РАЗУМНОЕ недоРАЗУМЕНИЕ или неРАЗУМНОЕ РАЗУМЕНИЕ?

Сказка — ложь, да в ней намек,
Добрым молодцам урок.
Смысл твово произведенья
Всем читателям вдомек?
Ты не сетуй на глупцов,
Объясни в конце концов —
Эта сказка для детишков
Или все же для отцов?..
Чтоб смикитить, что к чему, —
Тут не надобно уму!
Тут история попроще,
Чем в «Каштанке» и в «Муму».
Ну, а кто не смог понять —
На себя должен пенять:
Столь прозрачные намеки
Даже стыдно объяснять!..

Леонид Филатов.

Останнім часом, наче за командою з єдиного центру, піднявся ґвалт щодо нового підручника української літератури для 8 класу. Незадоволення висловили «моральні» депутати в Криму, в Миколаївській, Луганській та Донецькій областях. Потім підключились і депутати Костянтинівської міської ради.
 

В цьому чудовому підручнику була надрукована пародія на «Червону Шапочку» Шарля Перро українського сатирика і гумориста Євгена Дударя. За словами автора, вона взагалі писалась не для дітей, утім, має дійовий виховальний ефект, якщо врахувати запитання, які ставить вчитель після її прочитання.

Разумний не надав депутатам перелік запитань, які повинен вчитель обговорити з учнями. Можливо, він їх і сам не читав, бо тоді розумні люди, які є серед депутатів, мали б зовсім іншу думку. Пан Юрій на сесії міськради розгнівано підняв над головою новий підручник. Він з обуренням, гідним кращого застосування, виявляється, опікувався моральним вихованням наших дітей. Воістину, у депутатів немає інших турбот. Вони не помічають, що багато проблем, вирішення яких належить до їх відання, не вирішується роками. Поки переймались мораллю учнів, проґавили моральне лице Роженка. Можливо, і власне також. Вони весь час лізуть через паркан до сусідського горóду.

Правда знайшлась розумна людина О.Зайцева, зауваживши: «...вы не задумывались над тем, что и эта бутылка вина, и все остальное — это воспитательный момент?! Мы сейчас должны говорить совсем о другом: ведь начиная с третьего класса у нас поголовное пьянство, дети (в основном девочки) курят просто на пороге родной школы и в общественных местах. Какое нам дело, что делает эта несчастная Красная Шапочка?»

Щоб задуматись, потрібно мати чим. Разумний опікується належним вихованням дітей? Не думаю. Причиною істерики є зовсім не зміст пародії. Він хоче зупинити розвиток української мови на наших теренах. Він ще має надію повернутись до «общепонятного». Він ненавидить усе українське, бо не виконує приписів українського законодавства про державну мову. Хоча грошики і немаленькі отримує від цієї України. Він ще мріє, що українських авторів, а особливо такого патріота, як Євген Дудар, замовчуватимуть, а протягом усього навчання в школі вивчатимуть лише Пушкіна. А й справді, може не потрібно бути ханжами, і ознайомити учнів з казкою Пушкіна «Сказка о царе Никите и его сорока дочерях...» Хотів би я почути реакцію цих депутатів, якби у підручнику, навіть для учнів старших класів, справді з’явилась ця казка Пушкіна. Думаю, що ніхто би цього не помітив. Бо казка – російською мовою! Адже війну оголосили не пародії Є.Дударя. Вони незадоволені тим, що учні навчаються українською мовою! Вони досі сподіваються повернутись назад, коли дітей навчатимуть «правільних проізношеній». Вони незадоволені міністром освіти Іваном Вакарчуком, бо кожний патріот України їхній ворог. Регіонали шаленіють від того, що обіймає посаду міністра доктор фізико-математичних наук. Їм би туди когось із проФФесорів!

«Уже сегодня мы имеем печальные образцы этих чудесных — обукраиненных (!) учебников для школьников». («Провинция» № 01 від 06.01.2009 р.) Ось що турбує Разумного! Звичайно, ті, котрі дбають про теплі місця, нагороди, премії, хіба сушитимуть собі голову про долю української мови, яка їм взагалі «без надобности»?

Ще у 1972 році звичайний вчитель Олексій Іванович Тихий розумів, що найстрашнішим злочином проти України буде втрата її мови: «І чи не злочином годилося б кваліфікувати діяльність органів народної освіти, вчителів, діячів закладів культури та всіх керівників на ниві асиміляції мільйонів українців Донеччини. Адже таку масову асиміляцію не можна назвати інакше, як тільки інтелектуальним геноцидом».

Так від «казки» чи з інших причин відбувається фізична і духовна деградація наших нащадків? Можна скільки завгодно торочити дітям, що паління цигарок і споживання алкоголю це не тільки страшна шкода фізичному здоров’ю, але й моральному, коефіцієнт корисної дії таких напучувань дорівнюватиме нулю. Адже діти виховуються не настановами, що втокмачують їм батьки чи вчителі, а тим, що вони спостерігають у повсякчасному житті.

