«Не наступай на мене»

Printer Friendly, PDF & Email

Dont tread on me. Чи знаєте Ви, що означає це гасло?

Колись, задовго до Революції та бойових дій, я почув цікаву історію про так званий «стяг Крістофера Гадсдена». Відтоді — вона завжди була й буде актуальною особисто для мене. Отже, Гадсденівский стяг — історичний прапор Сполучених Штатів Америки, що являє собою жовте полотно із зображенням звернутої в клубок та готової негайно вдарити гримучої змії. Під цим зображенням розташований легендарний напис — «Не наступай на мене» (англ. Dont tread on me). Прапор був створений Крістофером Гадсденом, генералом, котрий очолював повстання проти Великобританії, й названий на його честь.

Після революції американці використовували його як символ патріотизму, символ розбіжностей із владою або як символ підтримки громадянських прав та свобод. Після 9/11 цей стяг та гасло стали символами помсти армії США в Афганістані та Іраку.

Багато хто, включно зі мною, бачить у цих чотирьох коротких словах неймовірно глибокий сенс, як ніколи актуальний нині для України. «Не наступай на мене» — саме так повинне звучати гасло тих, хто повернувся з війни у лицемірно-байдуже суспільство. Саме ці слова мають раз і назавжди затямити собі усі ватні провокатори, пихаті мажори, любителі хабарів, невиправні бюрократи, московські попи, адепти рускава міра й адіннарота. Усі ті, хто або ворог, або цілеспрямовано відсидівся за нашими спинами, аби бути у вільній безпечній країні «хазяїном жизні».

Ви нас не знаєте. Ви уявити собі не можете, що ми бачили і що ми вміємо. Ви гадки не маєте, скількох друзів ми поховали за весь час захисту Батьківщини, поки ви цмулили пиво на диванах й торочили про «війну для олігархів».

Я поясню. Все дуже просто. Чули про «професійну деформацію особистості»? Так от: переважна більшість із тих, хто неодноразово дійсно приймав участь в боєзіткненнях та був під обстрілами, повертаючись додому гарантовано приносить із собою чотири речі в подарунок. Це загострене почуття справедливості, посттравматичний синдром, адреналінова залежність та вміння вижити за будь-яку ціну.

А значить, варто лишень з головою зануритись «втомлене від війни» суспільство, в його зверхність та неповагу, в його лицемірство та зраду, несправедливість, безкарність та інше — і це неодмінно призведе до вибуху. Ввічливий та скромний хлопець просто на ваших нещирих очах за мить перетвориться на машину для вбивства й буде робити те, що вміє якнайкраще. Знищувати небезпеку та виживати! І хто зна, чи зможете ви його вчасно зупинити. Навряд, думаю.

Власне, от які ми «небезпечні». Чому і що з цим робити?

Тому що абсолютно все в нашому житті має свою ціну. Людина може піти з війни, а війна з людини — ні. Це наша ціна за ваш спокій.

Щоб цього уникнути вивільнення «трігерів» й агресії, можна сформулювати кілька правил в довільній формі.

1) поміть АТОшника поряд. Впізнати, зазвичай, неважко: будь-який однострій, мілітарі-стиль одягу, будь-які аксесуари тактичного характеру або просто задумливий погляд в нікуди. Довгий, незмигний

PS - прошу розрізняти аватарів (контрольні риси: неохайність + перегар або пляшка алкоголю), псевдо-вояк (контрольні риси: надмірний гонор або так звані «понти» + неймовірні історії занадто голосно) та справжніх.

2) проявіть елементарну повагу та ввічливість. Поводьтеся етично. Простіше простого!

3) не конфліктуйте за будь-яких обставин. Не розпалюйте ворожнечу. Не прискіплюйтесь, не торкайтесь. Ніяких суперечок. В разі необхідності — просто спробуйте пояснити свою позицію, дотримуючись початку правила №3.

4) заспокойте своє его. В будь-якій ситуації хоча б спробуйте чисто по-людськи допомогти, поставитися з розумінням або піти назустріч. Щира вдячність бійця буде вам гарантованим бонусом.

5) не смійте ставити себе вище його прав, котрі він заробив кров'ю, захищаючи всіх вас. Забудьте всі підколи на політичному грунті. Можливо, просто зараз поряд із вами — ваш ангел-охоронець. Будьте вдячні. Усміхніться. Якщо ви держслужбовець, перевізник або належите до будь-якої іншої професії — просто якісно виконуйте свої обов'язки, врахувавши зміст усіх цих правил.

От і все. Ці правила — ваша ціна. «Не наступай на мене» — не тільки моральний обов'язок кожного українця, кожної нормальної людини перед військовослужбовцем, але й запорука миру та добробуту в суспільстві, чия країна переживає найважчі часи.

«Він ніколи не нервувався, завжди був спокійний і відповідальний – інакше хіба ми поставили б його командиром взводу? Він постійно працював із людьми, починав із перших сходинок – солдат, сержант, а потім і лейтенант. Хіба дали б йому в підпорядкування людей, якщо б мали хоч найменший сумнів у ньому? – кажуть побратими.» — це про Володимира Балабуху, котрий дав криваву відсіч знахабнілому хаму. Результат: кухар-боксер-хам десь загубив свій гонор і раптом став 200-тим. А хлопця з 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців, котрий вже 4 роки на війні, неодноразово контуженого, бойового і правильного — надовго судитимуть, якщо не засудили вже.

Задумаймося: чи сталася б ця трагедія, аби хамовитий кухар й усі навколо дотримувались 5-ти найпростіших правил чи бодай мали уявлення про елементарну етику? Чи вибухнув би Володимир, якби вбитий просто був людиною? Якби всі навколо були людьми?

Мораль: громадяни "втомлені від війни", будьте ласкаві нарешті заплатити свою ціну, як її заплатили ми. Інакше ані виховання, ані загроза ув'язнення, ані стереотипи нас не зупинять і кожен боєць, що повернувся додому з Війною всередині, дасть таку відсіч, яку ви бачили лише в кіно та «Надзвичайних новинах». Адже всередині завжди чекатиме «гримуча змія», стан, в якому ми інстинктивно робитимемо те, про ви всі навіть думаєте пошепки.

На його місці цілком міг бути, наприклад, я: два подібних спалахи вдалось дивом вдалось пережити без серйозних наслідків. Пощастило і з дружиною, котра м'яко і водночас стрімко допомагає адаптуватись до «гражданки». Думаю, доля просто поставила мене в один рядок до тих одиниць АТОшників, котрим щастить і це не моя заслуга, а випадковість.

Отже, свобода і реабілітація - ось на що насправді заслуговує засуджений заангажованим суспільством захисник України Володимир Балабуха. Отже, повага і людяність - ось на що заслуговує кожен з нас.

Гарного дня! Критикуйте, засуджуйте, дотримуйтесь правил дорожнього руху, доїдайте попкорн, відпочивайте від війни.

Але пам'ятайте кожної миті: DONT TREAD ON ME.

Змій