Антипропаганда

УПА в запитаннях і відповідях Головного Командира Армія, що не капітулювала, та її Головний Командир Народ існує доти, доки він усвідомлює себе, як народ. За Шевченковим означенням "чиїх батьків, чиї діти" - вічна правда історії, та, що коли народ пам'ятає свою минувщину, своїх героїв - він може творити своє майбутнє. Саме тому у нас прагнули забрати пам'ять про наше минуле, спотворити її, щоб можна було розчинити народ у котлі безбатченків, адреса яких, згідно з відомою радянською піснею, "не дом і не уліца". І саме тому ми, прагнучи утвердити свій народ у колі вільних європейських сусідів, повинні берегти пам'ять минувщини. Справжню пам'ять про події героїчного минулого, а не вигадану для нас байку, де борці за державну незалежність українського народу змальовані ворогами України. Остання книжка останнього Головного Командира УПА генерал-хорунжого Василя Кука виконує це завдання - останнє завдання, яке він встиг виконати за життя. У цій книжці він боротиметься за Україну і після своєї смерті, приходячи до читачів, і відповідаючи на запитання, які часом наївні, часом безглузді, а часом - відверто ворожі. Але відповідатиме рівно, спокійно і доброзичливо. Його армія не капітулювала, а він, навіть опинившись у полоні, шукав доступних йому способів боротьби - і знаходив! - повідомляючи друзів в еміґрації про провалені зв'язки, рятуючи тих, кого могли послати в пастку, приготовану КГБ. Коли була проголошена Незалежність, йому було 78 - і він до самої смерті працював, щоб зберегти для нас правду про УПА, видаючи спогади свої та друзів, беручи участь в чисельних наукових конференціях, круглих столах, спілкуючись з прихильними та вороже налаштованими журналістами, ніколи не втрачаючи відчуття національної правди, з якою він жив до 9 вересня 2007 року, і з якою він прийшов сьогодні до Вас в оцій книжечці. Слава Україні! Героям Слава! Як створювалась ця книжка Ідея провести прес-конференцію Головного Командира УПА Василя Кука на сайті Майдан почала визрівати у нас після ганебних подій Покрови-2005, коли урядовці, які в своїй державній діяльності послугуються синьо-жовтою державною символікою, Тризубом, гімном «Ще не вмерла», фактично усунулись від фізичного і морального захисту людей, які проливали свою кров за те, щоб сьогодні існувала Україна під цими незалежницькими символами. Ми прагнули тими засобами, які маємо, щоденно створюючи сайт Майдан, дати адекватну відповідь на брехню про УПА, витягнуту з архівів радянського агітпропу. Однак хотілося, щоб це не була одноденна акція. Крім того, була суто технічна проблема - хоча Василь Степанович, як на свій вік, дуже просунутий юзер, (він 1913 року народження), отримує вдома електронну пошту, відписує електронні листи, але довго сидіти за екраном, через стан здоров'я, не може. Врешті, ми узгодили усі протокольні проблеми передачі запитань, відповідей, погодження редагованого тексту, і першого листопада 2006 року проект рушив. На момент, коли я пишу ці рядки, в прямий ефір Головного Командира УПА на Майдані URL: http://www2.maidan.org.ua/n/pressk/1162336470 зайшли 7387 відвідувачі (на момент здачі книжки в друк - 8236. Я.С.). Деякі з них поставили свої запитання під псевдом, інші під реальним прізвищем-ім'ям. Інтернет не знає кордонів, а українцями можна бути і в Антарктиді. Ви знайдете у цій книжечці запитання від колишнього радянського політв'язня Леоніда Плюща з Франції чи українського молодіжного активіста з Мурманська Миколи Малухи. Частина читачів Майдану, замість ставити запитання, почали відповідати на запитання інших. За погодженням з Василем Степановичем, ми залишили деякі відповіді разом з ім'ям/ніком авторів, якщо вони стосуються суті запитання та співпадають з його баченням проблеми. Редагуючи тексти, чи розшифровуючи звукозапис майданівського інтерв'ю, ми намагались зберегти стиль мовлення авторів. Дуже швидко виявилось, що наш проект, хоча й дуже демократичний, але вимагає систематизації та заповнення тематичних прогалин. Тому 16 грудня 2006 року команда Майдану в складі Вячеслава Хавруся, Ярослава Сватка, Ольги Недавньої, а також її чоловіка - журналіста Радіо Свобода Кирила Булкіна та їхної донечки-пластунки Богдани, навідалася до Василя Степановича, та взяла у нього розширене інтерв'ю з питань, які, як нам здавалось, необхідно обов'язково висвітлити у проекті. Частина з цього інтерв'ю з'явилась у ефірі радіо Свобода, частину ми розшифрували і розмістили на сайті, а повністю публікуємо тут. Висловлюємо вдячність за ілюстрації до видання - фотографії, надані Центром досліджень визвольного руху, директор якого Володимир В'ятрович є майданівцем з 2003 року. Упорядник сайту Ярослав Сватко, Майдан-Львів На виконання Указу Президента про подальше і поглиблене вивчення історії УПА, сайт Майдан розпочинає новий проект: «Українська Повстанська Армія в запитаннях форумчан і відповідях Головного Командира» Запрошуємо відвідувачів та дописувачів нашого сайту до участі у роботі над книгою, яку буде видано за матеріалами цього проекту. Відповіді на ваші запитання надаватиме Головний Командир УПА, генерал-хорунжий Василь Кук. Історія Української Повстанської Армії - це складова частина і одна з найяскравіших сторінок історії визвольної боротьби України XX сторіччя. Створена з ініціативи Організації українських націоналістів, вона стала найбільш потужною та найбільш організованою збройною силою, яка змагалася за створення незалежної Української держави. Ми запрошуємо наших відвідувачів взяти участь у створенні книги «Питання та відповіді про УПА», яку ми плануємо видати до 65-річчя створення Української Повстанської Армії. Протягом двох місяців ми будемо складати питання стосовно історії визвольного руху