Втаємничені сторінки нашого минулого

Printer Friendly, PDF & Email
Хотите правду за пятак?
Свободу с порохом едят
И умываются в крови холоднокровно.
Европа-дура с нас смеётся, безусловно...
Григорий Дикштейн.


«Аккуратный моток времени с каким-то бесконечно далеким логическим Началом, тщательными неспешными витками Продолжения, приводящими в точное, ощутимое Настоящее и, оставляющий в руках кончик пряжи, из которой совьется Будущее, — вот этот волшебный моток попал в руки к сумасшедшим, и они долго рвали нити, путали, кромсали, вертели узлы, топтали и замачивали в крови, чтобы сейчас, подсохнув, он превратился в бессмысленный ком разрушенных связей и необъяснимых событий». (Аркадий и Георгий Вайнеры «Петля и камень в зелёной траве).

Так точно поставлений діагноз тій брехливій комуністичній владі, їхній кривавій історії, яку не вивчали у школі, пропаганді, яка творила з людей безпам’ятних манкуртів. Вчили не тому, що було насправді. Ті події, які не вкладались в комуністичну ідеологію, замовчували. Землетрус в Ашхабаді, в якому загинули тисячі людей, приховували не тільки від своїх громадян, а й навіть від міжнародної громадськості. Навіщо? Громадяни інших країн могли б допомогти постраждалим. Вони приховали навіть від киян прорив дамби у Бабиному Яру, що стався 13 березня 1961 року, де під кількаметровим шаром бруду загинуло багато людей.

«После семи лет борьбы против УПА советская армия и НКВД усмирили Украину. Они убили Коновальца и Бандеру, но не смогли уничтожить украинский народ. С 1952 года каждый год тысячи украинцев становятся жертвами арестов и депортаций. В 1972 году произошли кровавые уличные беспорядки на Южной Украине. В июне бастовали тысячи рабочих Днепродзержинска; они нападали на здания, где находились комитеты большевистской партии, комсомола, КГБ и МВД, и поджигали их, толпа пела гимн УПА. В сентябре и октябре того же года начались новые, небывало бурные демонстрации в Днепропетровске, одном из самых важных промышленных узлов Центральной Украины. Бунтовщики овладели многочисленными городскими районами. Подразделения милиции открыли огонь, в результате более 50 человек оказались убиты, власти вынуждены были провести дополнительную мобилизацию из числа комсомольцев и дружинников. В 1973 году прошли новые демонстрации, на этот раз крестьян, в южно-украинских колхозах. Мировая пресса об этом умалчивала» (Отто Скорцени, (1908-1975). Це, звичайно, писав наш колишній ворог, але спростувати таке неможливо, бо залишилось багато свідків.

Одна з вулиць нашого міста носить назву — «Октябрьская». Палац у центрі міста теж має назву «Октябрь». На честь відомої події. «Великая Октябрьская социалистическая революция», що справді багато років баламутила цілий світ. Попри вельми істерично-ентузіастичні щорічні святкування треба звернутися до деяких сторінок її історії, що партійні ідеологи РКП(б) - ВКП(б) КПСС воліли не згадувати. Облудні стереотипи «Історії ВКП(б)» і тепер не повністю вивітрились з голів людей.

Між іншим, сам Ленін практично в усіх своїх виступах і публікаціях після 1917 року вживав поняття «жовтневий переворот», а теперішня назва з’явилась вже за часів правління «другого сокола» — Сталіна. Ленін взагалі ніколи не визнавав надбань західної демократії: поваги до суспільного договору, закону, прав людини. Російський історик академік Юрій Афанасьєв сказав, що вся російська і совєтська історія перекручена на 90 відсотків, а історія жовтневої революції відрізняється на цьому тлі особливо рясною концентрацією вигадок і замовчувань. Як відомо, ця революція відбулася під час Першої світової війни, де з одного боку брали участь країни так званої Антанти: Велика Британія, Франція, Росія, Італія, Сербія, Румунія, а з іншого: Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина і Болгарія. Вихід Росії з війни об’єктивно був вигідний супротивникам Антанти. В Росії припинили збройне протистояння німцям і австрійцям саме більшовики. Берлін і Відень, прагнучи забезпечити собі полегшення на сході, багато чого зробили, щоби підтримати більшовиків.

