Однажды на трамвае он ехал на вокзал…

Трамваєм тридцять третім
він їхав на вокзал,
І двері відчинивши,
до водія сказав:
«Шановний трампарампарам, я щось хотів сказати вам,
Я сів не в той ай-яй трамзал негайно треба на вокзай!»
Водій перелякався
і на вокзал подався.
Отакий роззява
І. Малкович
за С. Маршаком.
Переспів з російської.


Ой, точно ми не туди ідемо. Заїхали у якісь хащі. Мабуть, сіли не в той трамвай. Давайте зберемося, домовимося з власниками автівок, побібікаємо і добряче налякаємо владу. І висунемо «трєбованія». Зробимо сумні висновки, як у Подерв’янського: «пенсіонери не получають пенсію, солдати патрони, газовики газ, нафтовики нафту, а в Дніпрі перевелась риба, а в коморах миші, бо нема що гризти, так що, хіба не ясно, без Росії нам, товарищі і панове, повний гаплик».

А після цього демонстративного «нєпослушанія» висунемо своїх власних депутатів, свого голову, свого президента, щоб дійшло нашим обранцям до печінок, що за «совєтів» ми жили «харашо». Ми ніколи не забудемо і вічно сумуватимемо за втратою «єдино правильного, вічно живого, революційного вчення».

Вимагатимемо, щоб усе повернулось. Щоб ми знову не тихцем, як зараз, проводжали в армію, а веселились три дні, випорожнювали незлічені пляшки і з надривом співали: «...и молода-а-я не узнает, какой у парня был конец».

І нехай ніхто не насміхається, нібито ми знову вирішили наступати безкінечно на ті самі граблі. Не будемо зважати на те, що наші моделі і уявлення про світ в умовах глобалізації чомусь більше не спрацьовують. Чомусь світ виявився складнішим. Ми знову відшукаємо наших поводирів в одній і тій ж замусоленій номенклатурній нафталіновій колоді. І хоча вигулькнуть ті ж самі пики з риб’ячими очима, але ж вони «наші».

Хоча помилитись можна і обираючи найкращих. В особистому спілкуванні — м’яка, культурна, мила людина; поціновувач французької поезії, сам писав вірші. Знаєте як його звуть? Це Салот Сар. Знову не знаєте? Він відомий усьому світові за псевдонімом Пол Пот. Важко повірити, але ініціатор жахливої різанини в Камбоджі, який знищив третину населення, був аж ніяк не дикуном із джунглів, а тонким інтелігентом, котрий здобув освіту в Парижі. До речі, у полпотівській Камбоджі знання іноземних мов каралося смертю. Звичайно, таке буває, коли обранець раптом виводиться з-під контролю суспільства.

Ми такі розумні і талановиті, що знаємо як отримати прості відповіді на складні запитання. Завжди хочемо чогось на халяву. Хоча б трамвая. Будемо вимагати: дайош трамвай! Це тільки дурнуваті капіталісти не добувають золото з морської води. Адже там його мільярди тон! І рентабельність майже така, як у нашому трамваї. Тобто, потрібно трішки більше вкладати, ніж отримуєш. А ми хочемо! Тому що отримаємо ми, а вкладатиме чужий дядько.

Цікаво, чому ще ніхто у нашому місті не відкрив університет у власному гаражі? Там би навчили правильно мислити. А то ніхто чомусь не замислився, чому, наприклад, кажуть по-різному: десять голів великого рогатого скота, і десять членів партії. Чому одних рахують по головах, а інших по членах? Мабуть, існує якийсь прихований сенс? Може це ще від старого гасла: «партія наш рулєвой»?

В липні 2009 року  в Києві біля кіоску на Хрещатику відбулось зважування української та російськомовної преси народним депутатом Олексієм Донієм. Усі російськомовні видання вагою сімнадцять кілограмів коштували 950 гривень, а три кілограми всіх українських – 150 грн. Отже, українська і легша і дешевша. Тому російська преса «не витримує» конкуренції.

На основі цього експерименту настав нарешті час вимагати припинити знущання над російською мовою. Дайош руський язик! Нам ця українізація в печінках сидить!

Ми не задоволені своїми обранцями. Ми раптом зрозуміли, що і більша частина народу може помилятись. Правда, це не доводить, що й менша має рацію. Зрозуміли, але не каємось. Бо обирали чесних, а вони виявились хабарниками. І ми тут ні при чом. Не винуваті ми!

А може є нам чим пишатись? Шануймося, бо варті ми того? Чого саме? Хіба що найміцнішими у світі яйцями. Ні, не тому, що не боїмось радіації. Згадайте, коли ми про це дізнались. Тоді, коли якийсь халамидник, якийсь молодик, що не поважає владу, жбурнув яйцем у високоповажну особу. Правда, за попередньою домовленістю. Але ж ми того не знали, і уся країна була обурена, що підтверджує народна творчість:

«Книга Гінеса чекає ім’я того прикарпатця,
що довів, що в Україні найміцніші в світі яйця.
Хай кричать ворожі круки, хай позаздрить нам Європа,
ми ж простим яйцем з-під курки збили з ніг в півтони хлопа.
Всіх обурила атака яйцемета серед міста,
що зухвалий лобуряка ледь не вбив «премЬЕр-міністра».