України, створення УПА, подій Другої Світової та повоєнних років, сучасного стану української національної ідеї, нації та держави. Відповіді на ваші запитання надаватиме генерал-хорунжий Василь Кук, активний учасник визвольних змагань, який в 1950 року змінив на посаді Головного Командира УПА легендарного Романа Шухевича. Історія УПА висвітлюється в сотнях книжок та монографій. На тисячах інтернет-сайтів продовжуються запеклі дискусії. Чимало дослідників мають власні точки зору, які інколи повністю суперечать одна одній. В науковий обіг введено сотні документів, інколи дійсних, інколи спотворених, інколи таких, які неможливо проаналізувати у відриві від історичного контексту. В такий ситуації свідчення безпосереднього учасника подій, яким є Василь Степанович, є безцінним джерелом інформації як для істориків, так і для всіх, хто не є байдужим до цієї теми. Ми запрошуємо усіх відвідувачів нашого сайту задавати питання до Василя Кука українською, російською, польською, англійською, чеською мовами в цій спеціальній гилці. Найцікавіші з них з відповіддю Командира увійдуть до майбутньої книжки. Також імена тих, хто надасть важливі та конструктивні питання, буде додано до списку авторів майбутньої книжки. Ось слова Головного командира: «Щиро вдячний усім, хто хоче знати правду про УПА. Всі відомості опираю на фактах». З метою забезпечення ефективної роботи авторської групи, і в першу чергу - шановного пана Василя, у випадку необхідності буде здійснюватися модерація матеріалу, якій викладатиметься у цьому розділі. Упорядник сайту Сергій Дібров, Майдан-Одеса 1 листопада 2006 року Василь Степанович Кук помер 9 вересня 2007 року, о восьмій годині ранку. За три дні до смерті, б вересня, він переглянув макет книжки, яку Ви читаєте, та схвалив проект обкладинки. Починаючи проект у листопаді 2006-го, ми добре усвідомлювали слова Василя Кука про те, що найцінніше, що в нього залишилось з часів війни - це пам'ять. Питання майданівців мали окреслити ті моменти з історії визвольного руху, які досі є актуальними, або не були висвітлені належним чином, - а відповіді головного Командира - зафіксувати їх для історії. Ми щасливі, що доля дозволила виконати це суспільне завдання разом із ним. Майданівці, що спілкувалися з Командиром, добре пам'ятають його принцип: будь-яка справа обов'язково має бути доведена до закінчення. Сьогодні Ви тримаєте в руках цю книжку - останню книжку Василя Кука. Ми сподіваємося, що наступним поколінням стануть у нагоді думки та спогади Головного Командира УПА, члена та Голови Проводу ОУН, одного з найвидатніших організаторів визвольної боротьби українського народу в середині XX століття. З розмови майданівців з Василем Куком 16 грудня 2006 року 01-03-2007 00:15, Пластунка — Василю Степановичу, розкажіть, будь ласка, про своє дитинство. Василь Кук: Отже, щоб Ви знали - я жив на селі. Село було під Австрією. В селі була панщина. Пан мав майже пів села, а решта вже все мали селяни. Я народився в 13-му році, в 14-му війна почалася. В 20-му році, як я пішов до школи (початкової - М.-І.) - мав сім літ. Всі ходили в селі босі, аж доки сніг не випаде. Коли мене батько записав до гімназії, то вже був 1923 рік, це вже було 10 років мені. І я ходив до гімназії босий! М.-І. — В гімназію Ви куди ходили? Василь Кук: До Золочева. І то все було таке нормальне явище, що ніхто тому не дивувався. Головна вулиця була мурованка, а ті інші, то в дощ болото було по кістки. Щоб зайти до церкви, то дуже часто йшли, під церквою мили ноги, потому перевзувалися і вже до церкви йшли взуті. Отакий був стан. Розумієте? І то, що нині кричать люди, що є біда, то нині всі пани великі в порівнянні з тим, чим ми були після Австрії. М.-І. — Ну а в Пласт коли Ви вступили? Василь Кук: Тепер в Пласт. Ну, я прийшов до гімназії. Нащо вона мені здалася? Дядько питає тата: - Нащо ти їх вчиш? Нащо воно то їм здалося? Воно ж йому ні на що не потрібне! Я був хлопчисько з села. Мене чомусь посилали в ту школу. Нащо? Чого? Я сам не знав. І щойно в 4 класі я зрозумів, що мені треба вчитися. Батько каже: «Я тобі землі не дам, бо в мене немає, а то, що будеш мати в голові, то ти будеш це мати все з собою». І тоді я записався до Пласту. Тоді той Пласт зачав мене вчити ума-розуму, що треба, якщо ти хочеш щось здобути, ти мусиш мати сильну волю. Тоді ми читали такі речі, як Кіплінг, як Джек Лондон - отакі англійські переклади, де якраз показували отих людей сильної волі. І ми звідти набиралися нового характеру: що ти здобудеш собі сам, то будеш знати. Тому мусили мати ті значки, що ти вже є коваль, слюсар, швець і так далі, щоб ти міг щось собі... Ти повинен сам собі все зробити, зварити, спекти і це все. А по тому ще прийшло - то пізнати свою країну. І тоді пішло вивчати топографічні карти, всякі, і військові карти і в зв'язку з тим як найбільше подорожувати, як найбільше знати. Ці подорожі знова страшно розвинули любов до свого народу. M.-І.: — Я навіть бачив, що Ви на Маківку заїжджали ровером (велосипедом - М.