Хронологія подій Бельгійської Костянтинівки 1895 — 1919 р. Частина 3

Printer Friendly, PDF & Email

50. 1903, 16 грудня – інженер Валентин Людвигович Гомон стає Відповідальним агентом в Росії та Директором-распорядником Товариства Донецьких Скляних Заводів в Сантуринівці.

В.Л. Гомон - директор-розпорядник Костянтинівських скляних заводів.

51. 1907, ніч з 3 на 4 травня — в одному з домів Пляшкової колонки на квартирі пляшкового майстра Франца Антоновича Ляо, поліцейським наглядачем Сантуринівських заводів Бахмутського повіту Любицьким був проведений обшук. Знайдено 2.500 примірників підпільної літератури, наприклад "Лист до робітників Катеринославської губернії від члена Державної Думи Білоусова", де пояснюється політика соціал-демократичної фракції у 2-ій Думі. Закінчувався лист наступним закликом: "Звертаюся до вас, товариші, організовуйтеся для підтримки народних представників... Нехай на прапорі Вашому буде написано: "Хай живе повновладна дума, яка скличе установчі Збори." Лист виданий Костянтинівсько-Горлівським Комітетом Донецької Спілки РСДРП.

52. 1907, 5 червня – поліція проводить вдалий обшук у меншовика Василя Векшина. Вилучені у Василя Векшина адреси, листування , оперативна розробка людей, що була проведена на підставі цих документів дозволили жандармам у найкоротший час вийти на красиву операцію по затриманню всього керівництва меншовицької Костянтинівсько-Горлівської організації РСДРП.

53. 1907, 9 жовтня – Турецько-підданий Самуїл Самуїлович Фрейман купує у дворянина Миколи Васильовича Номікосова нерухомий маєток, що утворився з частин дач села Костянтинівки (вона ж Сантуринівка) і села Предтечине в кількості однієї тисячі ста двадцяти семи десятин придатної землі. Маєток дістався Номікосову за роздільним актом, який було складено М.В.Номікосовим спільно з іншими спадкоємцями Костянтина і Ірини Номікосових. У 1893 році на цій землі, створене торгове поселення, яке отримує назву Номікосовське при станції Костянтинівка Курсько-Харківсько-Севастопольської залізниці.

Землі, які турецько-підданий Самуїл Самуїлович Фрейман купив у Миколи Васильовича Номікосова на лівобережжі півкільцем охоплювали бельгійську промислову агломерацію від Кривого Торця за залізничним вокзалом, де річка Науміха впадає в Торець, до того ж Кривого Торця навпроти Новоселівки. Клан Номікосових чекав на розширення бельгійської Костянтинівки, сподіваючись заробити на продажу землі. Але не дочекався. Справу Номікосових продовжив Самуїл Фрейман. Але і він не дочекався. Революція 1917 року змінила все кардинально.

А ми можемо порівняти поведінку бельгійських «капіталістів» Луї Ламбера, Поля Нобле та Джозефа Сізеле з російською дворянською земельною аристократією та єврейським капіталом. Між європейським капіталізмом та російським цивілізаційна прірва. Бельгійці будують надприбуткові заводи та робітничі селища. Навкруги них російські бізнесмени на підхваті. Заздрять. Створюють умови, щоб і собі щось урвать. Всередині крани я не бачу великої різниці між єврейським та російським капіталами.

1917 рік не став проривом до цивілізаційно вищого суспільного ладу. Російська цивілізація нищить в собі всі можливі альтернативи європейському шляху розвитку. Замість європейського капіталізму під назвою «соціалізм» відроджуються атавістичні докапіталістичні форми суспільного устрою. Україна після панування у нас «російського соціалізму» знаходиться далі від європейського капіталізму, ніж у 1913 році.

54. 1909 рік — АТ «Залізопрокатні заводи в Костянтинівці (Донець)» перейшло виключно на якісний прокат для приватного капіталу. Прибутковість саме цього заводу перевищує всі показники конкурентів. Статутний капітал товариства становив у 1896 р. 2,5 млн франків; у 1900 р. – 5 млн; у 1911 р. – 7 млн; у 1914 р. – 10 млн франків.

