Діти з Новоселівки: "Спасибі тобі, Званівка, за ЩАСТЯ!"

Printer Friendly, PDF & Email

12 січня, на запрошення «Провінції», ми відправилися на фестиваль вертепів у Званівку на Бахмутчині. Ні сніг, ні дощ, ні ожеледиця не завадили нам. За вікном автобуса дув вітер, на узбіччях дороги утворювалися снігові намети. І ось перша зупинка - серед поля широко на перехресті доріг, біля хана Шурукана і двох його дружин, які стоять як кам’яні стовпи, неначе нагадуючи усім: «Хто на нашу землю прийде з війною, той на ній і загине!». Вражені учні Ярослав Амосов  і Ілля Трубчанінов сказали про них: «Ми не бачили раніше таких кам’яних баб, заглянули у вічі кам’яним бабам. Хотіли побачити силу, але  побачили порожнечу».

Рушаємо далі. Друга зупинка така неочікувана і цікава. Та мабуть вірніше, - вражаюча. Село Переїздне. Виявляється, в ньому народився відомий письменник В.Гаршин. Біля школи встановлено пам'ятник. Нас гостинно зустрів директор школи Ю.Міндзяк. На першому поверсі велике панно з портретом Гаршина і його персонажами, а на другому музей. Нам пощастило доторкнутися до історії життя письменника. Ми навіть і не знали, що у нас на Донеччині жила така видатна людина, відома у багатьох країнах світу (згадайте його «Жабу-мандрівницю»). Ще нас пригостили чаєм зі смаколиками. Ми всі - і вчителі і учні - вдячні працівникам школи за такий гостинний прийом.

Їдемо далі. Званівка зустрічає нас колядками і щедрівками. Учасники фестивалю розставляють палатки з м’ясними стравами, печевом, різними смаколиками. Тут ціла виставка дідухів, поробок. Всі палатки прикрашені різдвяними зірками і іншими прикрасами.  

На Фестивалі виступало багато вертепів з різних куточків України. А коли вийшли наші - колектив Школи мистецтв у кожухах, та так лагідно, по голосах заспівали - глядачі були впевнені, що то бандерівці зі сходу!

Важко було підібрати слова про це неймовірне свято, але учасники поїздки спробували.

Гуц Віктор: «Люди у Званівці приємні, доброзичливі, усі веселі, усміхнені. А концерт - це справжнє диво. І, уявіть моє здивування, коли на сцені я побачив своїх знайомих з нашого міста, вони майстерно співали разом з викладачами школи мистецтв, різдвяні, святкові пісні!».
Байдак Ангеліна: «Тепла,  дружня атмосфера фестивалю, красиві, усміхнені люди. Нас запрошували скуштувати пиріжки, вареники, печиво, пригощали гарячим чаєм. На ярмарку нам пропонували сувеніри, виготовлені народними вмільцями».

Гонтаренко Даша: «Все дуже добре, настрій дуже гарний. Мій дідусь виступав разом з колективом Школи мистецтв на сцені, а я раділа, як же гарно вони співають, краще за всіх. А потім ми всі дружньою компанією їли смачну кутю з величезного казану. Стільки куті я ще не бачила!».
Ярьомова Катя: «В мене повне відчуття щастя! Коли ми змерзли, нас відвели на дитячій майданчик. Там розділилися на команди і змагалися, перетягували канат і танцювали. Всім було дуже весело. А потім нас пригостили цукерками».

Руммо Ліза: «Ми співали разом з артистами, що були на сцені, підтанцьовували, спілкувалися, фотографувалися з дітьми зі Званівської школи, сміялися і щиро раділи, що опинилися тут!».

Зінчук Станіслав: «Український колорит заповнив усе, музикою наповнився весь простір, співала вся природа. Це приклад, як люди самі собі можуть робити свято!».

Баталін Данило: «Я був вражений справжнім українським концертом. Які ж гарні у  нас народні звичаї, які різнобарвні, яскраві костюми, настрій святковий. Під час подорожі я дуже багато нового дізнався про свій край – Донеччину і тепер усім можу сказати, що Донецький край завжди був українським і буде! Ми захистимо нашу Землю! Я у захваті!» 

Фестиваль підходив до завершення і ми збиралися додому. Прощавай, Званівка, дивовижне село, мальовничі пагорби над Бахмуткою, центр лемківської культури, греко-католицький храм. А головне - люди, які зберігають українські традиції.

“Верби над Бахмуткою, Званівки сади, піснею я хуткою прилечу сюди…”, - повторюємо ми слова нашого земляка Володимира Сосюри. До зустрічі у наступному році!

Гурток Костянтинівської ЗОШ №9 "Юні екологи", Новоселівка.