-І.) Василь Кук: Так! Я заїжджав - це 120 кілометрів від Львова. Я не знав, як то є, коли забагато даси навантаження на м'язи. По драбині потім не міг вилізти. Все вивчаєш на власному досвіді... Я пригадую, коли перший раз заїхав у Карпати, ми зварили собі кашу, повечеряли, і залишили собі трохи на ранок у казанку. А лиси вночі прийшли, з'їли кашу і забрали сало. Отакі в нас були пластові пригоди. М-І: — Василь Степанович, а далі — як Ви з Пласту потрапили в ОУН? Василь Кук: Січові Стрільці створили УВО (Українську Військову Організацію - М-І), і багато тих, хто був у Січових Стрільцях, отримували літературу від УВО, заборонену в Польщі. Син одного Січового Стрільця дав мені «Сурму», я пішов на стрих, сів там, де було сіно, щоб ніхто не бачив, що я читаю, прочитав, і з того я довідався, що є така УВО. І коли від друзів з Пласту я довідався, що є така ОУН, то сказав тоді - «я не хочу до ОУН, я хочу до УВО». Бо то була така бойова організація, і щось помітного робить. Але по тому, ОУН почала робити бойові дії, то вже та ОУН здобула авторитет. А зразу мала абсолютний авторитет УВО, і люди не хотіли йти до ОУН й казали: «ну що то за націоналісти? Що вони крім говорення роблять?». Найважливіше, що було в ОУН - це сходини. Вони були кожного тижня, і за тиждень ти повинен був сказати: що ти зробив, що ти будеш робити, і що ти прочитав. На це треба було відповідати, і кожен старався, щоб мати що відповісти. Це також з Пласту - бо в ньому ти також мусів зав'язувати вузлик, що ти доброго зробив, це ті методи пластові, які перейшли до ОУН. І ще важливе перейшло - це виховувати силу волі, ми зачитувались Джека Лондона - ти мусиш всюди мати силу волі. І оте, що Донцов пропаґує - що ти мусиш мати силу волі з ідейних міркувань, це те позитивне, що нас тримало і виховувало. Бо як нема в людини сили волі - то це не є людина.... М-І: — Василь Степанович, а якими були ваші перші обов'язки в ОУН? Василь Кук: (сміється) перше завдання було: зробити ОУН. В гімназії не було ОУН, не було Юнацтва, і я повинен його зробити. І я його зробив! Ну от, вже є в мене юнацький гурток в гімназії з тих ґімназійних студентів, яких я добре знав. Один хлопець з Городенки - Василь Бартків, який жив у районі Котиківка, другий з Чорткова - Володимир Дідич який жив у районі Вигнанка, я через них туди поїхав і створив там гуртки. Літературу я вже діставав, то міг дати людям, щоб читали. Далі, ті хлопці, що в мене в гуртку, в гімназії, поїхали по селах і створили організацію всюди по селах. І ото я вже був референтом юнацтва. Ще ж треба було багато чого робити - і я зв'язався зі старшими пластунами. Серед них був син Тарнавського (М-І: генерал Мирон Тарнавський - головнокомандувач Української Галицької Армії). Був ще один, батько якого був на залізниці, то як треба було щось перевезти до Львова - вибухівку, чи зброю - то я вже мав ким передати або і сам міг перевезти. Перші такі члени, це якраз були Тарнавський, Гошовський, такий дуже гарний дитячий письменник, потім ще такий Чемеринський - студенти вищих закладів, вони всі пройшли через УВО, - вони вчили, як робити вибухові пристрої, запальні матеріяли, користуватись зброєю. Так я став референтом юнацтва в школі, потім в Золочівському повіті, а потім перейшов до Повітового проводу ОУН, потім ті старші якось так відійшли, а ми, молодші, перебрали на себе всю ту роботу, і як вміли, так і почали ту роботу робити... М-І: — А як Ви потрапили в польський вищий учбовий заклад? Василь Кук: Та тому що у Львові не приймали. А там (в Люблині, Католицький Університет -М.-І) був приватний заклад, католицький, він стояв на платформі нешовіністичній, то там мене прийняли як студента. І вчився я там, поки мене не арештували. Було так, поляки, з нагоди якоїсь річниці Собєского, збирались святкувати щось у Золочеві під гаслом, що то «зємє польське». А ми їхнім великим землевласникам підпалили скирти, така була акція протестаційна. Заарештували нас багато, доказів вони не мали, але це було неважливо, дали мені два роки, і так я вилетів з науки. Тепер я знова зайнявся вишколами - у тюрмах я вишколював наших людей. Основним підручником для вишколу був Кобзар Шевченка. Не Донцов, не що інше, а Кобзар Шевченка! (сміється) «Борітеся-поборете, вам Бог помагає!» Тоді я переконався - вся ідеологія націоналізму вкладається в Шевченка. На підставі Шевченка ви можете розкрити зміст національно-визвольної боротьби. Жах становища українського народу, що вони з нами виробляли і що нам робити й не робити - «кохайтеся чорнобриві, та не з москалями», все є в Шевченка. М-І: — Яке Ви мали відношення до Григорія Мацейка, який убив міністра внутрішніх справ Польщі Пєрацького? Василь Кук: Цілком просте. Організаційний референт Проводу Малюца знав, що я працюю в студентському середовищі Люблина і виховую їх в революційному дусі. Він мою адресу знав, і він ту адресу сказав Бандері. Бандера дав цю адресу Мацейкові і сказав: «якщо б тобі було щось таке, пересидіти, то по дорозі з Варшави можеш сховатись». А я жив тоді в прокурора польського на квартирі, разом з Чорнієм. Я тоді вже, правда, був арештований, але в Золочеві, поляк не знав, а на квартирі ще був Чорній. Мацейко, коли відірвався від поліції, сів на поїзд і приїхав до Люблина і тиждень пересидів на квартирі в прокурора, коли за ним по всій Польщі шукали. Це є в документах Варшавського процесу. Тоді й мене викликали на очну ставку з Чорнієм, але він був такий збитий, що я сказав, що його не впізнаю... 25-11-2006 20:11, Keymaster Як ставилися Ваші батьки (особливо мама) до того, що Ви від 1937 року кинули легальне життя? Чи контактували Ви з батьками під час свого нелегального життя? Яку міру покарання вони отримали від радвлади за те, що народили і виховали командира УПА? Яку міру покарання отримали інші члени Вашої родини — брати, сестри (хто у Вас був — пишу навздогад) Василь Кук: Переживання завжди були болючі, але перебування на волі завжди краще ніж у тюрмі. Під час мого підпільного життя я з батьками не контактував, щоб не наражати їх на допити КГБ. За те, що вони взяли на виховання мого сина Юрка, і батька, і маму, і брата Івана засудили 1949 році на 10 років тюрми. У 1941 році два брати -Іван і Филимон були арештовані у Львові за приналежність до ОУН на 8 років тюрми. 25-11-2006 20:13, Keymaster Який вишкіл Ви особисто пройшли до 1941 року? Василь Кук: Я пройшов Вищі старшинські військові курси у 1940 році. На цих курсах навчався також Роман Шухевич. 