Росія. Чи є шанси у “Карфагена”?

Printer Friendly, PDF & Email

Подивився я на російські вибори… Росія повторює історію загибелі Карфагену. Карфаген впав після програшу трьох Пунічних воєн. Рим підкорив собі до середини 260-х років до Р.Х. Апеннінський півострів, а торговельна олігархія Карфагену володарювала басейном Середземного моря. Вони зійшлися у смертельній схватці у 264 році до Р.Х.

Хто переможе – аграрний латинський Рим чи торговельний фінікійський Карфаген? Знадобилося три війни на протязі 118 років. Закінчилося все повною перемогою Риму і знищенням Карфагенської держави. Карфаген був зруйнований, а руїни посипані сіллю, щоб нікому і ніколи і у голову не прийшло відновлювати тут хоч якусь цивілізацію. Рим створює величну світову імперію. Вона утворюється достатньо гуманною, щоб прийняти прихід Христа, а потім і утворити на базі поєднання римського спадку, християнства та енергії варварів сучасну європейську цивілізацію.

Здається, в наш час має зійти зі світової арени російська цивілізація. Як і Карфаген, вона нищиться кількома пов’язаними між собою світовими війнами.

Спочатку була достатньо вдала європеїзація московського улусу Золотої орди. У 1700 Московія перестає платити данину залишку Золотої Орди – Кримському ханству. У 1721 році вона стає Росією та Імперією. Петро І, як не крути, забезпечив на 200 років нову російсько-імперську ідеологію. Вже не ординську, для того і почав переписувати історію. Закінчував вже Кара-мурза (Карамзін). Почав Петро переселяти в Росію європейців. До 1917 таких вже було кілька мільйонів. І заводи побудував з селами кріпаків при них.

У 1853 – 1856 роках скінчився заряд петровської перебудови. Без залізниць та сучасної індустрії Росія була приречена на долю Китаю. Вічний застій. В найближчі часи погрожувало імперії щось на кшталт селянської пугачовщини, а найстрашніше що зародилась російська інтелігенція, яка мріяла перетворити пугачовщину (різанину багатіїв) на французьку революцію.

Але була у царя надійна армія. В 1853-56 демонструвала незбагненні зразки героїзму та самопожертви. Армія вільних людей. При призові на 25-річну царську службу кріпак отримував вільну для себе і своїх дітей. Сталевим щитом прикривала армія трон і імперію, і Росію.

В 1861 році починаються реформи. Спочатку звільняються селяни. До речі, це призводить до втрати бойового духу російської армії. Не одразу, поступово, але порівнюючи з яким духом залишала «кріпосницька» армія Севастополь у 1855 році з бойовим духом російської армії 1917 року. Небо та земля, або, ангели та біси.

Після селянської реформи країна поступово модернізується, але навіть після будівництва залізних доріг сучасної індустрії в Росії не з‘являється. Це в Америці - побудуй залізницю, і після святкування, як з під землі і високопродуктивні ферми, і банк, і шериф… а от капітали в Америку до початку ХХ сторіччя ввозилися. Своїх на велетенську країну не вистачало.

Без сучасної індустрії на Росію все-рівно чекала доля Китаю. Європейські броньовані ескадри з головним калібром націленим на Зимовий палац – жахливе марення російських царів другої половини ХІХ сторіччя.

Лише міністр фінансів С.Ю. Вітте стає у 1890-х роках одним із творців нової фінансової та тарифної політики, яка індустріалізує Росію. Він зумів переконати Миколу II в необхідності проведення послідовної економічної програми розвитку промисловості. Ця програма складалася з чотирьох основних напрямків:

Жорстка податкова політика, яка вимагає значних жертв з боку міського, але особливо сільського населення. Важке податкове обкладення селянства, постійно зростаючі непрямі податки на товари широкого споживання (насамперед - державна монополія на горілку) та інші заходи гарантували протягом 12 років бюджетні надлишки й дозволяли вивільнити необхідний капітал для вкладення в промислове виробництво та розповсюдження державних замовлень на промислових підприємствах.

Суворий протекціонізм, який захищав ті сектори вітчизняної промисловості, що лише почали розвиватися, від іноземної конкуренції. Вітте різко підвищує ввізні тарифи, роблячи імпорт в окремих секторах, які розвиваються, на російські ринки майже неможливим.

