Контрреволюція в Костянтинівці у 1907 році — IV

Автори вже писали про Третьочервневий переворот 1907 року у Російській імперії («Провінція», №14 від 5 квітня 2017 року). Цар та його уряд безпардонно порушили головне положення свого ж маніфесту, прийнятого в жовтні 1905 р., про те, що жоден закон не може бути затверджений без попереднього обговорення і схвалення його в Думі. Переворот у досить грубій і відвертій манері забезпечував в новій Думі монархічно-російськонаціоналістичну більшість. Серед 16 найнебезпечніших для царського режиму депутатів від РСДРП був заарештований і лідер костянтинівського пролетаріату меншовик Григорій Білоусов. Царський арешт та каторжний строк, втеча за кордон, хвороба та смерть на чужині вирвали з лав борців проти царату нашого найталановитішого земляка. Але на його місце вже ставали нові революціонери. Після Білоусова Професіональний союз робітників скляної промисловості, а він об’єднував робітників галузі всього півдня Російської держави, очолив робітник пляшкового заводу Василь Потєхін.

Події державного перевороту стали фактичним кінцем революції 1905 – 1907 років. По всій Російській Імперії пішла хвиля арештів підозрюваних у антидержавній революційній діяльності. В Костянтинівці поліція знала куди йти і кого обшукувати. У «Провінції», №17 від 26 квітня 2017 року ми писали про арешт Франца Ляо у травні 1907 року. Під час арешту до рук поліції потрапила записна книжка революціонера з достатньо повним списком активістів та керманичів революційного руху на пляшковому заводі. Тому поліція на протязі місяця обложила підозрюваних філерською увагою і до кого йти знала напевно.

Ось цей «список Ляо»:

Антон Ігнатов — агітатор, пляшковий майстер, був заарештований у грудні 1906 року; Потехін Василь — агітатор та Голова профспілки; Євген Ковалевський та Василь Шувалов — поруч з їх іменами проставлені квартирні номери. Як і робітничі керівники вони проживали в бельгійських будинках квартирного типу. Євмен Білоусов та його син Євдоким — агітатори. Старший син Євмена Білоусова — член Державної Думи. У минулому, та у 1905 роках керував революційною боротьбою робітників. За радянської влади тільки хатинки директорів костянтинівських заводів були на такому рівні комфортності.

Стандартна бельгійська робітнича квартира, якщо ми говоримо про дім на двох хазяїв, у 1920-х роках поділялась на чотири квартири для чотирьох щасливих робітничих сім‘ї. А весь такий дім ставав житлом для восьми сімей. Але до 1907 року було вже побудовано достатньо багато житла і у приватному секторі, яке до бельгійського типу вже не відносилося.

Список квартир, которые значились в записной книжке экспроприатора Ляо, Константиновского завода:

№ квартиры Ф.И.О. Что установлено наблюдением и агентурой (полученные сведения)
1 23 Игнатов Антон Агитатор. Бутылочный мастер. Был арестован в декабре 1906 г.
2 18 Ковалевский Евгений и Шувалов Василий  
3 37 Белоусов Евмен и сын его Евдоким Агитаторы. Старший сын Белоусова – член ГД, который в прошлом году и в 1905 г. руководил революционным движением рабочих.
4 16 Потехин Василий Агитатор. Председатель профессионального союза.
6   Новиков Степан Письмоводитель соц.-революционеров и получает от 50 руб. в месяц, а рабочим в заводе не состоит.

Частина поліцейського документу, яка засвідчує, що елітні квартири мали тільки революційні ватажки.

Справа була не в квартирі, а у радянській масованій пропаганді, яка створювала «іншу реальність». Нагадаю, що остання землянка була переселена у нашому місті у 1959 році. Людям виділили план та надали позику на будівництво. Але пропаганда цю дату не помітила. У 1957 році СРСР запустив перший супутник а у 1961 був перший космонавт Юрій Гагарін. Московська пропаганда і до тепер не вгамовується. А як на мене, отримання своєї квартири, радикальне покращання життєвих умов – це величезної ваги персональна подія космічного масштабу.

