“Кальміюс” у Костянтинівці — НЕЙМОВІРНЕ ЗДИВУВАННЯ

Printer Friendly, PDF & Email

"Я таке бачила лише десь по відео - спектаклі на Бродвеї. Це щось неймовірно нове, незвичне на наших теренах. Головне - те, що було на сцені, мене спонукало весь час задумуватися - що вони хотіли цим сказати? Вони показали - як можна незвичайною сучасною формою донести  що таке добро, любов. Думаю, що нам, молодим, це близько. Я бачила, як не розуміли спектакль люди похилого віку та зовсім маленькі діти. Але маленькі потім почали жваво та влучно реагувати на жарти. Нам цього не вистачає. Ми з подругою прийшли самі, побачивши об'яву в школі. Я навчаюся в школі мистецтв на скрипці та вокалу - у нас хочуть організувати танці. Після того, що я побачила сьогодні на сцені, я захотіла так навчитися танцювати! Як назвати це одним словом - НЕЙМОВІРНЕ ЗДИВУВАННЯ!", - розповіла нам Катерина, учениця 9-го класу костянтинівської 13-й школи. Вона, 8 листопада, разом з повним залом нашої Школи мистецтв була присутня на справжньому диві - постанові Львівського Першого українського академічного театру для дітей та юнацтва "Джалапіта" за твором Емми Андієвської (хоч і мешкає у Штатах, наша донеччанка!).

Сюрреалістична вистава із перших слів голосом самої Андієвської: "Хто така Джалапіта?" западає в душу. Неймовірна атмосфера доброти, любові, яку створили нам львівські актори. Наш місцевий ринок, центральна бібліотека - усе це між рядків у виставі про пошук дивовижної людини Джалапіти, яка врешті з’являється серед людей, а ті й не знають, що з нею робити та й ще чинять суд за доброту: "Вирок тобі, бо занадто ти добрий". П’єса парадоксів і алюзій, ремінісценцій та постмодернових інтерпретацій...Так де ж той Джалапіта, так хто ж той Джалапіта?

Якщо до сих пір не бачите його, а прив’язані за свої буденні клопоти мотузком як господар і тарган (алюзія на "Перевітлення" Ф.Кафки), ось вам порада самого Джа-поміняйтеся тілами! Браво, Перший львівський!!! Дивуй, вражай парадоксами нашу глядацьку аудиторію, бо це того варто.

Вже поверталася додому, як попереду йшли з вистави одинадцятикласники, один з хлопців подав жебраку. "Ти що?" - запитав товариш. "Я просто по-іншому не можу", - відповів той. Джа як і прекрасна Емма Андієвська назавжди тепер з нами, вони серед нас.

Два дні. Два неймовірних дні подарували Костянтинівці організатори Фестивалю “Кальміюс”! Можливість спілкуватись, слухати, задавати питання, придбати сучасні книжки. Відчувати заглиблення у філософію буття Л.Дереша. Слухати пані І.Роздобудько та її оповідання та ессеї і відчувати, що все це - твоє, близьке і зрозуміле! Зануритись у "мовне питання" та парадигму радянщини, яка й досі живе в нас разом з О.Стяжкіною. Відчувати власною шкірою жіночі оповідання З.Казанжи. Головна проблема — встигнути все побачити і почути. Бо ще виступ М.Джміля, ще неймовірні гри з дітьми фахівців-казкарів з Краматорську та багато чого, що ми не встигли.  

Але головне - ВОНИ ВСІ ВЖЕ НАШІ ТАКІ РІДНІ - ТРЕТІЙ РАЗ ПРИЇЖДЖАЮТЬ! ОСОБЛИВО ВОНА - КОРОЛЕВА ГАЛИЧИНИ, ТАНЯ ПИЛИПЕЦЬ, ДВИГУН ТА СЕРЦЕ ФЕСТИВАЛЮ - У НАС БРАКУЄ СЛІВ ВДЯЧНОСТІ! Дякуємо О.Папіній, С.Черногору за те, що "лупаєте цю скалу"! Подяка місцевій владі та керівництву управління культури. Фестиваль відбувся і залишив слід у наших серцях!

О.Проселкова, Н.Бондаренко, В.Березін.