Земля тікає з-під ніг

Дуже цікавий лист-звернення до міського Голови оприлюднила «Провинция» у №39 від 26.09.2007 р. Складається таке враження, ніби писав хтось один, а інші, заглядаючи через плече, підказували, як у відомій картині, де запорожці пишуть листа до турецького султана.

Звісно, люди ображені. Та це не головне. Найголовніше, що міський Голова разом з місцевими депутатами, як і звикли кучмісти і регіоністи, порушують не тільки моральні норми, а й писані закони. Цікаво, хто переважить, 40 людей плюс закон, чи один підприємець?

Я заздалегідь передбачаю, що відповість Голова мешканцям будинку №136. Він напише, що ця земля біля будинку комунальна, або державна. І саме тому, він, обраний менш ніж одним відсотком населення міста, має право на свій розсуд розпоряджатись цією землею. Мовляв, а у вас, мешканці дому №136, є акт на право володіння? Немає! Ото ж! Та обставина, що ані у Голови, ані у виконкому, ані у місцевій Раді теж немає акту, або іншого документа на цю землю, вони, звісно, промовчать.

Не відповість Голова людям, що виділення землі повинно проходити гласно і бажано на конкурентній основі. Можливо, потрібно було б об’явити конкурс, на право оренди, або придбання цієї землі? Тільки тоді гроші потраплять у місцевий бюджет, і яка користь від того виділяльникам землі?

Не відповість Голова людям, що взагалі не можна розпоряджатись землею, яка вже, як аргументовано доводять дописувачі, належить мешканцям будинку за давністю користування (набувальна давність), згідно із ст. 119 Земельного Кодексу.

Не пояснить він людям, що в ст. 83 цього ж Земельного Кодексу у переліку земель, що належать до комунальної, або державної власності, немає прибудинкових територій.

У зверненні людей до Голови не згадується і ст. 42 Земельного Кодексу, яка проголошує: «Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками». Тобто, надаються жекам у користування, а не у власність. І саме жекам, а не Голові міста. У цій же ст. 42 Земельного кодексу також зазначено: «У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об’єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації».

Є у вас, пане Голово, проект розподілу території? Немає! Цієї роботи і не розпочинали. Отже, вимога мешканців дому №136 до місцевої влади видати акт на володіння цією земельною ділянкою правомірна, бо ст. 119 Земельного Кодексу зазначає: «Громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.

Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом».

Отже, мешканці дому №136, якщо я їх правильно зрозумів, звернулись до Голови міста з вимогою передати земельну ділянку у їх спільну власність.

Згідно з Правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. № 572: «За власником житлового будинку органом місцевої державної влади закріплюється прибудинкова територія». А спільним власником житлового будинку є власники приватизованих квартир, а ні жек, як дехто вважає.

Згідно з Наказом Держкомітету з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 р.: «Прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку. Виконавці послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій повинні мати технічні паспорти на квартирні (багатоповерхові) жилі будинки та забезпечувати своєчасне внесення змін до них».

Припустимо, що я неправий, і, прибудинкова територія належить комусь іншому, а не мешканцям будинку №136. Тоді виникає така проблема — як повернути людям гроші, сплачені жеку за прибирання чужої території за багато років. І чому взагалі до складу тарифів включено прибирання від сміття і снігу цієї чужої території із зазначенням площі у квадратних метрах? Мені можуть закинути — люди погано сплачують. Так і прибирають ще гірше!

Звісно, лист до міського Голови занадто емоційний. Психологам відома поведінка натовпу, в якому ніхто не відповідає за наслідки. Якби я опинився на місці підприємця, який претендує на цю землю, то, не роздумуючи задовго, відмовився би від будівництва на цій ділянці, та й інших застеріг від цього необережного кроку. На місці Голови, я не став би провокувати натовп на неправові дії. Це небезпечно, бо такий скандал може поставити останню крапку у кар’єрі мера. Достатньо того, що Голова порушує законодавство, не відповідаючи на звернення людей у визначений термін і не реагуючи на публікацію в газеті.

Цікаво, як поведуть себе мешканці цього дому у випадку організації кондомініуму? Знесуть власноруч будівлю на їх земельній ділянці, чи встановлять таку орендну плату, що власникові цієї будівлі вигідніше буде самому знести її?

ЯРОСЛАВ. [email protected]