Умови життя інших пролетарів були більш схожими на радянські штампи: орендованих у бельгійських хазяїв розкішних хоромів не було. До речі, за заводську розкішну квартиру з товстелезними стінами, що чудово тримають температуру, платили 5 карбованців на місяць. При зарплатні кваліфікованого робітника у 30 – 50 рублів. При заробітку видувальника у 180 рублів. Додайте ще безкоштовне вугілля для зимового опалення. Порівняйте сучасні співвідношення між зарплатою та квартирною платою, ціною комунальних послуг та зимового опалення.

Ось перелік пролетарів, які не були у керівництві революційною боротьбою, та не жили в окремих квартирах: Степан Новіков, звільнений для профспілкової роботи працівник, письмоводитель соціалістів-революціонерів із зарплатою 50 руб. на місяць, від профспілки, а на роботах на заводі ніяк не зайнятий.

Агітатори та члени правління профспілки: Петро Білоусов, Генрих Карлович Майда, Іосиф Адамович Костевський.
Агітатори: Василій Івлєв, Сергій Тімошков, Тимофій Тимофійович Нечаєв, Микола Павлович Солов‘йов, Павло Вільгельманович Шейн, Георгій Олексійович Івлєв, Михайло Олексійович Івлєв, Олександр Олексійович Івлєв, Осип Бєліков, Степан Векшин, Адольф Петрович Свенцицький, Платон Семенов, Олександр Михайлович Стрепетов, Олександр Орлов, Олександр Семенович Бобильов, Олексій Франц, Іван Пічкуров, Микола Булатов, Іван Миколайович Савєльєв.

Справу вів помічник начальника Катеринославської жандармської Управи у Бахмутському та Слов‘яносербському повітах ротмістр Кломінський. Він отримав можливість розкрутити справу до кінця. Так, папери, вилучені у Ляо, надали можливість виявити «слабий ланцюг» у Костянтинівці та вийти на Векшина. 28-річний пролетарій жив з дружиною та матір‘ю в орендованій квартирі. Філери помітили, що робітник зайнятий збором профспілкових внесків, а це означає, що у нього можна вилучити важливу документацію.

Крім філерського зовнішнього спостереження жандарми підняли також свої архіви. Ось лише один зразок такого документообігу, який функціював між ротмістром Кломінським, який відповідав за оперативну розробку Костянтинівсько-Горлівської групи Донецького Союзу РСДРП та його начальством. Датовано 3 червнем 1907 року: «До цього присовокупляю, що в Охоронному Відділенні є відомості про таких осіб: 1. Ігнатов Антон, робітник залізничних майстерень. 1 травня цього року був проведений обшук в м. Воронежі безрезультатно; 2. Генріх Карлів Майда і Йосип Бєліков, відомі Відділенню за агентурними відомостями як особи, що ведуть конспіративне листування з неблагонадійними особами, та 3. Є відомості про Орлова Олександра Евгена.

Міщанин, неодноразово залучався до дознання політичного характеру і викритий у приналежності до революційного гуртку російських емігрантів. На підставі Найвищого повеління від 20-го квітня 1895 р. він був підданий тюремному ув'язненню на 3 роки з зарахуванням у цей термін часу, проведеного їм під вартою з дня затримання, а потім висланий під гласним наглядом поліції у Східну Сибір на 10 років. За застосуванням до Орлова п. 7 ст. ХХІХ Всемилостивого Маніфесту від 11 серпня 1904 р. від подальшого відбування зазначеного нагляду поліції він звільнений, але чи буде це той самий Орлов, який згадується в цьому списку стверджувати не можу».