16-12-2006 20:41, М-І: Хто був військовими референтами ОУН, тобто: хто готував створення УПА, коли про саму УПА ще не було мови? Василь Кук: УПА не була зразу запланована. Назрівала війна. Вийшли вказівки Проводу на випадок війни. То був 1941 рік, квітень, і в тих інструкціях було все: що треба проголосити державу, що треба підняти повстання, що треба створити українське військо. Ці інструкції дістав Євген Леґенда (керівник підпільної мережі ОУН в підрадянській Україні Іван Климів). Коли вибухла війна, ми відразу створили відділи українського війська - вони мали синьо-жовті опаски з написом «українське військо». Коли ми побачили, що німці до того відносяться ворожо, і почали нас вистрілювати, ми замаскували це військо під поліцію, і там тих людей вишколювали. Там вони були, поки не перейшли у 1943 році в ліс зі зброєю. Були й нелегальні боївки, бо коли не можна було легально творити українське військо, створили боївки в кожному селі, боєві відділи, потім вони стали називатись «кущові боєві відділи національної оборони», їх стали називати «українські повстанці», а вже потім прижилася назва Українська Повстанська Армія. При Проводі завжди був військовий референт. В 1940-41 pp. референтом був Олекса Гасин, а начальником штабу був Шухевич. Так що Шухевич був причетний до вишколу військових людей з самого початку. Він створив старшинську військову школу, яка готувала офіцерів. Ми мали навіть макети території - лісу, поля, і на них займалися, вчили, де треба розставити скоростріли, де копати окопи, одним словом, вчили оту всю тактику... Ми вивчали статути, німецькі, російські, польські, як треба організовувати військо і вести боротьбу. 29-11-2006 21:02, Андрій Скажіть будь-ласка, чи приймало формування СС «Нахтігаль» участь у заході, що дістав назву «Різанина Львівських професорів»? Якщо не приймало, то якими це фактами можно підкріпити? І, взагалі, які сили та формування, що мали стосунки з ОУН-УПА приймали участь у цій події? Маю за честь, Андрій. Слава Україні! Василь Кук: «Нахтігаль» ніякої участі у вбивстві львівських професорів не приймав. Про закиди на цю тему та їх безглуздість документально розповів учасник «Нахтігалю» Кальба у своїх працях. Коротко: розстрілами політично чи расово ворожих гітлерівцям осіб займались айнзацкоманди, які були у підпорядкуванні СД. «Нахтігаль» входив у підпорядкування вермахту, тому за німецькими порядками його в принципі не могли залучати до масових розстрілів небажаних гітлерівцям людей. Тому його не було внесено до списку злочинних формувань на Нюрнберзькому процесі. 04-01-2007 23:16, Rebell Слава Україні! Шановний Пане Василь Кук! Звертаюсь до Вас як до Авторитетної людини. Справа в тому що хтось в нацсередовищі активно проштовхує питання про те що Дивізійники Роланда, Нахтігаля, Галичини вітались зігхайлем. Наскільки це відповідає правді? Яке Ваше ставлення до людей, які на публічних акціях присвячених УПА, Бандері вітаються зігхалем (римським вітанням)? Яке Ваше ставлення до цих людей? Чи є у Вас бажання і можливість прийти на зорганізовану зустріч, де Ви викладете своє бачення означеної проблеми в сучасній площині? Василь Кук: Українські частини Нахтіґаля, Роланда і дивізії Галичина німецьких вітань не вживали, але окремі люди могли це робити. Нахтіґаль і Роланд узагалі не приносили присяги Гітлеру чи Райху, а тільки Україні і Провідникові Бандері -тому ніякого зіґхайля там не могло бути через такий факт присяги. За станом здоров'я я не можу брати участі в жодних конференціях. Сергій Дібров S.D. ®. 15-11-2006 — Шановний пане Командир, різні джерела інформації про перебіг подій під час проголошення Акту відновлення Української Держави містять суперечливі дані стосовно присутності німецьких офіцерів на зборах. Так, можна знайти дописи, що Акт було проголошено «за участю представників німецької армії». Можна знайти навіть, що Стецько «з'явився на зборах у супроводі Коха та фон Анкерна». Є згадки про те, що німці з'явилися наприкінці зборів, які були для них повною несподіванкою. На мою думку, достовірна, хронологічно точна інформация про події того дня мають важливе значення для з'язування дійсної суті Акту та його впливу на подальші події. Буду щиро Вам вдячний, якщо Ви внесете ясність у це питання. Дякую. Василь Кук: Про намір ОУН проголосити 30 червня 1941 року Акт відновлення Української Держави ніхто німців не повідомляв. Німці Кох та Айкерн з'явились на Зборах тому, що довідались про їх відбуття підчас візиту в Андрія Шептицького. Їх поява на Зборах була повною несподіванкою. На Зборах вони заявили, що право на існування незалежної України повністю залежить тільки від їх вождя Адольфа Гітлера, і після цього вони Збори залишили. Збори продовжували свою роботу і вибрали Ярослава Стецька Головою Державного Правління. 01-12-2006 20:28, Микола Твердохліб Національна символіка і похідні групи, ставлення до неї нацистів. З повагою. Василь Кук: УПА вживало синьо-жовтий прапор і державний герб - тризуб. В ОУН було три похідні групи: Північна, очолював Микола Климишин, Середня - очолював Микола Лемик і Південна - очолював Зенон Матла і його заступник Річка. Нацисти ставилися вороже до державної незалежності і її символики. До похідних груп теж вороже - тих учасників, причетність яких до груп німцям вдалося встановити, ґестапо заарештувало. 16-11-2006 14:58, Scotch Що відбувалося за рік між 22 червня 1941 року і 14 жовтня 1942? Василь Кук: Зразу після вибуху війни 22 червня 1941 року, в Україні почали творитися відділи Українського війська. Після ворожого ставлення німцями до Акту відновлення Української держави, Українські військові відділи тимчасово оформилися в відділи української міліції, крім цього були створені бойові відділи ОУН кущової самооборони, які згодом об'єдналися в Українську народну самооборону (УНС). Це була та сама УПА тільки під іншою назвою. У 1943 році всі військові відділи були реорганізовані в УПА і підпорядковувались Головному військовому штабові УПА. Дату 14 жовтня 1942 року прийнято, як дату створення УПА, тому що в цей день Святої Покрови, у минулому, було свято козацтва. 