Из зоны ООС (АТО)

Про таке

8 лютого під час бойового чергування в районі Авдіївської промзони від кулі снайпера загинув старший солдат 93-ї окремої механізованої бригади Ігор Наконечний (позивний “Замок”). Ігор народився 3 липня 1988 року в селі Шелудьківка на Харківщині.
/ /
1 лютого загинув військовий 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Юрій Локатир, який народився 1977 року в Прикарпатті, село Сваричів, Рожнятівського району Івано-Франківської області.  На фронті з 2015-го.
/ /
За даними командування Операції об'єднаних сил, за тиждень з 22 по 29 січня російськими окупантами було вбито/поранено українських військових: 1/3
/ /
За даними командування Операції об'єднаних сил, за тиждень з 15 по 22 січня російськими окупантами було поранено українських військових:  13 На щастя, російським покидькам не вдалося вбити нікого з наших.
/ /
За даними командування Операції об'єднаних сил за тиждень з 8 по 14 січня російськими окупантами було вбито/поранено українських військових: 1/5
/ /
У перший день нового року під час під час мінометного обстрілу загинув боєць Десятої окремої гірсько-штурмової бригади Микола Голубєв. 17 січня хлопцю виповнилося б 20 років. 4 січня земляки провели його в останню путь у місті Волочиськ Хмельницькій області. Вічна пам’ять Героям України.
/ /
Саме сором душив мене, не дав продихнути, застилав очі, зупиняв моє серце. Таке потужне відчуття накрило мене в Кінозалі Дніпровського музею АТО. Так, в Дніпрі!
/ /
Сегодня мы заканчиваем воспоминания нашего знаменитого Ковбоя — Игоря Резенко. Да, они сбивчивы и литературно не обработаны.
/ /
Мы продолжаем печатать воспоминания о днях, проведенных на передовой героя нынешней войны с Россией, константиновца, ветерана украинского движения Игоря Резенко.
/ /
В эти печальные дни, когда вся Украина вспоминает многочисленные жертвы, которые понесли наши защитники в боях в августе-сентябре 2014-го в районе Иловайска, к нам обратился наш знаменитый Ковбой, ветеран украинского движения с 1988 года, совсем недавно вернувшийся с современной войны с Россией, - Игорь Резенко с просьбой дать
/ /
Да, в нашем «Спутнике», то холодно, то жарко. В эту субботу трудно было дышать от жары, да еще и зал был набит битком. Странно, в обед, в субботу, столько людей пришло смотреть документальный фильм «Невидимий батальйон». Тем более о нынешней войне.
/ /
Прифронтова Авдіївка, разом із її мешканцями, цими вихідними отримала приємний подарунок. В місто завітав справжній культурно-мистецький десант з представниками із Берліну, Київа, Харківа, Вінниці, Донецької області. Ця подія мала назву «Фестиваль мистецтв «Авдіївка ФМ».
/ /
Слава Богу – українське кіно починає відроджуватися. І фільм «Кіборги», який було показано 16 березня у «Супутнику», тому підтвердження. І хоча було прохолодно та не діставало стерео-ефектів (щоб звук танку починався з одного кінця залу, і закінчувався в іншому) – зала була повна.
/ /
День, встановлений 17 січня 2017 року Верховною Радою України з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтрим
/ /
«Горловка? А где это?» — вполне уместный вопрос для молодых, например, возрастом до 20 лет константиновцев. А ведь было время, когда большинство наших горожан там регулярно бывали. Теперь только переселенцы или те, у кого там родственники.
/ /
Напередодні Нового року у Дружківку повернувся звільнений з полону бойовиків Олексій Кусков. Вдома його чекали рідні та друзі. Олексій перебував у полоні бойовиків довгих 10 місяців, переніс катування та нелюдські умови перебування. Але нарешті все позаду.
/ /
За два роки на "тій стороні" цій мешканець Костянтинівки змінив кілька «професій»: від вартового на блокпостах до механіка-водія.
/ /
Так мы решили назвать события, которые произошли в 2014 году в период оккупации и освобождения Константиновки. Вот уже третий год пошел, как всё это случилось. И, чем дальше, тем точнее вырисовывается четкая картинка недалекого будущего - ваш внук спросит: «Как же ты мог, дед (или баба) предать Украину?».
/ /
Иногда просто не хочется вспоминать прошлый год. Просто хочется, чтобы его не было. Но он был. И, в отличие от тех городов и сел, для которых он так и не закончился, здесь была, слава Богу, бескровная, но победа.
/ /
Этот день начинался как и обычно в оккупированном врагами городе – безрадостно и напряженно. Стояла прекрасная летняя погода, но на душе все равно было тяжело. «Фух, — сказала одна старушка, выйдя во двор покормить своих курочек, – еще одну ночку пережили..." Несмотря на оккупацию, люди продолжали жить.
/ /