DoBro знайшло у нас свій дім

Printer Friendly, PDF & Email

Ось і закінчився черговий (вже п’ятий!) приїзд до Костянтинівці молодої та дружньої команди Волонтерського простору християнської молоді DoBro. Група студентів зі Львову на волонтерських засадах працювала з нашими школяриками віком з 6 до 16 років з різних шкіл. Це вже був третій табір (до цього приїжджали з вертепом). Але самий насичений та багатолюдяний — приблизно 40 дітей пройшли через нього цього разу. Тепер вони спокійне приїжджають до нас у прифронтову зону. А почалося все з приїзду групи до отця Віталія (наша парафія УГКЦ), який, як і зараз гостинне прийняв молодь у себе в хаті.

Починали ранок з літургії, потім йшли до школи, де в таборі мандрували по планетам разом з Маленьким принцем (назва цього табору "Планета мрійників"). 7 планет, відповідно кожен день табору був присвячений конкретній проблемі, відповідно до якої діти ділились на команди і відтворювати різні сценки, розвиваючи свої творчі здібності. Спортивні ігри на свіжому повітрі, співали українські та христіянські пісні. За ці дні встигли побувати на Хортиці (а до цього їздили з попереднім табором до Львову).  

Ми попросили розповісти про свої враження маленьку, але досвідчену та найенергійну Наталку Гнип, працівника Центру Студентського Капеланства ЛА УГКЦ: “Спочатку діти насторожено до нас відносилися, деякі просили говорити російською. Але потім зрозуміли, як можна разом бути і скільки спільно зробити. Стали гарно відноситися до української мови. Я сама змінилася та багато чого від дітей несподіване почерпнула. Вже після першої поїздки в мене виникло відчуття, що тут мій дім. Я хочу й далі сюди приїжджати. Немає чужих, немає інакших тут всі свої.  

Звичайно бувають і неадекватні моменти, що ми тут "панаєхалі", але вже менше ніж було.

Люди радіють вишиванці, цікавляться що і чому, і дивуються, що студенти вирішили свої відпустки присвятити праці з дітьми, та ще й в прифронтовій зоні.

Ми плануємо приїжджати щоквартально. Дехто з дітей вже готові вчитися на аніматорів і ми надамо їм таку можливість у Львові.

Ми розширюємо діяльність нашого табору й на Красногорівку, що практичне на линії фронту.

Фінансову підтримку нам надав Союзу Українок Америки, але ми маємо особливу подяка о. Виталію Кестеру за гостинне перебування команди аніматорів у його домі, а також п. Ользі Барабаш за адміністративну допомогу у проведенні табору. DoBro діє! [...лише серце добре бачить...]”.

Ми були разом з волонтерами на Клебан-Бику (фото на першій сторінці газети), де й записали їх враження.  

В.Березін