16-11-2006 19:53, Олег Верник «Ліва ініціатива» Шановний пан Кук! Дуже цікавить питання про групу Івана Митринґи та її ідеологічні засади. Відомо, що активіст групи Митринґи Борис Левицький став після війни марксистом та вважав, що в УПА були також соціалістичні елементи. Чи належала група Митринґи до них? Василь Кук: Група провідних членів ОУН, до якої належали Митринґа, Левицький, Турчманович, Ревак, не були марксистами. За їх ініціативою у грудні 1940 року був прийнятий маніфест ОУН, у якому було підкреслено: «боремося за визволення українського народу та всіх поневолених Москвою народів». У 1941 році група Митринґи відійшла на Полісся, до Поліської Січі Бульби - Боровця. Там він створив свою політичну партію. Після союзу Боровця з комуністами Митринґа був убитий більшовицькими партизанами. Елементи соціальні в програмі ОУН, які співпадають з соціалістичними, не означають переходу ОУН на позиції соціалізму. Яких поглядів Борис Левицький я не знаю. 27-11-2006 22:43, S.D. 12-01-2007 00:19, S.D. Ваше ставлення до Бульби-Боровця Користуюся нагодою, щоб ще раз щиро привітати Вас з днем народження, побажати міцного здоров'я, наснаги, творчих успіхів та усього найкращого. Нехай притаманна Вам бадьорість та енергія ніколи Вас не покидають! Пане Командире, цікава Ваша думка стосовно Бульби-Боровця. Чи були Ви знайомі особисто? Яке Ваше ставлення до нього — як людини, як особистості, як фігури в історії країни? Василь Кук: Приблизно до вересня 1941 року вони помагали Вермахту. Після встановлення німецької адміністрації в Рівному ці відділи розформовано і перетворено в міліцію. Тільки незначна частина перейшла в підпілля. Не маючи своєї підпільної структури, вони договорились з совєтськими партизанами про співпрацю. Совєтські партизани це використали з користю для себе і повбивали у Бульби ряд невигідних їм людей. В кінці 1942 року УПА «Поліську Січ» роззброїла, і всіх бажаючих включила в лави УПА. Отаман Бульба, щоб одержати зброю, почав переговори з німецькою владою у 43 році. Сам пішов на переговори до німців, які велись зразу у Рівному, потім у Варшаві, і був німцями арештований і ув'язнений в концтаборі. 14-05-2007 19:32, Олена Петренко Роззброєння УНРА Шановний пане Кук, якщо роззброєння УНРА відбулось в 1942 році, який бій мав місце в серпні 1943 в с. Черниці Рівненської області, коли за наказом Клима Савура були нейтралізовані значні сили армії Тараса Бульби-Боровця? Що Ви можете сказати про долю дружини к-ра Боровця, Ганну Опрочинську? Дякую. Василь Кук: Відділи Боровця дійсно були розформовані, і всі, які бажали воювати, вступили в лави УПА під керівництвом Клима Савура. Частина людей Боровця пішла в підпілля. Оскільки вони не мали своєї підпільної організації, вони зв'язалися з совєтськими партизанами і заключили з ними перемир'я. Совєтські партизани використали це перемир'я, щоб убити кількох національно свідомих керівників УПА, в тому числі видатного діяча УПА Мітринґу. Після того Бульба Боровець почав вести переговори з німцями у Рівному. Німці запросили на переговори самого Боровця і разом з ним поїхали до Варшави. Тут Боровця арештували і посадили в концентраційний табір. Доля дружини командира Боровця мені невідома. 16-11-2006 14:58, Scotch Про Поліську Січ «В августе 1941г. Бульба-Боровец организовал отряд украинской милиции «Полесская Сечь».... Поліська Січ була організована в серпні 1941 року Бульбою Боровцем при допомозі німецької армії для боротьби з останками розбитої Красної армії і совєтських партизан. З установленням німецької адміністрації на Рівненщині, Поліську Січ роззброєно і розпущено, а створено у місті Сарни міліцію. Не маючи широкої допомоги від населення, Поліська Січ нав'язала контакти у 1942 році поліськими червоними партизанами, які використали ці зв'язки з Поліською Січчю для знищення окремих осіб, які були на націоналістичних позиціях. У 1943 році Бульба Боровець нав'язав контакти з німецькою адміністрацією в Рівному і мав намір спільно боротися проти Червоної армії. Для завершення переговорів Бульбу Боровця завезли до Варшави, згодом до Берліна і замкнули у концентраційний табір. Після звільнення з табору, восени 1944 року він мав намір створювати пронімецьку партизанку в Україні, але безуспішно. 27-11-2006 22:43, S.D. Про шуцманшафт Як відомо, на окупованих територіях німці створювали батальони допоміжної поліції (шуцманшафт). Вони складалися з представників народів, які мешкали на відповідних територіях; були українські, польські, білоруські і навіть єврейські формування допоміжної поліції. Деякі дослідники стверджують, що чи не усі українські підрозділи шуцманшафту створювалися за безпосередньої участі та за ініціативою ОУН. Як доказ такої тези вони згадують перетворення українськіх підрозділів «Нахтігаль» та «Роланд» у 201-й батальон допоміжної поліції. Скажіть, будь ласка, 1. Кому були підпорядковані українські підрозділи шуцманшафту — гестапо або іншім німецькім структурам, чи органам українського місцевого самоврядування (зокрема на теренах генерал-губернаторства)? Які завданя виконували? 2. Чи ініцюювала ОУН створення таких підрозділів? Чи розглядала їх як резерв для вишколу майбутніх українськіх вояків? Чи делегувало до них своїх членів? 