не встиг

 Все рука тягнулася набрати телефон Юрія Валентиновича Ряста, поета, що народився в Костянтинівському районі (с. Нелепівка). Ми з ним інколи спілкувалися ще до війни, та я робив публікації:

грудень 2011: "Ряст народився на Іванопіллі, а зацвів у Києві"

http://www.konstantinovka.com.ua/node/14446

березень 2012: "Нелєпівський початок Ряста"

http://www.konstantinovka.com.ua/node/14904

лютий 2013: "Озирнися, душе, на півкроці"

http://www.konstantinovka.com.ua/node/16179

Та ось я почув у сводках з АТО: "У сел Зайцево и Нелеповка террористы обстреляли позиции военных из «Градов» и минометов".

Ага, думаю, ось нагода позвонити - запитати, як він все це відчуває. Може якісь вірши про цей час з'явилися. Але телефон не відповідав. Набрав в гуглі "Юрій Ряст" і все стало зрозуміле:

"Помер Юрій Ряст
23:00 22 вересня 2014 року

Після тривалої хвороби на 70-му році життя завершив свій земний шлях Юрій Ряст, відомий поет, публіцист, перекладач.

Юрій Валентинович Ряст (Каверін) народився 18 лютого 1945 року в селі Іванопілля Костянтинівського району Донецької області. Після закінчення філологічного факультету Донецького державного університету вчителював на Донбасі. Тривалий час працював журналістом і редактором у засобах масової інформації та видавництвах України. Упродовж багатьох років був одним з найактивніших студійців літературного об’єднання «Радосинь».

Юрій Ряст – автор поетичних книжок: «Мати і сонях», «Многії літа», «Яворовий дощик», «Курай»; перекладів книг А.Білецького «Міфи Далекого Сходу», М.Алекберлі «Хотинська війна 1621 року» (у співавторстві), Е.Асанової «Я навчаюся читати» (поетична абетка кримськотатарською й українською мовами); численних нарисів та літературно-публіцистичних статей у періодиці. Юрій Ряст був глибоким і вимогливим публіцистом, уважним перекладачем і редактором. Йому було притаманне точне смислове й стилістичне відчуття слова.

Поетична творчість Юрія Ряста була відзначена літературною премією НСПУ «Благовіст».

Рідні, близькі та колеги назавжди збережуть світлу пам’ять про Юрія Валентиновича Каверіна – яскравого професіонала, самобутнього майстра слова, невтомного трудівника, доброзичливу, чесну й порядну людину.

Київська організація НСПУ Національна спілка письменників України УЛГ"

http://www.umoloda.kiev.ua/number/2531/164/89528/

 Жалкую. Зараз нам дуже був потрібен його голос.

«Гинуть села поліські під зливами.

Лиходій всі дахи розкрив.

Накривають лелеки їх крилами,

Не стачає лелекам крил...».

Це про Чорнобиль, але зараз  "поліські" треба змініти на "донбаські". ..

Озирнися, душе, на півкроці,
Серед шляху пристій собі десь.
Дошкуля порошиночка в оці
Чи сльоза напосілася днесь?
Помилуйся на пізні отави,
Чи Господь ще сподобить колись?
Ідучи у небесні держави,
За земную юдоль помолись.
На зорі, при студенім потоці,
Що зринає з невидимих плес,
Озирнися, душе, на півкроці
Від землі — до небес...

 

Його нормальне фото (не з Інтернету) нам так і не вдалося отримати.

 

не встиг