Отже, обираймо нових. Грамотних, які хоча б знатимуть, як пишеться їх посада. І восени порахуємо курчат. Нехай вони тоді «надриваються» важкою «роботою в комітетах». Це тільки у ворожому таборі існують не наші принципи: «говори, що знаєш, роби, що кажеш, відповідай за те, що робиш». Нехай не лізуть до нас із своєю буржуйською ідеологією.

Хоча, іноді бува прикро. От Роженко все приманював виборця: траНвай, траНвай! Ну, і де він той траНвай?

ЯРОСЛАВ Yaroslav70@meta.ua

Неделю назад читал стих Маршака в "оригинале" тогда же когда запостил его "Балладу о памятнике", эти стихи в детском сборнике 80х годов нашел. Я смотрю нынче модно переспівувати, то Ахматову найду на украинском, теперь вот Маршак. Ужас... Чувствую, что становлюсь украинофобом...

Однажды на трамвае
Он ехал на вокзал
И, двери открывая,
Вожатому сказал:

"Глубокоуважаемый
Вагоноуважатый!
Вагоноуважаемый
Глубокоуважатый!
Во что бы то ни стало
Мне надо выходить.
Нельзя ли у трамвала
Вокзай остановить?"

Вожатый удивился -
Трамвай остановился.

-наверное смог бы. Но не хочу и не буду. Если есть желание поэкспериментировать - дайте ЭТО прочитать ребёнку лет 8- 12. Возможно, ему понравится.  Только Маршака он потом читать не будет. Потому что, либо Маршак - либо Малкович,

либо Шерлок Холмс - либо Нат Пинкертон, и тыды и тыпы.

"наверное смог бы. Но не хочу и не буду."

Значит не можете. Это все из той же серии - навешивание ярлыков: плохо, потому что по-украински. Очень многие переводы литературных произведений с английского на русский (включая и Шекспира), выражаясь Вашим языком, есть чистое "фуфло".

И почему надо читать Маршака? Миллионы детей никогда не читали Маршака, но от этого не стали тупее.

Можно я вставлю пять копеек?
Очень многие переводы литературных произведений с английского на русский (включая и Шекспира), выражаясь Вашим языком, есть чистое "фуфло". Конечно есть и фуфло, в переводах с английского на русский, с этим спорить невозможно, но почему бы украинским авторам не заняться переводом или "переспівом" с английского, французского, японского и т.д. Я бы с удовольствием почитал. Мне сегодня попалась под руку книга на украинском языке Марио Пьюзо "Хрещений Батько". Читаю с удовольствием, у меня полная версия романа, а до этого читал на русском, сокращенный вариант.Немного пострадали знаменитые фразы типа "Я сделаю ему предложение, от которого он не сможет отказаться" в этом переводе звучит как "Ми з ним порозуміємось". Или "Лука Брази кормит рыб (вариант - спит с рыбами)" звучит как "Лука Бразі на дні океану". Маааленькие тонкости на которые, вполне, можно закрыть глаза, и я их не замечаю, в принципе я не говорю, что плохой перевод. Главное (!) переводили именно с английского на украинский, а не с русского перевода английского текста. Вот это я всячески приветствую, и когда в нашей стране будут сильные переводчики, я буду очень рад.
"И почему надо читать Маршака? Миллионы детей никогда не читали Маршака, но от этого не стали тупее." Никто не говорит, что надо читать Маршака, я считаю что не надо переводить (переспівувати) русскую поэзию. Что вы будете давать читать вашему ребенку это ваше личное дело.Если эти переводы (переспіви) созданы для выпендрежа перед друзьями, то это еще нормально, никакой литературной ценности они не должны представлять.Если претендуют на что то большее, то любой нормальный человек скажет "тьфу". А для меня это изначально "тьфу", я лучше оригинал почитаю, глаза просто режет потому и комментарий написал.

Цілком згоден, що переклади з інших мов на українську через російську цілковита дурня і річ неприпустима (хоча й часто зустрічається). Щодо перекладів творів російських авторів то тут в силу того, що практично кожен в Україні розуміє російську, просто значно зростають вимоги до якості перекладу. Такі люди були. На жаль дуже давно - 30-50 роки. Принаймні, така моя думка. Цікаво, що ситуація не симетрична. Попри досить поширену серед російськомовних земляків думку про українську, як "испорченьій русский" люди з-за меж нашої країни української не розуміють. Тому переклади з української на російську потрібні. І навіть "різні".

Щодо "Хрещеного батька". Ваша заувага мала б право на існування, якби Ви навели фрагмент оригіналу. А так нема впевненості, що ті місця, котрі Вам так сподобались, дійсно авторські а не знахідки перекладача. Ну і про переспіви. А як бути з Котляревським та Вергілієм? Чи, коли Вам ближче російські приклади, -з Буратино та Пінокіо, Чарівником країни Оз і творами Волкова ну і т.д.