3. Чи був перехід українськіх підрозділів шуцманшафту до УПА в 1943р. заздалегідь спланованим, або це була суцільна імпровізація відповідно до вимог часу? Дякую. Василь Кук: Шуцманшафт (охоронна поліція) Шуцманшафти створювались німецькою адміністрацією на всій окупованій ними території. Складались вони з різних національностей. Головне їх завдання - охорона німецьких воєнних і адміністративних установ. Там, де шуцманшафт складався з українців, проводились військові вишколи. Після розформування у 1941 році двох леґіонів «Нахтігаль» і «Роланд», їх у 1942 році реорганізовано у 201-й батальйон шуцманшафту. ОУН як співзасновник у створенні таких підрозділів участі не брало - після ЗО червня 1941 року ми були в стані війни з німцями, нас ловило ґестапо і часом без суду розстрілювало - яка могла бути співпраця в створенні цих відділів? Але ми де могли - використовували кожну можливість навчити своїх людей обходитися зі зброєю, навіть всупереч бажанню німців. У 1943 році окремі особи з шуцманшафту переходили до УПА. Відділи шуцманшафту ніколи не були підпорядковані місцевому самоврядуванню. Шуцманшафт не мав ніякого відношення до організації УПА. 05-03-2007 12:00, Л.Галицький Як створювалось Юнацтво ОУН і яка його роль в формуванні УПА? Василь Кук: Юнацтво ОУН створювалось всюди, де була ОУН. Серед юнацтва проводився вишкіл майбутніх провідників і командирів. 06-03-2007 15:06, Павло Про УПА я знаю головне. Це — герої, справжні громадяни нашої країни, наша совість і слава. Ще в дитинстві мене називали «бандерою» завдяки моєму «хохлацькому» прізвищу. Народився і виріс я на Кавказі. І бандерою мене називали не «нацмени», тобто представники титульної нації, а тамтешні московіти. І вони завжди дивувалися, що ця «клікуха» мене не ображає, а навпаки — я пишався тим, дякувати батькам. І завжди відповідав, що в діда на Полтавщині, на горищі ще є кулемет і набоїв вистачить. За це мене дуже поважали місцеві хлопці. Я виріс та довгий час мешкав у країні з ісламською ментальністю. І мабуть це наклало свій відбиток на мою особистість. Я бачив як мої кавказські друзі пишаються своєю приналежністю до свого народу. Це й досі здається мені природним. Це я засвоїв з дитинства й довго не розумів (коли оселився у Києві), чому в Україні не так? Чому навіть у древній наший столиці є «гобліни», які за походженням українці, а за ментальністю — московітські маріонетки. У нас славна історія, козацьке минуле, інтелектуально розвинений народ, все московське — я маю на увазі мову, літературу, культуру і навіть державу — збудували українці (я можу це довести). Так чому ж замість нашого славного роду дехто, вибачте на слові, зі співвітчизників прагне натягнути на себе оті брудні шати аля «московська косоворотка» та лапті, та забуває, що є одяг більш пристойний? Нехай мене звинуватять у шароварництві, але чомусь козацький одяг мені більш до вподоби. Оце й є моє єдине питання. А про УПА я знаю головне. Про історію буду дізнаватися, сподіваюся що із вашою допомогою. Але все ж таки дайте відповідь українському джигітові. З повагою, Павло. Василь Кук: Більшовицька пропаганда усіх свідомих українців називала бандерівцями, і цієї назви нема чого соромитись. Свідомий ®. 01-11-2006 Поясніть, будь ласка, різницю між УПА та дивізією СС «Галичина». Василь Кук: УПА була створена для боротьби проти німецьких, совєтських і польських окупантів. Це була народна визвольно-революційна армія, яка боролась за відновлення незалежної Української держави. УПА продовжувала свою боротьбу і після закінчення Другої світової війни і тривала аж до кінця 1950-х років. Дивізія «Галичина» проти альянтів не воювала, здалась в полон, була інтернована в Італії, а потім переведена до Англії. В Англії дивізійники організували Об'єднання бувших вояків українців (ОбВУ). Це нині є найбільша патріотична військова організація українців за кордоном. Вона тісно співпрацює зі Спілкою офіцерів в Україні та Всеукраїнським об'єднанням ОУН-УПА. 10-02-2007 23:32, Оксана Марія Re: Про різницю між УПА та дивізією СС «Галичина» (Відповідь дописувачки за погодженням з В. Куком залишена в тексті видання). Дивізія «Галичина» була сформована в складі німецької армії у квітні 1943 року на заклик національно-свідомих провідників Західної України, зокрема Володимира Кубійовича й інш., для боротьби з московським більшовизмом, та отримала своє благословення від Митрополита Андрея Шептицького. «Нема ціни, яку потрібно дати, щоб була українська армія...» - стали своєрідним гаслом для української молоді 40-вих. Є вже дуже багато правдивої інформації і на Інтернеті і книжок про цю військову формацію, зокрема книга Гайке дає добрий початок для знайомства з передумовами створення Дивізії та її історію. Дивізія «Галичина» була офіційна військова формація в складі німецької армії - на противагу УПА, яка не хотіла нічого мати спільного з неменшим жадібним загарбником - коричневим (німецьким). Окупантів добрих не буває! Однак варто відзначити, що УПА досить багато скористала з Дивізії, бо вишколені дивізійники переходили до лав УПА (особливо після «битви без леґенди» - «Брідського котла»), постачали їх аммуніцією та провізією. Зрештою чи могло бути по іншому? І УПА і Дивізійники боролися проти совєтської комуністично більшовицької чуми, яка ордою сунула на Україну. Безумовно, треба знати різницю поміж УПА і Дивізією «Галичина», але треба трактувати їх однаково, як героїв України. Указ Президента України В. Ющенка 879/2006 від 14 жовтня 2006 проливає світло на відтворення справедливості стосовно воїнів УПА, але, на мою думку, це треба розуміти, що повинна бути відтворена історична справедливість стосовно усіх учасників національно визвольного руху у II Світовій війні, в тому числі повинні бути й Дивізійники. Слава Україні! 19-02-2007 16:26, horilka Re: Про різницю між УПА та СС Галичина..