А в депутатів на словах одне, а на ділі тільки з їх згоди на кожному кроці повиростали генделики, поближче до шкіл, де існує постійний виторг. Навряд якесь екзальтоване дівчисько років 13, котрій фіолетово, що про неї думає депутат Разумний, зважатиме на дієвість та інформативність попередження про шкоду алкоголю, набраного дрібним шрифтом із внутрішнього боку горілчаної закрутки. Їй, жертві телевізійного ящика, важливо під кайфом дізнатись, хто здобув перемогу у конкурсі на найдупатішу або найціцькатішу дівку.

І з іншого боку, навряд більшість наших діточок ламатимуть дерева, наслідуючи Роженка, який винищив тополі на проспекті з мовчазної згоди «моральних» депутатів чи за їх «одобрямсом».

Хотілось би знати, хто власники торгових точок і гральних автоматів - найстрашніших ворогів наших дітей. І які депутати дозволили це неподобство? Дарма запитую. Це саме той випадок, коли власна кишеня ближче. Роженко тому яскравий приклад. За логікою Разумного, виявляється, не їх грошові апетити, а казочка «разрушительно влияет на умы подрастающего поколения». «Депутаты, присутствовавшие на 36‑й сессии городского совета, однозначно определили диагноз автору: маниакальная шизофрения». Отакі медичні таланти! А завітаєш до лікарні, не можуть відрізнити ангіни від геморою.

Спеціально для Разумного і депутатів надаю коротку довідку про сатирика.

Євген Михайлович Дудар народився 24 січня 1933 р. в сім’ї селянина. Лауреат багатьох премій про себе пише з іронією, навіть на обкладинці свого двотомника: «Постать літературно-мистецька. І трішки громадсько-політична. Величина – 168 сантиметрів (босий). Суспільна вага – 60 кг (голий). Народився, як усі. Ріс як усі. Їв менше, ніж усі. Спав менше, ніж усі. Вчився більше, ніж усі. Працював більше, ніж усі. Тому і став сатириком. Дівчат любив (і люблю) більше, ніж усі. Тому в душі – лірик».

Сміх його – це завжди відповідальність перед людьми, які мають розум, поважають рідну землю, свій дім, дітей, яким можна прочитати те, що він пише. Його творчість - це виховання гідності і поваги до всього святого і сущого. І в той час він ніколи не сміявся над страшними подіями 33 року, коли сам народився. Бо завжди для нього є межа сміху. Свята межа...

Він з болем і тривогою гірко плаче і сміється  над усім, що веде нас у прірву. Він викриває усі наші недоліки, нашу зухвалість і пихатість. І сам від того страждає.

Цікаво, чи довго ще наші діти вчитимуться на півправді? Звісно, батькам слід перевіряти, що їхня дитина до рота тягне. В цій справі і школа і батьки в одній упряжці.

Візьмемо дуже дратливу тему – сексуальне виховання. Необізнаність створює ґрунт для забобонів і дорого обходиться в майбутньому. Однак можна виховувати й так, що це підірве самоповагу і зіб’є на манівці. Невідповідність між реальністю і міфами породжує дискомфорт. Про принципові відмінності між чоловіком та жінкою ані на уроках біології, ані на університетських лекціях ніхто не каже, хоча інтимна складова є однією з базових у людському житті.

Наша совєцька освіта, що присутня в школах і сьогодні, з приховуванням стосунків між дівчатками і хлопцями довела до того, що усі знання щодо статевих відносин діти, або не отримували зовсім, або отримували із сумнівних джерел. Весь світ це зрозумів давним-давно, і на будь-які запитання дітей відповідають відверто, звісно, в залежності від віку. Але деякі розумники жахаються: «И пойдут, пойдут вопросы, как назойливые осы – почему глаза большие? почему большой живот? почему большие уши?.. Ой, спасите наши души! Сколько можно этой сказкой без конца дурить народ?» (Н. Сагаловський).

А пародія, яку написав Євген Дудар не єдина у своєму роді. Усім відомі казки намагались змінювати різні автори. І нічого кримінального в цьому немає. Не казки спонукали дебіла по-звірячому бити вчителя. Покійний Леонід Філатов талановито змінив казку «Золушка». Золушка, потрапивши до палацу, виявилась аморальною, і, звісно, Фея відправила її назад в село. Тут виховального ефекту більше ніж в оригіналі. Вслухайтесь в кінцівку, в якій Золушка повірила в совецьку формулу: «кто был никем, тот станет всем»:

Золушка
О, бедный Шарль Перро!.. Когда б он знал,
Какой к его прелестной доброй сказке
Циничный Вы приклеите финал!..


Фея
Не подчиняясь нравственным законам,
Ничто всегда останется ничем!..
Мир движется вперед от фазы к фазе...
В один прыжок пройти свой путь нельзя...
А если кто из грязи сразу в князи, -
Плохие получаются князья!..
При виде блеска города Парижа,
При виде власти, славы и монет
У некоторых сильно едет крыша...
А дома-то под крышею и нет!..»


