Пісні мені душу тревожать

Почнуться новорічні свята. І знову й знову телебачення транслюватиме концерти. Співаки, експлуатуючи два слова з дешевих пісень, кричатимуть: «Я тебя нашёл, ты меня нашла…» Спеціально для дебілів співатиме Вєрка Сердючка. Олег Вергеліс в «Дзеркалі тижня» писав про неї:

«Це ж якийсь непросмажений привокзальний «біляш», каламутна газована бурда, приміська «гоцалка». А не шоу. І не пісня. І не фішка. Ні тексту. Ні музики. Ні аранжування. Ні смислу. Безглуздий набір фраз у Danzing — тій самій пісні у виконанні В.Сердючки. Інтернет-форуми – взагалі нещадні. «Українцям має бути соромно за себе, тому що це не пісня, а сама вона не співає й не танцює, а тільки горлає!»

А одна з британських газет навіть образливо обізвала наш європодарунок «товстим і безглуздим трансвеститом, обмотаним у фольгу». Сумно. А-ля німецький мотивчик. А-ля блискуча уніформа. А-ля слоганчики наче з фільмів про фашистських окупантів — «Танцювати, корошо!», «Зібен, зібен, ай-лю-лю!» (не вистачало тільки «Матка, яйка, млеко!»). А взагалі, останнім часом мимоволі відбулася якась надто вже загадкова трансформація українського пісенного образу. Спочатку його «били-вбивали, на чужину гнали», «у полон брали». А потім надули презервативи — і відправили на Євробачення: щасливої дороги, дорогенька!

«Треба виштовхнути на поверхню оцю дурнувату попсу, що вже зробила людей зомбованими. Атрофоване мислення як таке. Їм треба крики і щоб бубни били. Але в джунглях чисті люди, вони нікого не ображають. Танцюють собі. Це їхня національна культура, а не попса. А в наших умовах барабани для того, щоб остаточно вибити мізки. Але їх і без цього мало залишилося...» — Урядовий кур’єр №205 від 3.11.07 Іван Степанович Марчук, всесвітньо відомий художник.

Руйнуючи психіку, спалюючи нервові клітини, вбиваючи емоції, вони із співучого народу виховують сіру масу, з якою потім можна чинити що завгодно.

Микола Томенко, поет, лауреат міжнародної премії ім. Гулака-Артемовського колись зауважив:

«Не беріть сміття й непотріб, усе гірше, що є в Африці й Америці! Воно чуже нам. Не ганьбіть себе перед своїм народом, перед нацією. Цей сірий каламутний пісенний потік — явище тимчасове. Його змиють весняні зливи. як змивають і зносять вони сміття і  бруд, очищаючи землю. збагачуюючи повітря живлючим озоном…»

Давайте згадаємо лише одну із дійсно українських пісень:

Тихо над річкою, ніченька темная,
Спить зачарований ліс…
Ніжно шепоче він казку таємную.
Сонно зітха верболіз…

Нічка розсипала зорі сріблястії,
Он вони в річці на дні…
Плачуть берези по той бік кудрявії.
Здалеку линуть пісні…


Таких пісень, таких шедеврів залишив нам у спадок український народ більше ніж триста тисяч. Але такого співу не почути.

В одній із статей «Провинции» хтось схвально відгукнувся про депутата російської держдуми Кобзона. Існує й інша думка. Дозволю собі скоротити вірш український патріота, відомого пересмішника, на жаль покійного, Павла Прокоповича Глазового:

Скільки вклали наші люди
Розуму і праці,
Щоб співати й виступати
В гарному палаці!

Він красується, як лялька,
В сяйві, у промінні.
Сцени кращої немає
В нашій Україні.

Захопили нашу гордість
І окупували
Борьки, Діми, Мішки, Фіми
Та Філіппи й Алли.

Пруть нахрапом в «Україну»
Через перелази.
У Кобзона ювілеї
На сезон три рази.

Він з естрадою, сердешний,
Десять раз прощався
Та оклигував і знову
В Києві являвся.

Він оспівував Росію,
Матушку рідненьку,
Від якої відірвали
Україну-неньку.

Аж стогнали від Кобзона
Мерседесні дами
Зі своїми тіньовими
Жирними котами.

Було колись в Україні:
Кобзарі співали,
А гетьмани вклонялися
І шапки знімали.

Час минає і міняє
Звичаї й закони.
Колись кобзи подобались,
А тепер - Кобзони.


ЯРОСЛАВ. Yaroslav38@meta.ua

 Автор поднимает серьезную тему. Действительно, песенного искусства, как такового практически не существует. Опошлили все. Бездарные артисты поют под запись чужими голосами бездарные песни. На нашем украинском канале 1, или 2 числа выступала наша доморощенная попса. Ансамбль из певца и нескольких музыкантов исполнял песню в которой на протяжении нескольких минут певец перечислял спящих. Он пел о том, что спят маньяки, спят наркоторговцы, спят садисты, спят праститутки, спят сутенеры и т.д. и т.д. Как могли?!  Кто допустил такое на большом экране и какую преследовали цель? Автор статьи дает совершенно правильный ответ - зомбирование населения и в первую очередь молодежи. А если это происходит, то комуто это выгодно, это нужно.  Меня шокировала приведенная автором статьи цифра - 300 тысяч песен. Да ведь лучше наших украинских песен в Мире нет и по звучанию и исполнению и смыслу. И разве мы еще 15 - 20 лет назад за не хитрой закуской дружеских, или семейных застолий не пели по всему Советсткому Союзу "Рушнык вышиваный", "Запрягайте хлопци коней"  и много других песен отражающих украинскую культуру, историю,природу и человеческие отношения. А сегодня, Ярослав тысячу раз прав, все отдано на откуп Филям, Аллам, Кристинам, Пресняковым, Буйновым, а наших и перечислять нет смысла. В своей массе они и бездарные и безголосые тупо подрожающие все худшее, один этот ряженый трансвистит со звездой на голове чего стоит. В заключении могу посочувствовать Ярославу, но не помочь. То, что происходит на украинской эстраде, это закономерный процесс деградации молодежи, в первую очередь, и изменить ничего нельзя, потому, что этот процесс выходен. Вот только вопрос КОМУ???  

Вообще конфликт поколений существовал всегда. А уж музыка - это вообще камень преткновения разных сторон. Молодежь всегда стремилась самовыразиться через музыку. Вспомните какие были гонения на джаз, рок. И заметьте не только в СССР, в Европе происходило тоже самое. Сейчас эта музыка слушается как безобидная и наивная. А раньше за её создание/прослушивание можно было реально угодить в тюрьму. Так что музыка молодёжи - призвана раздражать старшее поколение, так и должно быть, иначе она (музыка) перестанет развиваться. А на счет второсортной некачественной музыки - так и она тоже была всегда. А кто вас заставляет её слушать?? :) Украинская национальная музыка сейчас тоже активно развивается. В нашей стране и в ближнем зарубежье (славянских государствах) проводится множество различных фольклорных фестивалей. Почему-то это в упор никто не хочет замечать. Конечно легче всего сесть перед телевизором на диване и поливать всех и вся грязью "..вот я при СССР у-у-у-у-ух!!! а вот при СССР были времена о-о-о-о-о-ох!!!"

И шо? Вякать на телячий мови у-у-у-у-х?

Ответ на от Anonymous (не проверено)

Аффтар, ф топку! Ты лучше подумай, что на нашей эстраде когда было нормального? Поплавский-пидар?

Я не знаю, на какой такой "телячий" мови разговариваеш ты? Но я тебя потдерживаю!!!)