-2 (Відповідь дописувачки за погодженням з В. Куком залишена в тексті видання). «дня 30/6.1941» Тоді УПА ще не було. І дивизія зброї СС Галичина теж не була утворена. Вона (УПА) була створена через два роки, хоча й різні озброєні угруповання ОУН вже існували. Ця заява була зроблена ОУН(б) з метою перехопити ініціативу з творення УССД. Але, після такої декларації, усе співробітництво з Німеччиною закінчилося - проти ОУНівців почалися репресії, кого розстріляли, а кого в концтабір. Тобто СРСР було союзником Німеччини на 2 місяці більше ніж ОУН. Різниця між УПА та Дивізією зброї СС Галичина. Перша - армія під проводом ОУН(б) (на початку) та УГВР (пізніше), що воювала проти всіх окупантів (підпорядкування Полісської січі та інших формувань тут не розглядаємо для спрощення). Друга - українська дивізія, союзна Німеччині, що боролося проти радянських окупантів. Ініціаторами останньої, наскільки я пам'ятаю, були ОУН(м). Після бою під Бродами частина дивізійників, виходячи з оточення, примкнула до УПА. 09-05-2007 14:46, Василь Кук Re: Про різницю між УПА та СС Галичина..-2 Василь Кук: Загалом, тут правильно Ви написали. Але правильніше говорити про Комітет ініціаторів створення Дивізії, репрезентантом якого був видатний український вчений Кубійович. Ми не мали причин агітувати людей іти в дивізію - але не заперечували, щоб люди пройшли німецький вишкіл, і зі зброєю прийшли в УПА. Крім того, деякі наші люди, затримані ґестапо, були поставлені перед вибором - Дивізія і російський фронт або концтабір, і ми казали їм іти в Дивізію, і працювати там, прищеплювати українцям-дивізійникам наш погляд на правильні цілі боротьби - не за Німеччину, а за Україну. Потім значна частина дивізійників на еміграції стали прихильниками бандерівської ОУН, на них трималась велика частина громадської роботи. Свідомий ®. 01-11-2006 Чи присягала УПА коли-небудь на вірність Гітлеру? Чи співпрацювала УПА з гітлерівцями? Василь Кук: УПА ніколи не присягала на вірність Гітлеру. Вона постійно боролась проти гітлеризму і німецької окупації. УПА ніколи не співпрацювала з гітлерівцями. У 1944 році, коли вони втікали з України, окремі німецькі військові частини намагалися нав'язати контакти з УПА, але співпраці ніколи не було. Keymaster. 15-11-2006 20:25 Василю Степановичу, на Третьому Зборі головою Проводу ОУН, як ми знаємо, вибрали Романа Шухевича. Чому Степана Бандеру, який в цей час сидів у Заксенгаузені, був символом боротьби з німцями через розгромлену ними «державу ЗО червня» — не обрали хоч би «почесним головою»? Василь Кук: На Третьому Зборі Головою Проводу ОУН був вибраний Роман Шухевич. Степан Бандера у тому часі сидів у німецькій в'язниці і не можна було його вибирати хоч би «Почесною Головою», бо це прискорило би його фізичну ліквідацію. 16-11-2006 02:27, Андрій Лиховод Про Народно-визвольну революційну організацію Будь ласка, розкажіть про Вашу ролю у розбудові Народно-визвольної революційної організації. За що були знищені її провідники — зокрема, «Козуб» та «Гамалія»? Чи існували ліві соціалістичні елементи у складі УПА? Василь Кук: Народно-визвільна революційна організація» (НВРО) - це була зміна назви ОУН. Питання назви ОУН було в тому часі дуже актуальне, але НВРО не було протиставленням Проводові ОУН в Україні. У листопаді 1944 року питання НВРО було темою нарад Проводу ОУН. На цій нараді знову вернули до назви ОУН. Ніхто не був знищений за приналежність до НВРО, або за пропаганду соціалістичних елементів у програмі УПА. Наявність окремих соціалістичних економічних елементів у програмі УПА не означає переходу УПА на соціалістичні позиції. Соціалізм - це інтернаціоналізм і солідарність всього робітничого класу. Український націоналізм вважає націю найвищим типом організованої людської спільноти, і ніколи не перейде на позиції соціалізму. 21-11-2006 12:48, ЧитачНеСлухач Яким був текст присяги в УПА до прийнятого радою УГВР у 1944 році? Чи до цього часу присягу в УПА не приймали? Василь Кук: Присяга УПА І до утворення УГВР у 1944 році і після цього часу текст присяги УПА був однаковий і без змін: Я, воїн Української Повстанської Армії, взявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Українським, перед святою Землею Українською, перед пролитою кров'ю усіх Найкращих Синів України та перед Найвищим Політичним Проводом Народу Українського: Боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу. В цій боротьбі не пожалію ні крові, ні життя і буду битись до останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України Буду мужнім, відважним і хоробрим у бою та нещадним до ворогів землі української. Буду чесним, дисциплінованим і революційно-пильним воїном. Буду виконувати всі накази зверхників. Суворо зберігатиму військову і державну таємницю. Буду гідним побратимом у бою та в бойовому життю всім своїм товаришам по зброї. Коли я порушу, або відступлю від цієї присяги, то хай мене покарає суворий закон Української Національної Революції і спаде на мене зневага Українського Народу. 27-11-2006 03:11, Юрій Зарицький Чи зараховувались в УПА діти до 18 років? Василь Кук: Було декілька випадків, що в УПА були юнаки 15-17 років. 28-02-2007 23:23, Пластунка Пане Командире, з якого віку люди брали участь в УПА? Ось, наприклад, такі, як я, зовсім маленькі дівчатка — допомагали Василь Кук: Як вже починали щось розуміти -то вони всі починали брати участь в УПА. «Ось, наприклад, такі, як я, зовсім маленькі дівчатка - допомагали?» Певно, що помагали! От треба щось перенести -вона бере й несе - і вже помагає. Так що, якогось визначеного постановами віку не було. Якщо є хтось з родини в повстанцях - то треба цьому з родини щось віднести, чи принести, хоч одяг чи їжу, чи навіть щоб ти нікому не сказала, що там на стриху хтось є - це вже значить, ти береш участь у тому всьому. Вік не має значення - має значення свідомість, усвідомлення людини. Але є люди, дурні до самої смерті... 