Керівник військової розвідки Німеччини часів Першої світової полковник Вальтер Николаї писав у своїх мемуарах: «Після лютневої революції 1917 р. канцлер у Відні особисто дотримувався рішення не заважати політичному процесові в Росії військовими заходами. Натомість він і міністерство закордонних справ схвалили руйнацію російського народу і армії шляхом підтримки лівих радикалів, які виступали за мир і протистояли поміркованим колам, які підтримувалися західними країнами... Я не знав на той час, як і будь-хто інший, нічого про більшовизм, а про Леніна мені було тільки відомо, що він живе у Швайцарії як політичний емігрант «Ульянов», який надавав моїй службі цінну інформацію про становище в царській Росії, проти якої він боровся».

Як назвати людину, яка у військовий час «надає цінну інформацію» про свою країну іноземній державі, що перебуває у стані війни з батьківщиною інформатора? За законами Російської імперії В.І. Ульянов-Ленін був державним зрадником, який під час війни заслуговував на шибеницю.

У липні 1917 року про зв’язки Леніна з німецькою розвідкою писали чимало російських газет, і навіть називали агентів зв’язку між Німеччиною і Леніним, польських політичних діячів Ганецького і Козловського.

Всі, хто жив і вчився в СРСР, ще пам’ятають ленінську фразу про необхідність збройного перевороту саме вночі 24-25 жовтня: «Вчора було зарано, завтра буде пізно», але хто тоді міг знати, що вранці 25 жовтня мав розпочатися процес за звинуваченням Леніна та його соратників у шпигунстві на користь Німеччини.

Ще вранці 24 жовтня ВРК (Військово-революційний комітет) отримав неспростовні дані, що вже є ордери на арешт Леніна, Троцького та інших. Треба було рятуватися від в’язниці, а можливо, навіть від розстрілу. Смольний негайно відправив революційні загони для захоплення стратегічних пунктів Петрограда. Про саме такий хід подій розповів на слуханнях у Сенаті США (1919 р.) комісії Овермана відомий революційний письменник Джон Рід. Розповідав, як це заведено в американців, під присягою... А Рід, як ми знаємо, особисто брав участь у штурмі Зимового палацу і був людиною добре поінформованою про більшовицькі справи. До нього з довір’ям ставилися в колах найвищого керівництва Комінтерну.

Архіви німецького міністерства закордонних справ засвідчують, що Ленін справді отримував великі грошові суми від Німеччини на організацію революції в Росії, щоби вивести її з війни.

У 1923 р. більшовик із давнім партійним стажем, секретар Сталіна І. Товстуха оприлюднив у журналі «Пролетарская революция» два листи Леніна, які викривали його як німецького агента. Коба-Джугашвілі був змушений звільнити Товстуху з усіх посад.

У свій час Володимир Ілліч писав: «У марксизмі немає ані грана етики». Свята правда. Таки ж немає...

Після виходу з підпілля, протягом усього 1917 року більшовики видавали величезну кількість газет. У кожній губернії, в кожному повіті був якийсь комуністичний «вісник». Тоді, як і зараз, видання газет було справою вельми недешевою. Однак, судячи зі всього, жодних фінансових проблем більшовики не мали, хоча видавали не лише газети, а й друкували десятки мільйонів листівок, плакатів, звернень тощо. Постає природне питання, за чиї гроші всі ці видавничі розкоші? Може, за мідні копійки робітників і солдатів? Дуже сумнівно, бо на той час мало хто знав, що є така гарна партія... Це вже потім вона стала дуже відомою. А ще треба було утримувати цілу орду професійних революціонерів, які ніде не працювали і через те засобів до існування не мали. Крім того, необхідно було оплачувати їхні поїздки неозорими просторами Російської імперії. Гроші — то є кров політики. Якщо ви знаєте фінансову сторону діяльності партії — ви знаєте про неї практично все. Схоже на те, що в 1917 році більшовики оперували велетенськими сумами грошей і могли їх не рахувати, аби справа робилася... Згадайте теперішні багатомільйонні тиражі безплатних комуністичних газет, і, перефразовуючи слова Висоцького, запитайте: «Откуда деньги, Зин?!».

