А.Тараман: «Підтягуйтесь до нашого села»

Printer Friendly, PDF & Email

Ці свята пройшли для багатьох костянтинівців під знаком Олександро-Калинового. Тут був і Фестиваль Смолянський куліш і прийом велоперегонів «Слідами Олекси Тихого» на День Незалежності. Але на останньому заході чомусь був відсутній головний двигун цієї громади, ветеран АТО, депутат Ілл’інівської сільради (по секрету поділимося, що скоріше за всього - майбутній директор філії Обласного художнього музею, статус якого надано музейному комплексу в Олександро-Калиновому), та просто надзвичайно креативна, патріотично налаштована людина – Андрій Тараман. З’ясувалося, що він захворів та лежить у нашій неврології. Ми його там знайшли та попросили сказати декілька слів про останні події.

«Я хочу поділитися с костянтинівцями радістю від того, що ми зайняли у Всеукраїнському конкурсі «Неймовірні села України 2017», який проводив Агропортал, 13 місце! Не дивуйтеся - це далеко не програш! По-перше, ми перші з тих 20 громад, що приймали участь у конкурсі від всього Донбасу! Та й стали серйозними конкурентами головним переможцям конкурсу. По-друге, ми виграли, бо про нас почула вся Україна, бо раніше взагалі про нас ніхто не знав. По-третє, всі навколишні села зрозуміли, що вони залишилися в цьому напрямку від нас далеко по заду. Ми зробили їм поштовх – вже недаремна наша робота. Але ми не егоїсти, а флагмани. Ми хочемо, щоб наше село стало прикладом для інших. І це вже є. Наприклад, після Смолянського куліша взяли мене та повезли до себе селяни в Романівку. Вони привезли до нашого музею експонати та переконали мене, хворого, завітати до них. Це заздрощі, але здорові заздрощі! У них за час звільнення від рашистської окупації тільки один раз День Перемоги на 9 травня святкували. Говорять, що зустрічаються лише на поминках – вип’ють та розійдуться. А вони хочуть жити та люблять своє село. Яблунівка теж піднялася – «Ми хочемо також свій День села!». Це ж класно! Нормальне явище.

Хай це будуть заздрощі, але ми готові бути прикладом. Головне – щоб народ починав розшевелюватися, та, в решті решт, щось робити в себе.

Але щойно мені зателефонувала Іванна Панасюк, представник організаторів конкурсу, що приїжджала до нас перевіряти нашу готовність до конкурсу. Сказала, що вони раніше відправили інформацію про 20 учасників конкурсу до посольства Франції в Україні і французи вибрали для нагороди тільки наше село! Вони дають 50 тисяч гривен на захист навколишнього середовища.

Я довго думав – чому? Можливе це так і залишиться таємницею, але згадую які ми креативні світлини подавали на конкурс. Наприклад, на якій «мурашина ферма», яку зробив мій син Тарас, ще «солоні плеса». Може пейзажі Клебан-Бику їм сподобалися, хоча там багато сіл з карпатського регіону. Організатори конкурсу, які ніяк не могли впливати на французів, сказали, що теж в шоці. Але нам дуже приємно!

До речі – треба розуміти, що за села, що перемогли та набрали на порядок більше нас голосів в Інтернеті, голосував весь їх регіон. Наприклад вся Житомірська область. А Олександро-Калинове, яке чітко тут себе позиціонує як корінне українське село, у прифронтовій зоні більше й не могло набрати. Та й не могла голосувати половина області, а ви знаєте, що більшість до війни до нас їздило з Донецьку. Поки що ми вирішуємо – куди ці гроші витратимо».

У 8-й палаті неврології спілкувався В.Березін.