5 червня прийшов час діяти. Ось як викладені обставини арешту робітничого активіста Векшина у поліцейському протоколі: «5 червня цього року околодочний наглядач Дмитрівського селища Бахмутського повіту зробив обшук у квартирі робочого Пляшкового заводу Василя Семенова Векшина. При обшуку в нього було знайдено велику кількість брошур, замітки в записниках партійного змісту та адреси, полулист паперу, на якому чорнилом записано протокол 1-го засідання Установчих Зборів заводського комітету, яке відбулося 25 березня і розкритий лист в синьому конверті з адресою: Костянтинівка Пляшковий завод Карлу Генрихову Майде для К. К. від якогось "Кузьми з Нью-Йорка" з питанням: "чому Нью-Йоркська група не була сповіщена відбулася в травні місяці в Костянтинівці конференції?" У той час, коли обшукувалась квартира Василя Векшина, залишені у дворі біля вхідних дверей у квартиру Василя Векшина, поліцейські городові Яблучанский і Безпальченко виявили за вугільним ящиком, біля стіни якийсь мокрий згорток, в якому опинилися: дві печатки з написом "Костянтинівсько-Горлівська група Донецького Союзу РСДРП" та гумова з написом "Костянтинівська організація Костантинівсько Горлівського Комітету Донецького Союзу РСДРП". Крім того в тому ж згортку опинилася в синій обкладинці чекова книжка по збору грошей в сто тисяч купонів, на кожному купоні є відбиток печатки "тієї ж Костянтинівської організації". У книжці витрачено 65 чеків і на купонах є записи олівцем суми пожертвувань, без позначення прізвищ жертводавців. Коли виявлені печатки та чекова книжка були внесені в квартиру Векшина, він на показання свідків сильно смутився і заявив, що печатки та чекова книжка йому не належать і звідки все це взялося йому невідомо. Знайдене в нього листування визнав, що належить йому. Допитом свідків встановлено, що хоча разом з Векшиным в одному будинку проживали й інші квартиранти, але всі вони мали зовсім окремі квартири від Векшина і вхідні двері в квартиру Векшина належали тільки йому одному. Серед прізвищ записаних у Векшина значиться, між іншим, "Ляо", залучений Слідчим по найважливіших справах Харківського Окружного Суду, обвинуваченого 102 ст. Карн. Улож. і законом 9 лютого 1906 р. про зберіганні вибухових речовин і Лазар Михелис».

Загалом, в найкращій з книг по історії Костянтинівки – «Константиновка. Очерки об истории города», 2005 не обійшлось без «ложки дьогтю». Василь Векшин там названий «більшовиком». Документальних підтверджень цьому я не знайшов. Вважаю це твердження ще однією комуністичною фальсифікацією історії робітничого руху Донеччини.

«Опис речових доказів, що додаються до теперішнього дізнання.

Знайдено під час обшуку у Василя Семенова Векшина:

1. Записна книжка у жовтій олівцевій палітурці під № 1331;

2. Записна книжка у синій паперовій обкладинці;

3. На аркуші паперу, який грифлений у клітку, протокол 1-х Установчих Зборів заводського комітету, розпочався 25 березня;

4. Записна книжка у чорній клеєчній палітурці;

5. Дві замітки з адресами;

6. На клаптику паперу олівцем записані рудники Бахмутського повіту, внизу зроблений надпис "на конференції були представники";

7. На аркуші гріфленого паперу записаний олівцем вірш революційного змісту;

8. Вісім відкритих листів із зображенням революційних днів;

 9. У синій обкладинці чекова книжка зі збору грошей в сто купонів;

10. Дві печатки: a. мідна з написом: "Костянтинівсько-Горлівська група Донецького Союзу РСДРП"; b. гумова з написом: "Костянтинівська організація Костянтинівсько-Горлівського Комітету Донецького Союзу РСДРП";

11. Лист в синьому конверте з адресою на ньому Костянтинівка КХС дж Пляшковий завод Карлу Генріхову Майді (для К.К.)»

Вилучені у Василя Векшина адреси, листування , оперативна розробка людей, що відкрилися за цими документами дозволили жандармам у найкоротший час вийти на красиву операцію по затриманню всього керівництва Костянтинівсько-Горлівської організації РСДРП.

І.Бредіхін, Д.Чістов

Далі буде.