55. 1910, з 1 липня до 30 вересня – відбулася Катеринославська південно-російська сільськогосподарська, промислова і кустарна виставка. Була організована за рішенням Катеринославського земства і частково за рахунок його коштів. Виставка була дуже вдалою, а бельгійські майстри з Сантуринівських заводів зробили скляний павільйон дивовижної краси: «Павільйон побудований в арабсько-мавританському стилі. Майже все, що є найбільш характерним і привабливим в арабському стилі, знайшло свій правильний вираз у цьому павільйоні. Восьмигранний в плані, він оточений стрункими колонами, зробленими зі скла і разставленими парами біля дверей. Колони закінчуються стрільчастими арками, в кутах яких блищать і грають приємними кольорами скляні арабески. Кубічні капітелі колон покриті тонкою ажурною орнаментикою й розмальовані фарбами сходу, золотом і сріблом. Далеко виступають легкі карнизи даху, кидаючи м’яку, прозору тінь на верхні фризи і частково на бічні вертикальні смуги з кольорового скла, що зображують плоский орнамент з химерних арабських письмен. Незважаючи на деяку яскравість східних фарб, у всьому переважає гармонія тонів і благородство поєднань, що свідчить про блискуче виконання художником-будівельником свого завдання. Цьому, звичайно, сприяло те, що саме по собі скло являє вдячний художній матеріал,: то матове, то шорсткувате, то візерункове, то золотисте – воно дає своєрідну красу й життєвість павільйону, який в довершення увінчаний розкішним куполом з эмальгованого скла, що закінчується шпіцем з півмісяцем. Павільйон справляє художнє враження».

56. 1911, 20 січня – після завершення організаційного періоду розпочало свою діяльність Дмитрієвсько — Костянтинівське товариство взаємного кредиту. Перелік членів становить книгу «Хто є хто» в тогочасній Костянтинівці. Тут і В.Л. Гомон, і новий персонаж костянтинівської еліти С.С. Фрейман. А от Номікосових вже нема. Сторічна історія «донських казачків» Номікосових поступилася єврейській історії Костянтинівки.

57. 1911 – Г.Є. Бєлоусов вийшов з Олександрівського централу на поселення в Іркутській губернії. В кінці 1911 здійснив втечу з поселення за кордон у Європу.

58. 1911, 11 червня — «Донецькі скляні заводи в Сантуринівці (Verreries du Donet `a Santourinowka)» , як це і було заплановано засновниками з самого початку, переєрестровуються як «Анонімне товариство Донецьких скляних і хімічних заводів в Сантуринівці»: 1-е Відділення віконне скло (скляний завод); 2-е Відділення хімічні проукти (хімічний завод); 3-е Відділення пляшки різних типів (пляшковий завод). Хімзавод стає окремим виробництвом, яке працює на задоволення попиту російського ринку. Він виробляє: А) сірчану кислоту (купоросне масло) 66 градусів; Б) соляну 19 – 22; В) азотну 28 – 45; Г) Хлорне вапно 28 – 45; Д) сульфат (безводний); Е) Розчин хлористого цинку для просочення шпал; Ж) Твердий хлористій цинк; З) Залізний купорос; І) Желейний сурик.

59. 1911 – В Брюсселі засновано «Ciments Portland de Konstantinowka» — «Костянтинівський портлендський цемент» з капіталом у 3 млн. франків. За рішенням Правління товариство видало 12.000 акцій по 250 рублів і 4.800 засновницьких паїв без зазначення вартості. Голова правління – Луї Ламбер. Це пояснює роль нашого міста для бельгійського бізнесу будівельних матеріалів в регіоні.

60. 1912 — Цементний завод «Пушка» бельгійського товариства почав роботу в Краматорську. Директор – В.Фламан. Перша продукція заводу була призначена для будівництва Санкт-Петербурзького збройового заводу, звідси і назва.

61. 1913, 13 квітня – в Костянтинівці спортивні клуби та футбольні кружки Донбасу створюють футбольну лігу і домовляються про проведення кубка Донецького басейна по футболу.

62. 1913 – річне виробництво пляшкового заводу досягає 50.600.000 пляшок.