ЯРОСЛАВ. Yаroslаv38 [at] metа.uа

Весь шум не в пустую был, хоть это радует. Пакость эту перенесли во внеклассное чтение. Поражает только одно, это каким надо быть циником, чтобы Пушкина и Филатова ставить в один ряд с... "салом в шоколаде" и "Гаврилом с хутора Мозамбик"... Ах, да! Дудар - патриот, его отец был в ОУН и его родственник хранил архив УПА... и потому Украинские дети должны читать эту ересь. Текст Шапки для непосвященных:
раз
два
три
Мне было интересно что ж там за вопросы к ученикам, которые Розумный скрыл от депутатов?
Вот и вопросы. Они что-то меняют?
А сейчас в нашем цирке самое интересное, Благо Дудар - живой классик!
— В 80-е вас часто по телевидению показывали…

— Теперь оно не наше. Там заинтересованы «кварталами». Делают их мастерски, но это украинофобия. И этот Зеленский — страшный украинофоб, хотя и самый талантливый. Люди на чужие деньги делают антиукраинскую пропаганду.

— Не могу не спросить про «Красную Шапочку».

— Моя сказка — пародия на «Красную Шапочку». Бедненькая

девочка курит, ведет себя некрасиво. Уцепились: почему Шапочка поет по-русски? Я не задумывался, на каком языке песенка. Маты лучше

звучат по-русски. Когда я издавал

в Москве одну свою книгу, издатель сказал: «Украинский язык не для матов, а для песен». Так вот, прихвостни пятой колонны нашли в произведении какую-то «блоху». Да этих

«шапочек» полно у каждой школы, на Окружной. Господи! Чиновники из Минобразования решили перенести сказку во внеклассное чтение. Да мне все равно! Если бы сам составлял программу, то внес бы «Молитву до Шевченка» — о нашей ментальности.

— Почему вцепились в «Шапочку»?

— Коллеги-завистники, не вошедшие в школьную программу, решили подлить масла в огонь. Есть такие: когда у соседа корова издохла, им приятно. Люблю, когда сатиру читает умный читатель. Мне звонят из школ, просят встретиться с восьмиклассниками. Дети любят юмор

и сатиру, и показывать им нужно

антиподов, чтобы они сами такими не были. Ведь сейчас в 14 лет замуж выходят, в 12 — детей рожают!

— В Интернете такая дискуссия разгорелась. Вы не вступали в нее?

— Ну что я буду с дураками дискутировать? Такую мне рекламу сделали! У меня немало сказок-пародий. Про Ивасыка-Телесика. «Коза-дереза» про Юльку.

— Из современных писателей кого читаете?

— К стыду, не читаю. Хочется документалистику почитать. Времени не так много осталось, чтобы роскошествовать художественной литературой. Есть произведения, от которых тошнит. Но на вкус и цвет товарища нет: одному нравится поп, второму — попадья, а третьему — поповская дочка.
оригинал
Вообще, есть люди которые смеялись после юморной красной шапочки? Или восхищались сатирой автора? А ведь автор ее писал для взрослых. Хуторянский юмор? Сало в шоколаде, и авторитетный Володька Зеленский? Завистники Дударя подливали масло в огонь, они хотели чтобы их произведения учили детки в школе! А ненавистная "пятая колона" цеплялась к песни на русском которую поет Шапочка. Мне кажется что автор лукавит, когда говорит, что песня выбрана просто наугад. Первое - песня заменяет в сказочке мат: "Маты лучше
звучат по-русски". Второе - автор текста песни Анатолий Владимирович Софронов— русский советский писатель, поэт, публицист, сценарист и драматург, лауреат Сталинской премии (1948, 1949), Герой Социалистического Труда (1981). Тридцать три года был главным редактором журнала «Огонёк». Был секретарём правления Союза Писателей СССР! Тут можно запутаться кто кому завидовал, Дударю ли? Или бездарщина завидовала всем. И продолжает завидовать Зеленскому :) в том числе?

Текст песни.

Ах, эта красная рябина
Среди осенней желтизны.
Я на тебя смотрю, любимый,
Теперь уже со стороны.

Со стороны страданий прежних,
Со стороны ушедших лет,
Которым, словно зорям вешним,
Уже возврата больше нет.

Летят, как ласточки, листочки
С моей любовью по пути;
И только нет последней точки,
И слова нет еще «прости».

Еще цепляется за память
Счастливых дней весенний гром,
Когда любовь бродила с нами,
Скрывая нас одним крылом.

Весною ласточки вернутся,
Оставив за морем любовь,
И над рябиной пронесутся,
И что-то мне напомнят вновь…

Ах, эта красная рябина
Среди осенней желтизны…
Я на тебя смотрю, любимый,
Из невозвратной стороны.

(А. Софронов – С. Заславский)
Семен Аркадьевич Заславский - автор музыки, наш земляк - уроженец Енакиево.
А еще песню можно услышать не из похабных уст красной шапки, а в прекрасном исполнении трех известных певиц, грузинки Нани Брегвадзе mp3, или молдованки Марии Кодряну mp3, или исполнение 21 века русской певицы mp3 Светланы Резановой.
Вот вам и сказочка. А вы все мова... мова... Культура СССР была и нашей с вами культурой, которой можно гордится. И она значительно превосходит нынешнюю - озлобленную и хуторянскую.