Нечего на зеркало пенять, коли рожа крива

Printer Friendly, PDF & Email
Мартышка, в Зеркале увидя образ свой,
Тихохонько Медведя толк ногой:
«Смотри-ка,- говорит, - кум милый мой!
Что это там за рожа?
Какие у нее ужимки и прыжки!
Я удавилась бы с тоски,
Когда бы на нее хоть чуть была похожа».

Крылов И. А. (1769-1844)

Заступниця міського голови Т.В. Устинова на громадських слуханнях зазначила, що газету «Провинция» вона не читає. Зрозуміло чому. Не подобається незалежна думка про владу, яку вона представляє. Цікаво, а у дзеркало вона колись дивиться? Вважаю, що так, бо немає жодної жінки, яка б не користувалась цим чудовим винаходом. Не думаю, що вона повсякчас задоволена тим, що воно відображує. Але завжди існує два варіанти – або покращити себе, або брязнути дзеркальцем об підлогу.

Місцева преса теж як дзеркало віддзеркалює обличчя влади. Але суспільство може мати об’єктивну картину самого себе і давати невикривлену об’єктивну інформацію про себе лише тоді, коли це дзеркало добре відшліфовано. І тільки тоді, коли вправні майстри слідкують за точністю відображення дійсності. В нашій області виходить багато газет, як обласних, так і місцевих, які не віддзеркалюють дійсність, а умисно її прикрашають. Ці газети схожі на викривлені дзеркала, і відображують вони не справжнє лице, а давно вже намальований бажаний образ влади. Спотворене обличчя виглядає привабливим, і зовсім не схожим на оригінал. В цих газетах влада сама собі аплодує до самозахоплення.

Роженко, мов та цариця з пушкінської казки, заглядає у ті дзеркальця і кожного запитує: «Свет мой зеркальце, скажи и всю правду доложи, я ль на свете всех милее, всех румяней и белее?»

Але, в місті існує газета з незалежною думкою, журналісти якої можуть правдиво оцінити ситуацію. Вона нічого від себе не вигадує, старається об’єктивно і некомпліментарно розповідати про події, що відбуваються у місті, як і личить добре відшліфованому дзеркалу. Але не треба гатити по ньому кулаком, розбите дзеркало - погана прикмета. Згадайте чарівну казку Андерсена «Снігова королева».

І хоч би як не пручалися чиновники, реальна ситуація, без прикрас, стає відомою мешканцям міста. Утім, на публікації газети влада не відповідає. Вона мабуть незнайома з принципом «мовчазної згоди». Тобто, публікація вважається правдивою, якщо немає спростування.

Чого взагалі хоче мешканець міста? Не так вже й багато. Доброго заробітку і менших витрат на їжу, одежу та інші потреби. Законних, а не захмарних тарифів на тепло, воду, газ, обслуговування житла. Справедливого ставлення влади до людей в вирішенні їх нагальних проблем. Безпечних екологічних умов – чистого повітря, чистої води, чистих вулиць та подвір’їв, для себе і своїх дітей.

«Належним чином обладнані зупинки транспорту – ні тобі кіоску з пивом чи цигарками, ні «дикої» вуличної торгівлі» - ділиться враженням журналістка Ірина Нагребецька про Варшаву. І продовжує: «Язик не повернувся запитати у варшав’ян, чи існують у них маршрутки. Оте лихо, що нівечить людське і міське середовище, забруднює їдким смогом наші вулиці і сквери, проникає в горло та легені дорослих і дітей, збиткується над людьми морально і матеріально, спричиняє аварії і травми. Якого ще потрібно нам Вашингтона, щоб прибрати з вулиць і площ цю злу і жорстоку карикатуру на громадський транспорт?! І останнє спостереження. За кілька днів не побачила на варшавській бруківці жодного недопалка, ніхто не одурманив мене на вулиці цигарковим димом. Утім, і не зустріла тих, хто б привселюдно палив у громадському місці – це заборонено, але не голослівно і безвідповідально як у нас. Одне слово Європа! Та не дає спати думка: «Хто ж тоді ми?»

Доречи, субвенції на пільгове перевезення пасажирів, які виплачуються транспортникам, уряд планує замінити. Замість компенсації перевізникам, в соціальних службах надаватимуть гроші конкретним людям. І це добра новина для нас і погана для сім’ї Роженка.

А місцева влада вважає, що люди хочуть більше гральних закладів. Більше пеньків від зрізаних дерев, більше генделиків, де торгують спиртним. Влада вважає, що мешканці міста мріють про збільшення зарплати чиновникам виконкому. Влада вважає, що городяни з нетерпінням чекають, коли вона підвищить тарифи за комунальні послуги.

Вони, в ім’я своїх власних інтересів, гендлюють нашим здоров’ям і умовами життя. Згадайте обіцянки-цяцянки щодо ліквідації радіоактивної плями на смітниковому звалищі. Виправдовуються, нібито грошей немає. Начальник Донецького відділу підготовки до чемпіонату (є така край потрібна посада) повідомив, що Донецьку на підготовку до Євро-2012 виділено 7550 млн грн. А 5 млн для ліквідації радіаційної плями немає! Роженко, разом з місцевими депутатами обіцяв ще до дощів ліквідувати цю срамоту. З того часу дощувало без міри! І ще дощуватиме.

В поздоровленні до Дня Незалежності голова міста зазначив: «Залогом успеха могут быть только наша мудрость, трудолюбие и ТЕРПЕНИЕ». Ось яка риса в людях їм до вподоби – «ТЕРПЕНИЕ». Дивлюсь я на них і не можу зрозуміти. В якого Сірка вони позичають очі, щоб продовжувати нами керувати. Мені іноді здається, що вони схожі на кастратів, які тільки декларують свої наміри, проте, не здатні їх здійснити. Та ще й порушують українські закони.

Законодавством заборонено голові міста сидіти на двох стільцях – керувати містом і власним бізнесом. Про цю заборону однозначно прописано в законах.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»:

«Стаття 79. Повноваження... міського голови, ...вважаються достроково припиненими у разі порушення ним вимог щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою (діяльністю)...

Закон «Про боротьбу з корупцією»:

«Стаття 5. Державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права:

а) сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним i юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності...

б) займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб.


Ви вважаєте, що ці закони невідомі прокуророві міста? Наївні простачки! Він знає законодавство краще за нас усіх. Утім, порушень не помічає. Ця ситуація схожа на наш проспект Ломоносова. Попри заборонні знаки, водії вантажівок їздять, не звертаючи уваги на заборону. І це неподобство ДАІ також не помічає.

Іноді, випадково, вчиниш щось проти совісті – позбуваєшся спокою. Гризе й гризе. І тільки виправлення помилки, або вибачення перед тим, кого незаслужено образив, заспокоює совість. Недарма, синонімом совісті в українській мові є слово «гризота». В усі часи люди найбільше боялись власної совісті. Бо вона може закатувати до смерті. А якщо совісті немає? Тобто, відсутня зовсім. Кого і чого страшитись? Хіба що дзеркала?

ЯРОСЛАВ. [email protected]

Comments

НАД ВАМИ ТОЖЕ КТО-ТО СТОИТ !!! Не надо ЛЯ-ЛЯ!!!