Фінансова реформа (1897 р.). Стабільність, яка б гарантувала й платоспроможність рубля. Була введена система єдиного забезпечення рубля золотом, його вільна конвертованість, жорстка впорядкованість права емісії - в результаті золотий рубль на рубежі століть перетворився на одну із стійких європейських валют. Реформа також вплинула на розширення іноземних капіталовкладень, чому в чималій мірі сприяв розвиток банківської справи, причому деякі банки набули першорядного значення (наприклад, Російський банк для зовнішньої торгівлі, Північний банк, Російсько-Азіатський банк); звернення до іноземного капіталу. Воно проводилося або у вигляді безпосередніх капіталовкладень в підприємства (іноземні фірми в Росії, змішані підприємства, російські цінні папери котувалися на європейських біржах, їх придбували іноземці), або у вигляді державних облігаційних позик, поширюваних на британському, німецькому, бельгійському, але головним чином французькому ринках цінних паперів. Частка іноземного капіталу в акціонерних товариствах, згідно з оцінками різних джерел, варіювалася від 15 до 29% від загального капіталу. Насправді більш показовими представляються суми капіталовкладень по галузях і їх ріст за десятиріччя з 1890 по 1900 р. Сума іноземних капіталовкладень у вугільну промисловість збільшилася в п'ять разів і досягла до 1900 р. 70% всіх капіталовкладень; в металургії зони збільшилися в 3,5 рази, склавши 42% загальних сум вкладеного капіталу до того ж 1900 р. Серед іноземних інвесторів французи та бельгійці складали більшість, їм належало 58% капітальних вкладень, в той час як німці володіли лише 24%, а англійці - 15%. Із сказаного можна зробити висновок про те, що приплив іноземного капіталу став для Росії того часу масовим явищем.

Фінансова реформа Вітте, яка прив'язала рубль до золота, зробила ведення бізнесу в Росії передбачуваним. Комплекс урядових заходів (протекціонізм, золотий рубль) змушує ті іноземні компанії, які ввозили в імперію готову продукцію, будувати в Росії заводи, рудники, шахти.

Він писав царю Миколі ІІ: «Залучення іноземних капіталів є …єдиним засобом прискореного доведення нашої промисловості до такого стану, при якому вона буде здатна забезпечувати нашу країну вдосталь дешевими продуктами. Кожна нова хвиля капіталів, що накочується з-за кордону, збиває надмірно високий рівень прибутку, який отримує у нас монопольний підприємець, і змушує останнього шукати рівноваги в нових технічних удосконаленнях, що тягнуть за собою й здешевлення продукту». «Росія, це не Китай», - казав Вітте.

Але роковий для Росії 1917 рік змушує піддавати сумніву успіхи політики Вітте. Першу світову війну Росія програє. Але на фронтах ситуація була терпимою. Людські втрати Росії відносилися до втрат противника, як 1 : 1. Німеччина голодувала. 700.000 німців померло з голоду у кінці 1 світової. До речі в Росії всю війну не було карткової системи. Було подорожчання цін. Люди обурювалися: «Овес в Сибірі стоїть 30 коп., в Єльці 1 руб. 20 коп., а в Петрограді всі 3 руб. 60 коп.» Коли в лютому 1917 року в магазинах не виявилося хліба, то жінки пішли підбурювати чоловіків на заводи. Отак революція і вибухнула в Петрограді у 1917 році. Капіталізм, природній для Європи, Росія не «переварила».

Революція призвела до повного розвалу країни. На хвилі цього розвалу до влади приходять комуністи на чолі з Леніним, які зраджують англо-французських союзників, та виходять з війни, укладають з німцями Брестський мир. У 2 світову Ленінград вимирає з голоду майже весь, але революції ніякої нема.

Після «Перемоги» у 2 світовій Росія програє «холодну війну» у 1991 році, і СРСР розпадається. Але Путін розпочинає у 2014 нову «гібридну» світову війну. Історію з Карфагеном не нагадує?

Давно, років з 20, не чекав з такою цікавістю результатів виборів президента Росії. Результат не цікавив зовсім. Для Путіна спеціально підбирали підставних спарінг-партнерів з метою тренировочну потасовку видати за фінал чемпіонату світу. Але краще про вибори в Росії сказав Віктор Шендерович: «Кремль дав групі клоунів виваляти один одного в лайні перед обличчям росіян — на тлі президента, що не вилазить з телеекрану (в тому числі і в «день тиші") в образі благородного батька нації. На тлі цієї безпрограшної рольової гри, залишалося тільки дотягнути явку до більш-менш пристойних 60%, що влада і зробила болісним надривом сил… на фоні тотального фальшування результату”.

З‘явились повідомлення, що Володимир Путін навіть встановив історичний рекорд. За «сцаря» проголосували 56 мільйонів виборців (76,67%). Це – понад половини всіх росіян, які можуть голосувати. При цьому понад мільйон тих, хто проголосував, – кримчани.

А ось тут криється причина моєї зацікавленості. Президентські вибори в Російській Федерації можуть бути невизнаними світовою спільнотою через їх проведення в анексованому Криму. Чи не складеться після цих виборів ситуація недостатньої легітимації для Путіна?

Що тут важливо приймати до уваги? В російській еліті ідеї чергової «світової війни» проти заходу народжуються задовго до приходу Путіна до влади, ще в середині 1990-х, а можливо і раніше. Це не Путін геніальний стратег світової «газової, корупційної», чи «гібридної» війни Росії проти західного цивілізованого світу. Дракон ховається за його спиною. Справа не в Путіні, а в системі кремлівської мафії.

Вибори показали, що гібрідна війна розширюється. Путін вбиває своїх ворогів газовими терактами у центрі Лондона, проводить кібер-атаки в США, виголошує войовничі речі з погрозами розгорнути нову гонку озброєнь. Вже ясно, що «колективний захід», США насамперед, оговтався після 2014 року і «світовий партизан» - Росія отримує відсіч.

І.Бредіхін

Далі буде.