Немного из Лины

Однажды, когда мы были у него в гостях в мастерской, горловский художник, скульптор Петр Антип сказал, что очень жалеет, что сейчас нет известных писателей, поэтов, которые бы были совестью нации, к которым бы народ прислушивался. Ведь нельзя бесконечно слушать эти чешущие языком говорящие головы депутатов и политиков. Хотя, он и отметил, что все же Лина Костенко та самая, которую можно было бы назвать совестью нации. 

Я сейчас заканчиваю читать Лину Костенко "Записки украинского самашедшего" и жалею, что не записую цитаты, а то очень пригодились бы.

Но вот очень захотелось это отметить:



о Януковиче:



Якби мені хто сказав, коли нам крутили руки під судами, коли хлопці гинули по тюрмах і таборах, і ще й мріяти не могли про свою незалежну державу, що десь у шахтарському посьолку вже підростає майбутній президент України, зриває шапки з перехожих і матюкається, відбуває вже другий термін, десь тут же, на зоні, поруч з політв'язнями, юний рецидивіст із табірною кликухою Хам, - чи могли б ми повірити в такий абсурд, змиритися з таким блюзнірством?!



о Кучме:



За тринадцять років омріяної Незалежності десять років забрав цей фактично випадковий у нашій історії чоловік, який навіть не знав, яку державу будуємо, за правління якого Україна увійшла в смугу принижень і нестатків, корупції й ганебних скандалів, занепаду й переродження.

о Ющенко:

Народ вбачає у ньому лідера, вождя, батька нації, тим паче, що він уже має опінію батька гривні. Як на мене, трохи завелика дистанція - від гривні до нації...