Контрреволюція в Костянтинівці у 1907 році — V

День 24 червня 1907 року на станції Костянтинівка та її околицях радував чудовою сонячною погодою. Фактично, ця територія вже була міською агломерацією, яка тягнулася між річкою Кривий Торець та залізничною колією від станції Костянтинівка з селищем Номікосівським поруч до платформи Дмитрівська і навіть далі. Вона складалася з кількох заводів – залізопрокатного, скляного, хімічного, пляшкового та робітничих селищах при них. Між заводами крізь захисну лісосмугу залізниці проглядали незабудовані території промислових звалищ та рукотворних «посадок». З іншого боку залізничної платформи на пагорби річкової долини забралися будиночки багатого торгівельного селища Дмитрівське. Серед невеличких будиночків висіла велична будівля православного собору. Повз нього вниз до дерев‘яного мосту через річку проходила дорога. Поруч з мостом з поїздів, що неквапливо набирали швидкість, коли відходили від Дмитрівської платформи у південному напрямку, можна було побачити католицький собор та прохідну хімічного заводу. А за мостом на правому березі Кривого Торця бельгійці побудували дзеркальний завод та дзеркальну колонку поруч. Колонка – місцева назва робітничого селища. Бельгійці починали будівництво саме з колонки. І лише коли виростали перші вулички охайних будиночків для бельгійських працівників і, окремо, для місцевих, починалося будівництво цехів та заводських приміщень. Першим бельгійці почали будувати скляний завод. Можливо, саме там на місці ще, на щастя, працюючого скляного треба шукати те зернятко, з якого і виросла майбутня промислова Костянтинівка.

В одній старій книжці можна прочитати: «…головним заняттям бельгійців є гірський промисел і фабрично-заводська промисловість, але вони розвинені переважно в південній частині; у північній же Бельгії населення займається сільським господарством, яке ведеться зразково і приносить багаті врожаї пшениці, льону і буряків». У південній частині Бельгії живуть франкомовні валлони, саме там розташований центр бельгійського скловиробництва Шарлеруа. Саме з Шарлеруа та прилеглих до нього територій приїхала у Костянтинівку переважна більшість валлонського робітництва. У довоєнні часи Шарлеруа був містом-побратимом для нашого Донецька. Хоча, ми то з вами знаємо, що Костянтинівка має куди більші історичні права на побратимство з Шарлеруа.

Бельгійці, які тут оселилися, називали всю цю агломерацію Костянтинівкою. Пояснення нескладне. Єдине поштове відділення було розташоване на станції, Вся кореспонденція для немаленької агломерації штемпелювалася Костянтинівкою. Конкуруючою назвою агломерації була – Сантуринівка. Сантуринівка виникає на місці вже існуючого поселення, назва якого не зберіглася, у 1812 році. Спочатку була розташована між двома маєтками, Шабельського та Номікосова, ближче до маєтку Номікосова. З побудовою у 1869 році залізничної колії до станції Костянтинівка, Сантуринівка  була перенесена в район нової станції. Саме у Сантуринівці був розташований центр волості, найнижчі органи влади на селі. Сантуринівка була позначена на багатьох установчих документах бельгійських акціонерних товариств. У 1917 році під час недовгого існування російської демократичної республіки саме Сантуринівкою хотіли назвати своє місто наші земляки. Але часу не вистачило, бо у жовтні розпочалася більшовицька революція.   

Маєток Номікосова був розташований приблизно в районі розташування будинка «китайська стіна» (вул. Бєлоусова №1, 3, 5). Більш значимий для нашої бельгійської історії маєток Шабельського. Ось як про територію маєтку пише наш земляк знаний радянський філософ В.Ф. Асмус: «Продовжуючи свою течію по напрямку до яру перед селищем пляшкового заводу, річка входила, як в оазис, на територію величезної садиби директора заводу, з великим директорським будинком в глибині на березі річки, з плантаціями спаржі, білої і чорної смородини, з грядками полуниці і малинника. Вся ця флора розміщувалася в парку старої садиби – "економії", купленої заводами у збанкрутілих поміщиків». Як ви здогадалися, розмова іде про знаменитий «дім Гомона». Вже в наш час приблизно на цьому історичному місці на березі Кривого Торця розташувався котедж одного відомого костянтинівського бізнесмена. Котедж з правобережжя добре прикритий здичавілим бельгійських часів парком, в радянські часи він називався «Парк ім. Якусевича», а от з лівого берега річки котедж можна роздивитися, коли їдеш по Білоусова повз «Автоскло», у дівоцтві – Дзеркальний. Для повноти картини скажемо, що саме в цьому місці був зіграний перший у Костянтинівці футбольний матч. Грали між собою заїжджі іноземці. Вважаю, що цей бельгійський матч був одним з найперших в Російській імперії. Можливо, що і народження донецького футболу відбулося у цьому місці. Ще одно зернятко з якого багато що виростає.      

