Ми з'їздили на Червоний

Printer Friendly, PDF & Email

Вчора група костянтинівських активістів відвідала стольний град Бахмут, щоб подивитися фільм "Червоний". Його прем'єрний показ демонструється зараз скрізь по країні з 24 серпня - Дня Незалежності.

Кінопалац "Перемога" найближчий до нас справжній кінотеатр.

Але ми до цього готувалися. Спочатку вийшли на адміністрацію кінотеатру, узнали, що з 20 сеансів, що повинні були йти, відбулося тільки чотири!?

Треба було рятувати рідний кінематограф, тому через громадську організацію "Бахмат", та к/т "Перемога" ми організували анонси по навчальним закладам. Тому в середу на 15.00 (останній сеанс показу) прийшло більше 50 глядачів - тому кіно було! 

Також на перегляді були, бахмутські, костянтинівські, добропільскі та, навіть, тернопільскі активісти.

Сюрпризом для присутніх стало спілкування перед демонстрацією з автором роману "Червоний" та сценарію до фільму Андрієм Кокотюхою.  Вийти на зв'язок з ним по скайпу допоміг Максим Потапчук з ГО "Культурно-освітня фундація "Лібері Лібераті" та ведуча телеканалу Еспресо Ольга Лень.

 "Ви сказали, що в залі більшість молоді, - сказав з великого екрану письменник, - але я сам відношу себе до цієї категорії. І мені б не хотілося зараз говорити щось спеціально для молоді. Хочу сказати всім глядачам, що наш фільм - це екранізація мого однойменного роману, але це не означає, що книга екранізована буквально. Як правило екранізують ідею.

Ідея нашого фільму проста: ПОТЯГ ЛЮДИНИ ДО СВОБОДИ. Людина, наш герой Червоний, знаходиться в місцях позбавлення волі. Що для нашої істоти це не нормально. 

Фільм має український контекст в тому плані, що наш герой український повстанець. Але якщо про це спеціально не думати, ми побачимо, що наш герой дуже схожий з героєм, скажемо, роману "Граф Монтекристо", де незаконно ув'язнений теж вирвався на волю. Як і в фільмі "Втеча з Шоушенка", "Втеча з Алькатраста", "ПІвничний експрес" та ін. Ось про те ж саме наш фільм.  

Але він про те - що українцям досить гинути. Українці, нарешті, повинні давати здачі. Бо історії нашого далекого і не далекого минулого - переважно трагічні.

Наш фільм не трагедія - історична драма, бойовик, вестерн. Назвіть його як вам до вподоби, але в жодному разі, навіть якщо тут гинуть люди, вони гинуть в боротьбі з ворогом. І цей ворог набагато численніший та хітришій, набагато відчайдушній ніж наші герої. Але сила духу, впевненість в собі, боротьба за праве діло допомагає вижити, перемогти і жити. Тому й друга назва "БОРОТЬБА, ЯКА ТРИВАЄ Й ДОСІ".

Ще хочу скажу - що нехай закінчується сьогодні офіційний прокат, але я переконаний, що фільм будуть показувати й далі. І на фільм будуть ходити люди, які такого ніколи не бачили. 

В мене є підозра (це не претензія. бо ми показували фільм в 20 містах і звикли до цього) - велика частина йде на цій український фільм, що зараз нам покажуть щось чергове незрозуміле, поганій якості та пафосу. Але ми пришли підтримати своє. І коли фільм закінчувався - люди міняли свою думку. Говорили, що побачили нову якість українського кіно. І "Червоний" відкрив сезон 24 серпня. Після нас ще 12 фільмів прокат вийшло. Але ми вже зібрали 15 млн глядачів, та перебили рекорд "Поводиря" - 14 млн.

Виходить багато фільмів різних жанрів. І це дуже добре. Тому дуже прошу йти в кіно не з думкою, що ви підтримуєте все українське. Бо коли ви ходите на голівудський фільм, цього ж не думаєте. Ви йдете тому, що любите кіно і вам цікаве. Тому мені хочеться, щоб і на наші фільми йшли з таким самим настроєм. Щоб хотіли подивитися, як українці жили і живуть зараз".

"Все правильно. Але ж ми в Бахмуті, де за 30 км фронт. Тому нам дуже важливе що це українське мистецтво, бо це маркування нашої території. І якщо це якісне мистецтво - воно сильніше стріляє", - сказав я, як ведучий.

Потім ми дивилися фільм (про нього вже дуже багато критики - прочитайте).

На завершення зустрічі, я сказав, що канва фільму ззовні - "боротьба з суками на зоні". У тих краях "суками" називали зрадників, що продалися ментам та адміністрації зони.

У нас в 2014 році сталося теж саме. Менти на Донбасі підняли бунт проти загрози, який їм ніс Майдан. То прийшов край цій ментовсько-зеківськів мафії. Тому вони повстали, щоб зберегти тут свою вотчину.  В Бахмуті керував "руською весною"  начальник відділу по боротьбі з корупцією (!), в Костянтинівці заступник начальника міського відділу міліції та інше.

Тому ті - хто пішли за ціми ментами - "ссучилися" на їх, зековському жаргоні. І вся ця хренотень денере - збіговісько "сук"!

Але ще я згадав про Д.Шумука - ватажка Норильского повстання, що похований в нашій землі. І історію цієї людини, що входить до книги рекордів Гінесса, тому що відсидів за ідею більше 40 років, практично ніхто не знає.

А ще був Олекса Тихи, який теж, як і Червоний, як запорізькі козаки - йшов за Україну як на смерть і загинув від рук російських покидьків в такої ж зоні, як у фільму. 

Присутній на перегляді в'язень гиркінських підвалів Ярослав Маланчук (ВО "Свобода") відмітив: "Я політикою до 2012 року не займався. Я хихикав залі, так, як зараз ви - молодь, тут хихикаєте. Але потім, тільки за те, що я українець мене вбивали та не добили. Знайте це!

Але я повернусь до Олекси Тихого. Тепер дорога від Словянська до Костянтинівки носить ім'я цього нашого земляка. Також Донецький університет носить ім'я Василя Стуса. Але, в першу чергу, ви повинні розібратися в собі, зробити свій вибір. Тому читайте, дивитися фільми, розбирайтеся.

Я був комсомольцем, як всі радянські діти. Я служив в радянській армії, пізніше в українській. І колись потрібна була допомога в розкопках старих поховань на Львівщині. То я побачив картину - лежить скелет людини та обіймає ще один маленький скелет. Після того я сказав собі, що вивчу все, що стосується України та нашої історії. Мені допоміг Пилипчшишин, професор Львівського університету. Вивчайте, пізнавайте та будуйте Країну. Бунтом ми нічого не змінимо.

Майдан зберіг країну, але не зломав корупцію. Тому ми всі своїм голосом на виборах повинні вирішити за кого голосувати, і думати. Щоб ці люди, коли ми поставив галочку, нас не продавали. Тільки так можна змінити країну".

Викладачі та студенти з Педагогічного коледжу та Інституту іноземних мов, які були присутні, висливили ініціативу провести традиційні Олексини Читання в наступному році в Бахмуті. 

Але фільм сподобався та йти на нього варто!