12-ті Олексини читання у Костянтинівському районі: Тихий - НУШ, ЗНО та ВСУ

Printer Friendly, PDF & Email

Ці читання проводяться з 2007 року і Костянтинівський район кожен раз на них “не пасе задніх”. Ініціатори, а тому й лідери читань дружківчане перехопили та, навіть,  “приватизували” О.Тихого (у довідниках вже пишуть, що він народився під Дружківкою). Але в районі завжди вважали Олексія Івановича своїм, бо народився він в нашій Їживці.

З 2014 року в цьому селі базуються військові. І це стало проблемою, бо тепер важко попасти на покладання квітів до пам’ятного знаку, проведення суботників по прибиранню садиби, та взагалі відвідання цього значного для кожного патріота місця. І ось — вперше на читання були запрошені військові, що там розташовані. До гостинної конференц-зали РДА завітали заступник командира артилерійського дивізіону 51-ї окремої мотопіхотної бригади Микола Косенко та бійці, деякі з яких воюють аж з 2014 року! Відмітимо, що підрозділи цієї бригади брали участь у найбільш запеклих боях війни — на кордоні, за Лисичанськ, Мар'їнку, Савур-Могилу, Оленівку, Іловайськ.

Вітальне слово взяла голова Костянтинівської РДА Н.Виниченко: “Олекса Тихий - обличчя нашого району, яким ми пишаємося. Тема цих Читань - “О.Тихий і виклики нашого часу”, але присутність військових саме й є викликом цьому часу, який мав бути мирним. З року в рік молодь на Читаннях дивує нас своїми дослідженнями, різними ідеями. Ми вже досконало знаємо біографію та роботи Олексія Івановича, але кожного разу учасники знаходять щось яскраве та сучасне. Я впевнена — що вони зроблять наше майбутнє гарним!”.   

Поміж виступами (їх було п’ять) проектор постійно висвітлював плакат з надписом: “О.Тихий жив та віддав своє життя за Україну, а заради чого живеш ти?”. Це й було рефреном всього заходу. Практично кожен учасник відповідав на це питання. Ще треба відмітити, що практично всі виступи торкалися освіти (від НУШ — нової української школи до ЗНО).

Кожна робота заслуговує на повагу (виступили — Б.Бодерлан з Білокузьминівки, К.Кривенко з Новодмитрівки, А.Петрешина з Софіївки, А.Садовой з Іванопілля), але виступ Софії Василенко, учениці школи з такої віддаленої та постійно занесеної снігом Марківки, був неперевершений. Вона відкрила тему викликів глибинне та чуттєво. Софія задавала питання собі та присутнім: “Як Тихий прореагував би на сучасні події?”, “До чого закликав Олекса сучасне покоління?”, “Чи допомагає Тихий розібратися в кривавих подіях, пов’язаних з сучасною війною з Росією?”. І ми чули, як відповів скрізь роки нам на це Олекса, і як відповіла сама Софія.  

З її виступу: “Подорожуючи у часі і працюючи над роботами О.Тихого, находиш відповіді на безліч питань, які ставить перед нами зараз життя. “Сумно й моторошно стає на душі при аналізі того, що бачиш навкруги. Цілковита байдужість до всього прекрасного, святого, людського.

Забули старі і не дуже традиції. Щезли вечорниці, колядки, щедрівки, козацькі пісні. А що залишилося? Бездумне сидіння біля блакитного екрану, пляшка, розмови про футбол, заробітки та мотоцикли...”, - говорить нам провісник, та сучасний агент змін Олекса Тихий. Дійсно, голубий екран - це сучасний Інтернет. Але він дає вже готові відповіді, не даючи людині розвинути власну думку. Тому треба читати. Саме зараз важливе художнє слово. Особливо актуальне при підготовці до ЗНО. Олекса закликав, щоб вчителі не соромилися говорити рідною мовою, вкладали в дітей та в їх батьків належність до української нації, доводили, що людина без патріотизму — віл, який вартий лише того, щоб його запрягали у ярмо...”. Олекса усвідомлював свій обов’язок перед суспільством, народом, історією. А сучасний українець має такий обов’язок? Той, хто каже “НІ” — має перед собою зруйновані міста та села, скелети заводів. У жалюгідному стані, навіть, пам’ятки культури, мистецтва, мала батьківщина наших героїв, садиба Олекси Тихого! Але ми повинні пам’ятати свою Батьківщину та не давати її топтати”.

І, що вже стало доброю традицією, в кінці Читань голова Товариства ім.О.Тихого Є.Шаповалов подарував цінні книжки учасникам читань, а військовим - щойно виданий Товариством Альманах “Нескорений український Донбас”. “Колись у 2007 році ми почали ці читання, згуртували освітян, працівників культури, активістів, щоб розказати дітям про Олексу, - сказав Євген Олексійович. - Щоб тут на Донбасі його знали всі. І ми бачимо, що практичне це вже виконано — область та райадміністрація проводять читання, обладміністрація перейменує вулиці. Влада вже взяла це на себе. Ми дали поштовх. І це успішно втілюється. І сьогоднішні Читання тому підтвердження. Працюємо далі!”.

На закінчення всі зробили фото на пам'ять з військовими, а заступник голови Костянтинівської райради Л.Степаненко запросила всіх на Рястівські читання, які будуть у лютому. Це ще один видатний наш земляк!

Залучайтеся до вивчення історії нашого яскравого, українського краю!

В.Березін