Фасад нового механізованого пляшкового заводу. 1926 р.

Фасад нового механізованого пляшкового заводу. 1926 р.

Фасад нового механізованого пляшкового заводу наприкінці 1926 року. Він розташований поруч з корпусом старого пляшкового. З запланованих трьох вам і 15 машин Лінча, в 1926 запрацювали дві ванни і 10 машин. Сама будівля демонструє разючий контраст з старою бельгійською промисловою архітектурою Костянтинівки. Запозичувались американські технології. Величезний залізобетонний корпус, а не цегляний, величезні вертикальні вікна, а не маленькі віконця. Всередині простір, багато світла і повітря. А головне, важка ручна праця була механізована, що значно підвищило продуктивність праці. Раніш вручну видували 1 пляшку за хвилину, після реконструкції машина почала видувати 16. Тільки запозичення американських машин і технологій зробили виробництво на пляшковому рентабельним. До речі, представницька делегація костянтинівських інженерів і робітників здійснила повчальну подорож до ПАСШ, де переймала буржуїнський досвід. 

Завод почали будувати в травні 1925, а запустили в експлуатацію 6 вересня 1926 (виявляється, день визволення міста є подвійним святом). На урочистостях на честь відкриття були присутніми керманичі радянської України на чолі з Головою ВУЦВКа Г.І. Петровським. На мітингу він сказав: “Цей величезний успіх на фронті індустріалізації дозволить нам відпускати трудовому селянству скло і скляні вироби в необхідній кількості по  дешевій ціні, що призведе до зміцнення змички між робітничим класом і селянством”.

От тобі і “бухаринська альтернатива” Сталіну. В 1930 ці слова були б розцінені як “правий ухил”.       
До речі, в 1925/26 промплановому році в Костянтинівці побудовано ще електростанцію і реконструйовано скляний завод.

І.Брєдіхін, викладач історії КВПУ