Неподалік від дзеркального заводу на правому березі Кривого Торця майже напроти пляшкового заводу, але трошки далі по дорозі до Дружківки було розташоване велике українське село Новоселівка. У 1932 році Костянтинівці був наданий статус міста, а Новоселівка була включена у це новоутворене місто. Городяни отримують продуктові картки, і голодомор 1932 – 1933 їх зачипає лише опосередковано. Зайве підтвердження богоугодного статусу нашого міста. І війни нас обходять,і голодомори на околицях зупиняються.

24 червня 1907 року десь на початку одинадцятої з Новоселівки спустився по тропці якийсь добродій. Він був одягнутий у легкий білий літній костюм, в руках тримав дерев‘яний розкладний стульчик, вудки, на голові був надягнутий величезний український солом’яний капелюх. Це не був якийсь дачник чи панич: «Любитель порибалити», як він представлявся при знайомстві. Насправді це був жандармський чиновник Харківського Районного Охоронного Відділку Ілляшов. В Костянтинівці його ніхто не знав, тому він неквапливо міг підготувати засідку для революціонерів.  

«За отриманими агентурними відомостями особи, що знаходяться на чолі Константиновско- Горлівського Комітету Російської соціал-демократичної робочої партії щонеділі влаштовують конференції в очеретах біля Костянтинівки, і що одна така конференція відбулася 17 червня, причому програма цієї конференції полягала в обговоренні наступних питань:
1. про конференцію Юзово-Петровського району Донецької Спілки РСДРП;
2. доповідь про Лондонський з'їзд;
3. про техніку;
4. про фінанси;
5. про секретаря;
6. про розподіл сил і взагалі про роботу в організації (звіт).

По обговоренні цих питань було вирішено:
1. послати на конференцію Донецького Союзу одного делегата з правом дорадчого голосу (вибори не проводилися);
2. доповідь про Лондонському з'їзді зробити у групах;
3. поставити друкарню й видати відозву на тему "Про Думу", постановку друкарні доручити виконавчій комісії у складі "Олексія", "Бориса" і "Івана" (останній секретар Комітету);
4. через відсутність коштів вирішено робити грошові збори у групах організації;
5. зважаючи на відсутність "Івана" вирішено обов'язки секретаря виконувати "Борису";
6. відрядити в якості партійних працівників – до Горлівки і Никитівки – "Олексія", у Костянтинівку і Дружківку – "Бориса", в Бахмут і Попасну – "Едуарда", в Краматорівку – "Савелія" і, нарешті
7. вирішено було через слабку діяльність організацій посилити їх працівниками.

На 24 червня назначена нова конференція Константиновско-Горлівського Комітету.

Чиновнику Ілляшову, що знаходиться в моєму розпорядженні запропоновано виїхати в Костянтинівку для огляду місця конференції з метою ліквідації зборів.

Білоусов Євмен Іванович, батько депутата Державної Думи від робітничої кулії та сам революціонер. Фото 1922 року.

24 червня чиновник Ілляшов, який заховав загін поліції і встановив зв'язок їх з філерами, перевірив, як вони розташовані на місцевості, сам всівся з вудкою на березі р. Торця. В призначений час учасники конференції зібралися на протилежному березі Торця в очереті, як раз проти Ілляшова і настільки близько від нього, що він міг чути всі розмови присутніх на зборах, що встановлює злочинність зборів.

За сигналом загін поліції оточив камышь і заарештував учасників конференції в числі 8 осіб. Деякі із заарештованих намагалися сховатися на інший бік річки, але ледве увійшли в воду, як зустрінуті були загрозливими пострілами вгору Ілляшова і філерів. Намагалися втекти вийшли з річки і були затримані. Список заарештованих учасників конференції при сем надано».

Ось так подає обставини арешту верхівки Костянтинівсько-Горлівської соціал-демократичної організації поліцейський протокол. Заарештовані:

1. Жерноклєєв Віктор Петров, селянин Курської губ., Рильського повіту Кериевскої волості;
2. Еренчук Соломон Вєньямінов, міщанин м. Херсона;
3. Іванов Клим Петров, селянин Харківської губ. і повіту;
4. Загорський Арсеній Павлов, міщанин м. Сухініч, Калузької губ.;
5. Лихачов Савелій Сергєєв, міщанин м. Чистополя, Рязанської губ.;
6. Стропілов Петро Данилов, селянин Смоленської губ., Єльнинского повіту, Махненської вол.;
7. Білоусов Євмен Іванович, селянин Могильовської губ., Климовицького повіту, Хотинської вол.;
8. Білоусов Петро Євменович.

І.Бредіхін, Д. Чістов

Далі буде