Попри досить поширену серед російськомовних земляків думку про українську, як "испорченьій русский" люди з-за меж нашої країни української не розуміють. Тому переклади з української на російську потрібні. І навіть "різні".

Я не уловил вашей мысли. Я ваш росийскомовный земляк, я не считаю мову испорченным русским, никто из моих родственников или друзей так же не считает. Я понимаю мову и люблю украинскую литературу.Естественно что люди "з-за меж нашої країни української не розуміють". "Тому переклади з української на російську потрібні" уточните пожалуйста, что вы хотите переводить с украинского на русский?

Щодо "Хрещеного батька". Ваша заувага мала б право на існування, якби Ви навели фрагмент оригіналу. А так нема впевненості, що ті місця, котрі Вам так сподобались, дійсно авторські а не знахідки перекладача. Мне самому уже стало интересно, потому как будет время обязательно поищу и поделюсь с вами результатом если хотите.

Ну і про переспіви. А як бути з Котляревським та Вергілієм? Чи, коли Вам ближче російські приклади, -з Буратино та Пінокіо, Чарівником країни Оз і творами Волкова ну і т.д. Какие вы замечательные примеры привели! Любимые произведения. Конечно такие переспивы должны существовать, правда не знаю как в сегодняшнее время, можно ли такое создавать, не будут ли нападки за плагиат? И заметьте, что я написал постом выше -но почему бы украинским авторам не заняться переводом или "переспівом" с английского, французского, японского и т.д.

"Никто не говорит, что надо читать Маршака, я считаю что не надо переводить (переспівувати) русскую поэзию."

Здесь уже говорилось, что "переклад" и "переспів" - не одно и тоже. Вы с Triamом путаете понятия и выводите из этого свою логику. В кинематографе есть такое понятие: фильм снят по мотивам такого-то произведения. У фильма и литературного произведения может быть мало что общего. Фильм становится отдельным, самостоятельным произведением и сравнивать его с лит. произведением уже бессмысленно. Переспів - это и есть "по мотивам".

Ну что вы, право... я знаю что такое переспів, а если бы не знал, то обязательно бы нашел значение прежде чем писать.

  Вы меня не так поняли, в будущем учту... исправляюсь... буду писать чтобы понятней было -  "не надо переводить (або переспівувати) русскую поэзию."

- не потому что по-украински (не нужно вешать на меня ярлык украинофоба),  -  а потому что плохо. Спорить по поводу С. Я. Маршака я с Вами  тоже не хочу и не буду, поскольку наши взгляды не то-что различны, а вообще находятся в разных плоскостях. А по поводу ярлыков вообще:

(с милицейской интонацией) - Па-а-апрашу!!!

В чужом глазу, как говорится...

konstantinovka.com.ua/node/11848#comment-7154 - такой ярлык  без убедительных доказательств тянет на уголовное преследование за клевету, или на пару- тройку хороших пендалей со стороны представителей соответствующей конфессии.

 

"такой ярлык  без убедительных доказательств..."

Почему же без доказательств? Эти доказательства видны всем, кто хочет видеть. В обществе не хватает денег на детсады, школы, больницы, на ремонт домов и т.д. и т.п. Церковь возводит храмы-дворцы. Сколько они стоят вместе с начинкой? Сейчас церковники обратились к премьер-министру с просьбой утановить им льготную цену на газ, ибо они - "неприбыльная организация". Церковь занимается политикой и бизнесом. Риторика этих "святых" расходится с их деяниями. Пример тому - Кирилл. Что носят на себе, на чем ездят, в каких домах живут?.. Есть исключения, действительно верящих и сужащих богу, а не метрополиту или патриарху. Но они лишь исключения. Можно еще много чего сказать, но все это ярко и лаконично выражает картинка в посте ниже.

Постоянная ссылка (Permalink)

Ответ на от Антипропаганда

Ну ведь ярлык же! Я из ваших "доказательств" так и не понял почему церковь - "мафия". Что такое МАФИЯ? Не утруждайтесь с доказательствами, все равно не докажете. Трям, то признал за собой свой "ярлык", а вы свой не желаете, и продолжаете его тыкать в тот пост. Некрасиво.

а тебе недостаточно яркого примера патриарха Гундяева с его алкоголем и табаком?

вот еще:
Его Святейшеству Святейшему Патриарху Московского и всея Руси Алексию II и членам Священного Синода от настоятеля Верхотурского Свято-Николаевского монастыря игумена Тихона (Затекина).

НИЖАЙШИЙ РАПОРТ

цитата: «настоятельница монастыря игумения София старая знакомая Владыки Александра во время трапезы игумения пожаловалась Владыке Александру что, у нас тут “мафия” и нельзя ездить в другие города в сторону Серова и Краснотуринска собирать пожертвования на монастырь. Владыка Александр спросил кто эта “мафия” и кто запрещает вам ездить собирать пожертвования?
После непродолжительной паузы Владыка Никон ответил: “Мафия - это я”.»