Вдалим рішенням було гасло «землю - селянам!» у країні, де понад 80% населення становило селянство, що потерпало від поміщицького землевласництва. І нарешті — обіцянка миру людям, які страшенно втомилися від трьох років кривавої війни. Інша річ, що, взявши владу, більшовики збудували нову, значно кривавішу тюрму народів, хоча з деякими формальними прикрасами і бутафорськими об’єктами у вигляді абсолютно безправних «республік». Землю забрали в колгоспи і радгоспи, а замість миру забезпечили не тільки три роки жахливої громадянської війни, а практично перманентні збройні конфлікти більшого чи меншого рівня інтенсивності протягом усього існування СРСР. Але тоді, в 1917 році більшовики феноменально вправно скористалися з тих об’єктивних обставин, що склалися в Росії. В ім’я захоплення влади. Адже влада, абсолютна, неподільна, а значить, безвідповідальна, завжди була справжнім символом віри послідовників Маркса - Енгельса - Леніна - Сталіна -Мао Цзедуна - Пол Пота.

Іноземна допомога ультралівим радикалам у Росії не вичерпувалась грошима. На слуханнях в американському Сенаті в 1919 році доктор Джордж А. Симмонс, пастор методистської церкви у Нью-Йорку, який у період з 1907 р. до жовтня 1918 року перебував у Росії, як керівник методистської церкви в Петрограді, давав дуже цікаві свідчення, щодо участі німецьких військових з’єднань у революції.

Потрібно було розраховуватися за багаторічну допомогу. Згадайте дивну Берестейську угоду, коли Ленін віддав Німеччині величезні території. Згадайте дивний випадок з російським адміралом Щастним, який після жовтневого перевороту привів десятки кораблів Балтійського флоту з фінляндських і прибалтійських баз до Кронштадта. Здавалося б, що адмірал, що врятував для «молодої радянської республіки» військовий флот, який неминуче мав потрапити до рук німців, заслуговує на нагороду. Але за наказом Леніна і Троцького його було розстріляно, бо він зірвав оборудку щодо розрахунку з німецькими спонсорами революції.

А переможна революція принесла людству величезні біди. У Франції кілька років тому видали «Чорну книгу комунізму», в нашій країні вона, на жаль, є бібліографічним раритетом, хоча її треба було б масово розповсюджувати державним коштом. У тій «Чорній книзі» розповідається про понад 100 мільйонів жертв на всій планеті від рук послідовників «великого вчення».

Як же нам жити далі? Як більшість цивілізованих народів, чи знову розпочинати ризикований революційний експеримент, до якого закликає чужа українському народові, комуністична партія.

Нікому не дала «жовтнева революція» ані свободи, ні щастя. За винятком, ясна річ, купки жерців учення. Тоді, у жовтні 1917р. у Росії сформували перший в історії людства тоталітарний режим, фашизм і нацизм будуть потім. У 1934 році російський фізіолог, академік і Нобелівський лауреат Іван Павлов звернувся з листом до Ради народних комісарів СССР. У тому листі цей відчайдушно сміливий дідусь напише керівникам Радянського Союзу таке: «Ви сієте по цивілізованому світу не революцію, а з величезним успіхом фашизм. До Вашої революції у світі фашизму не було».

На честь цієї революції і названа одна з вулиць нашого міста. І палац також.

Переказував історичні розвідки Ігоря Лосєва ЯРОСЛАВ
[email protected]