63. 1914 – за два роки основний капітал «Ciments Portland de Konstantinowka» зріс до 5.100.000 франків. Все, чого торкався Луї Ламберт перетворювалося в золото.

64. 1917, 13 березня (28 лютого) – Костянтиновка отримала повідомлення про повалення російського самодержавія.

65. 1917. 17 – 18 березня пройшли вибори Ради робочих депутатів, був обраний виконавчий комітет. У Раді перевагу отримали меншовики, всього були представники 17 партій, серед них українські. Разом з тим створено і Думу, з домінуванням меншовиків та есерів. Початок боротьби с бахмутським земством за муніципальну реформу — за створення нового міста – Сантуринівська, чи Сантуринівки.

66. 1917, червень – з єдиної до того організації РСДРП, яка в масі своїй дотримувалася меншовистської орієнтації виходять більшовики. До кінця 1917 року і на початку 1918 місцеві більшовики будуть заслабі і потребуватимуть зовнішньої підтримки.

67. 1917, 21 червень – у селищі Дмитрівське Бахмутського повіту Катеринославської Губернії відбулися Загальні селищні збори. Громадяни селища, які були присутні на Загальних зборах, обговорили порядок управління в селищі та ухвалили: «…з Огляду нерозривно пов'язаних загальних умов життя нашого селища з селищами Миколаївським, Старо – Дмитрівським і Номикосовским і однаково розташованими в цьому районі заводами встановити Міське Самоврядування на основі розпорядження Тимчасового Уряду 15 квітня 1917 р., перейменувавати вище перераховані селища в місто Сантуриновск». Зібрані підписи 100 осіб, печать Костянтинівського Громадського Комітету, підписи нерозбірливі.

68. 1917, 21 червень – у селищах Номікосовське, Миколаївське, Старо – Дмитрівське Костянтинівський Громадський Комітет проводить Загальні селищні збори. Як і в Дмитрівському селищі приймаються аналогічні резолюції з проханням встановити Міське Самоврядування та перейменувати вище перелічені селища в місто Сантуриновск.

До речі, села Сантуринівка, Новоселівка, станція Костянтинівка (?) в задумане місто Сантуриновск (Сантуринівськ) не входять. Сантуринівськ був задуманий, як компактне, маленьке промислове місто.

69. 1917, 22 червня – на адресу Тимчасового уряду посилається телеграма: «…в районі Сантуриновських заводів, що складаються з Дмитрівського, Старо – Дмитрівського, Миколаївського та Номикосовського селищ, що нерозривно пов'язані між собою, мають населення за переписом понад двадцяти шести тисяч жителів, за постановою селищних зборів фактично вводиться городове положення на засадах зазначених у постанові Тимчасового Уряду від 15 квітня ..ться за необхідне в терміновому порядку одночасно з перейменуванням деяких селищ Катеринославської губернії в міста, перейменувати зазначені чотири селища з відповідними заводами, територіями в місто Сантуриновск. Для підтримки і якнайшвидшого проведення викладеного виїжджають делегати Ковлер і Луньов за дорученням загальних зборів громадських комітетів робітників і солдатських організацій». Підписи Голови загальних зборів К.М. Ковлер та За голову робітничих і солдатських депутатів Г. Подобєдов.

Між МВД в Петрограді, губернським комісаром Тимчасового уряду в Катеринославі, Бахмутом та костянтинівським Громадським Комітетом виникають бюрократичні суперечки, які не вирішуються до 7 листопада 1917 року. Так місто стає Костянтинівкою, а не Сантуринівськом, отримує міський статус у 1932 році, а не у 1917, і зовсім в інших границях, з Сантуринівкою та Новоселівкою.

70. 1918 — Роки життя «першопрохідця» будівництва індустріальної Костянтинівки Луї Де Бера 1866 – 1918. Загинув Луї Де Бер від більшовицьких катувань у 1918. Його катували, вирвали очі, вбили також і дружину. Єдине, що це, було не у Костянтинівці, а у Білорусії. Там Де Бер також керував роботою склозавода.

71. 1918. 22 квітня – Слов‘янською групою (командир – Володимир Сікевич) Окремої Запорозької дивізії армії УНР звільнена Костянтинівка.

Частина перша, друга.

І.Бредіхін