На паркані теж дещо написане, а за парканом нічого такого немає

Статут комунального підприємства «Служба єдиного замовника»

«Захист інтересів всіх власників житла і споживачів житлово-комунальних послуг шляхом систематичного контролю якості надання житлово-комунальних послуг;

організація управління, технічного утримання, експлуатації ї ремонту житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки, прибудинкових територій;

організація капітального ремонту житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Костянтинівки;

організація безперебійної роботи систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення, енергопостачання, газопостачання;

розгляд пропозицій, заяв та скарг споживачів з приводу надання житлово-комунальних послуг і здійснення необхідних заходів в межах своєї компетенції;

Недавно надумав я відвідати свого знайомого, а він вирішив похвалитися власним побутом. Почав не з квартири а з екскурсії навколо будинку 136 на проспекті Ломоносова, де він мешкає вже декілька років, разом з дружиною і сином. Може хтось не знає чому проспект так названо? Це на честь псевдовченого Московії, який нічого не зробив у науці. Існує міф про те, що Ломоносов, нібито, розробив молекулярно-кінетичну теорію газів. Він не міг цього зробити, оскільки занадто погано знав математику. Саме з цієї причини усі його «труди» в галузі фізики та хімії були просто безпорадними фантазіями. Ломоносов – не вчений. Він адміністратор, людина, яка вміла добре робити лише дві речі – пиячити і вибивати гроші на божевільні проекти.

Повернемося до мого гостювання. Екскурсія почалася весело. На розі будинку була красиво закріплена поштова скринька, вона хоч і іржава, але із нахилом на захід. Мовляв, ми прагнемо до західної цивілізації. Під цією іржавою скринькою зручно розташувався телефонний колодязь, прикритий бетонною кришкою не повністю, а залишено отвір, щоб було куди замітати сміття.

– Колись давненько ремонтували телефонний кабель, то вигребли сміття на цілий віз. Зараз там знову накопичулося не менше.

Сходи в будинок розбиті вщент, усі цеглини валяється поруч. Ці сходи, за словами мого чичероне, поламав тракторист з ЖЕКу. У нього колеса великі, а мозок маленький.

Двері з надвору на сходи із старої і тонкої фанери і світяться дірками, мабуть для проходу котиків і собак. Звичайно, не можна наступати на бетонне покриття люку каналізації, бо він майже провалився у колодязь.

Труби газові нефарбовані, мабуть, років п’ятдесят.

Влітку у дворі розростаються бур’яни такі буйні, що є підозра що в них заведуться вовки.

Шибки у під’їздах чорні та поламані і одинарні, можливо для «економії тепла» взимку.

– На даху давно був? – питаю свого гіда?

– Недавно поправляв антену. Вихід на дах руйнується. Цегла вивалюється. Ось-ось впаде бетонна плита.

Біля сміттєвих баків постійний смітник від старих меблів та розритої теплотраси. Вентілі тепловики сховали одразу після закінчення опалювального періоду, а труби відрізали. Колодязь тепломережи зруйнований і не накритий.

Старі дерева-акації похилилися, ось-ось впадуть.

За європейським зразком здійснене підключення будинку до електромережи. Після виходу з ладу електричного кабелю, наші висококласні спеціалісти підвісили провід на деревах і завели в будинок через отвір, який пробили в стіні якомога ближче до газової труби. Далі цей провід проходить сходовою кліткою досить низенько. Цікаве і продумане рішення. Таке точно продумане рішення про фарбування шлакоситаловиї плитки, котра тепер відпадає без перерви на обід.

– Нахилися, бережи вуха, провід занадто низько підвісили – попередив мене провідник.

Наостанок завітали ми у підвал будинку. Я був шокований. В захаращених проходах каналізаційні труби підвішені на мотузочках. Навіть у страшному сні не міг таке уявити.

– А водяні крани хоч будь-коли закривають-відкривають?

– Боже збав! Усе посиплеться. Під час затоплення якоїсь квартири закривають вентиль на увесь будинок.

– А чому СЕЗ так погано обслуговують будинок?

– У цій грі є лише одне правило – відсутність будь-яких правил.

– Може вони не бажають отримувати гроші від мешканців за так зване «обслуговування»?

– Гроші? Ой хочуть! До всикачки хочуть!

– Схоже, що вони ненавидять усіх мешканців будинку. Лютою, смертельною ненавистю!

– Досить! Я далі не піду. Асфальтова відмостка біля дому уся подовбана, можна і ноги поламати.У тебе філіжанка кави знайдеться?

– Звичайно, знайдеться. Пішли до мене, дружина пригостить.

І я подумав – як же мені пощастило жити у власному будинку.

Yaroslav