Бережімо мову всі разом

На мою статтю «Всякому городу нрав і права» («Провинция» №25 від 24.06.2009 р.) з’явився на сайті коментар, який надаю повністю, не змінюючи правопису:

Шановний пане Ярославе!

Ви багато пишите для «Провінції». Зі змістом статтей я, здебільшого, погоджуюся. Але великий недолік є - це суржик і помилки. Ось приклади:

- «Бувший голова забув...» - Літературна українська дозволяє лише варіант «колишній голова»

- «І чи варті ці «досягнення» затраченим зусиллям і коштів?» - Як Ви вважаєте, тут все гаразд з відмінками?

- «Тільки у такому місті, як наш, і з такою міськрадою, і з таким виконкомом можливе таке кощунство відносно загиблих у Вітчизняній війні...» - Немає в українській слова «кощунство».

- «Завдячуючи багаторічним діянням...» - Завдяки.

- Зворотні дієслова в українській мові закінчуються на «-ся», а у Вас - на «-сь». І т.і.

Ви вважаєте місцевих керівників непрофесійними. Це так. Але ж тоді і Вам треба виявляти професійність. Інструмент Вашої професії - слово. Тож дивіться більше у словник та читайте книги про мову, якою пишите.
Антипропаганда, 2009-06-26. #6700
 


Шановний «Антипропаганда»!

Щиро дякую за уважне прочитання моїх опусів. Ви маєте рацію. Як будь-яка російськомовна людина, я іноді використовую «суржик», часто цього не помічаючи. Але я постійно вчусь, і маю надію, що суржику у мене поменшає, навіть, можливо, позбудусь зовсім. Тому дякую за виявлені в статті помилки. Мені приємно, що в нашому місті (?) є пристойні знавці української мови. Адже більшість проФФесорів в цій царині ні бе, ні ме, ні кукаріку. Їхні мовні екскременти викликають лише огиду. І, все ж таки я їх примусив читати українською, хоча й не вважаю себе великим знавцем мови.

Суржик це всеукраїнська давня біда. Ще М. Рильський колись зауважив: «Друга світова війна тяжкого удару завдала українській науці, отже й мовознавству, і, зокрема, такому його важливому розділові, як словникарство».

Коли я слухаю нашого Президента, то, при усій повазі до нього, виникає запитання: невже біля нього немає нікого, хто б виправив його українську мову. Він каже замість «надходження» — «поступлення», замість «вважаю» — «рахую», замість «ставляться до»— «відносяться до», замість «наступне» — «слідуюче», замість «перебуває» — «знаходиться» та інше.

Звичайно, так розмовляє не тільки Президент. Я теж не виняток. Тому вже давно пора перевидати корисну книжечку Олександри Сербенської «Антисуржик».

Відомо, що іноземну мову можна вивчити за місяць, а рідну потрібно вивчати усе життя. Навіть в Конституції Святослав Караванський знайшов біля двох десятків помилок. Утім, я не зобов’язаний обов’язково використовувати лише літературну мову. Є багато «неправильних» слів, які я вживаю свідомо. Вам, мабуть, відомо, що будь-яка мова перебуває у постійному розвитку. В кожній моїй статті є навмисні відхилення від норми, іноді заради гумору, іноді заради наближення до розмовної.

Крім академічної, існує мова Миколи Лукаша, Євгена Пашковського, Марії Матіос, Сергія Набоки, Миколи Невидайла, Галини Тарасюк, Олександра Ярового, Василя Барки, Миколи Вінграновського, Оксани Забужко, Павла Загребельного та інших. А недавно відкрив я для себе Яра Славутича і його новомову - буйнозілля, буйноросся розмай-земля (мальовничий ландшафт), вітроногий, білошатрий, соломоверхий, міцнотілий. Його прислівники: навпопад (навдогад), знагла (раптом); дієслова: обвагітніти (обважніти), зернити землю (запліднювати землю), коміть головою (сторчголов), югати (шугати), конозистий (прискіпливо-в’їдливий), звиннистий (спритний). Навіть замість топоніміки поет уживає назвознавство.

Отже, ідеться про живу українську мову. І де в яких словниках Ви знайдете ці дивовижні слова. А з Євгеном Пашковським у словотворенні взагалі ніхто не зрівняється.

Буває, що потрібного слова не знаходжу, хоча користуюсь інтегрованою лексикографічною системою «Словники України» Широкова В.А., генеральний реєстр якої включає понад 250 тис. слів. При необхідності можу заглянути і в словник за редакцією А. Кримського, виданого 1924 р.

А слово «кощунство» є, тільки не в усіх словниках. Воно до теми виразніше, ніж «блюзнірство», «зневага», та інші синоніми. І я не самотній у цьому застосуванні майже російського слова. В одній із газет надруковано: ««Славних прадідів великих правнуки погані» Не інакше як тільки такими рядками з поезії великого Кобзаря можна охарактеризувати те кощунство, яке вчинили напередодні великого свята Перемоги двоє підлітків з міста Бобровиці».

Як Ви вважаєте написати правильніше: «Европа» чи «Європа»? «Купити риби», чи «Купити рибу»? «Пишите» чи «Пишете»? «Статтей» чи «Статей»? Не відповідайте. Я жартую.

І все ж таки вдячний за завваги до мого правопису.

З повагою, Ярослав.
Yaroslav38 [at] meta.ua


P.S. Слова «завваги» теж немає у словниках, як не існує і слів: «статтей» і «пишите».

Пане Ярославе!

Добре, що Ви не образилися на завваги щодо помилок. Не буду далі розгортати мовну полеміку, краще Ви витратите час для написання статей.
А суржик треба помічати й не вживати його. Іноді кумедно виходить. Якось один депутат сказав: "На протязі цієї неділі ми кожен день засідали..." В перекладі на російську: "На сквозняке этого воскресенья мы каждый день заседали..." Може і попереки собі застудили. Смішно чи грішно? А потім якийсь словничок зафіксує це як усталену норму.
Хай щастить!

Почти везде только и слышишь: "Страна дураков, страна дураков". Но себя, кто так говорит, кретином не считает.

М.Задорнов рассказывал, что каждый американец дурак-дураком, а вместе - умнейшая нация, у нас - каждый - академик, а все вместе...  Ну, дальше понятно. Вот такая философия.

А Вы бы писали вместе с Ярославом не о том, что уже давно написано и переписано, а о том, что делать в сложившейся ситуации и как решить проблему. Я бы читала взахлеб.

А дураки мы все, потому и заслуживаем такого отношения к себе. А были бы умными, не позволяли бы так собой помыкать! 

А что делать? Лидер нам нужен, чтобы свергнуть все то дерьмо на верхушке власти, чтобы правили честные люди, чтобы жизнь у всех наладилась, а не так как сейчас... но видно никогда не будет этого, потому что общество сгнило, все заполнили взяточники, наркоманы  и тупые блондинки. 

Ну не может он даме дать, просто, совет. А Вы, девушка, не обращайте внимания это он так пытается заигрывать.                 Начинать следует, конечно, с дома. В нашем случае - город Константиновка. И тут загадка: Кого нет в Оттечестве? И - Большое видится...?