30-11-2006 05:26, Юрій Зарицький Чи існував загальний реєстр УПА? Адже відомі факти, коли дехто видає себе за упівця, а насправді ніякого відношення до УПА не має. Василь Кук: Документів про реєстр членів УПА не могло бути, бо вони могли давати конкретну інформацію для ворога. 19-12-2006 13:56, Леонід Чи існує архів УПА у відповідності до вимог, що передбачаються до військових частин, представлений наказами, у тому числі бойовими, списками особового складу, підрозділів, тощо? Наявність такого архіву полегшить дискусію щодо визнання. Василь Кук: Офіційних архівів в УПА не передбачалось з конспіративних причин, але численні документи зберігались. 30-11-2006 05:40, Юрій Зарицький Розкажіть, будь-ласка, детальніше про керівництво боротьбою УПА проти окупантів, про Ваших найближчих соратників, про зв'язок з боївками, про організацію роботи нелегальних радіостанцій та газет. Василь Кук: Керівництво боротьбою УПА. Боротьбою УПА керував Провід ОУН через Головний військовий штаб (ГВШ). Це було загальне керівництво всієї національно-визвольної боротьби. Конкретним керівництвом боротьбою УПА займалися три головні підрозділи УПА: УПА -Північ, УПА-Захід і УПА-Південь. Нелегальними радіостанціями керував пропагандивний відділ Проводу УПА. При кожному підрозділі був охоронний бойовий відділ, який підпорядковувався провідникові даної установи (радіостанції). 30-11-2006 09:20, Abbot Чисельність УПА 1) У разных историков — разные сведения. А сколько людей, по Вашим данным, было в УПА: — по состоянию на 1944 год — по состоянию на 1954 год, когда Вас арестовали? Какой была наибольшая численность УПА 2) Если бы можно было вернуться в прошлое и что-то изменить — изменили бы вы что-либо в деятельности УПА? Василь Кук: У 1943-44 роках УПА нараховувала біля 200 тисяч, а з допоміжними службами (господарчими, зв'язковими, розвідочними) нараховувала до пів мільйона. В час найбільшого розквіту УПА у 1943-1945 pp. у бойових відділах УПА було приблизно 200 000 людей, а у допоміжних відділах (господарчих, санітарних, розвідці) було заангажовано ще приблизно 300 тисяч людей. У тому часі існували незалежні республіки УПА: на Поліссі - Колківська республіка УПА. Активних учасників УПА було коло півмільйона людей. Окремої статистики чисельності УПА не велося з конспіративних причин. У 1954 році правильно говорити не про УПА, а про збройне підпілля. Курс на перехід від збройної боротьби до збройного підпілля взяли ще при Шухевичу, коли стала очевидною міжнародна стабілізація. Всіх людей, яких можна було леґалізувати, ми намагались леґалізувати. Вже після 24 серпня 1991 року я знайомився з архівними документами, які свідчили про збройну боротьбу підпілля в 1961 році. 02-12-2006 13:37, Сергій Пане Кук, як Ви оціните це - http://rid.org.ua/novyny2.html Міфи історичних абсурдів або як головнокомандувач УПА намагається обманути історію. 15 жовтня 2006 p., у новинах ТСН бувший головнокомандувач УПА п. Кук повідомив на всю країну нову історичну правду, що насправді національно-визвольною армією, тобто УПА, керувала не ОУН, а демократична структура УГВР. Жоден національно-визвольний рух не знав успіху коли він керувався демократичною структурою і будувався за демократичними принципами. Жодна нація завдяки демократії не здобула свободи. Рушієм всіх великих політичних рухів були лідери, а не маси. Українську Повстанську Армію створила, сцементувала, контролювала жорстко, а часто і жорстоко тільки ОУН. І навіть бувший головнокомандувач УПА не зможе переконати нас у зворотному. Подібні заяви ми розцінюємо, як данину новітній політичній моді. Нажаль спостерігається стійка тенденція підлаштовування історичної правди під політичні уподобання керівників країни. Ми розуміємо намагання п. Василя сподобатись Президенту і його оточенню, але все ж хочемо нагадати йому командиром ЯКОЇ армії він був. Василь Кук: У 1944 році була створена УГВР як підпільний парламент України. Тому УПА підпорядковувалась УГВР. Оскільки Головою Президії УГВР і секретарем військових справ був Роман Шухевич, то практично справами УПА керував Провід ОУН. Конфлікт, який виник за кордоном після 1950 року між ЗП УГВР і ЗЧ ОУН, не мав жодного впливу на діяльність ОУН і УПА в Україні. 4-03-2007 03:57, Олексій Пане Кук, якщо можна, трохи детальніше про СБ ОУН: склад, керівництво, завдання, методи діяльності. У Проводі ОУН був референт СБ - Микола Арсенич. Йому підпорядковувалися референти країв. Паралельно діяла Польова жандармерія у відділах УПА. Згодом, коли не було відповідних кадрів, діяльність СБ була дуже обмежена і діяла не нижче району. 16-12-2006 19:47, Вячеслав Хаврусь Василь Степанович, розкажіть, будь ласка, про службу Безпеки УПА, яким чином вона могла на рівних боротись з такими потужними службами, як совєтська чи німецька? Василь Кук: Ви знаєте, ми спочатку не розуміли до кінця важливості такої спеціальної служби. От, хтось є аґент, він доносить, але розконспіровує себе своєю донощицькою роботою, ми його розкриваємо, і все. Але коли я вперше зустрівся з результатом вербовки нашого провідного діяча НКВД - в мене був шок. Ярослав Горбовий, член краєвої екзекутиви на Західно-українських землях, прийшов до мене (бо через мене йшли зв'язки з Україною), і каже, «а ти знаєш, що я - аґент НКВД» -то мене аж приголомшило. Бандера навіть не хотів з ним зустрічатись. Горбовий був дуже вольова людина, він загинув протім в ґештапівській тюрмі, а тут, коли потрапив в НКВД, і вони йому показали, що знають багато, і навіть аж забагато, він зрозумів, що це гра. І він погодився з ними грати в цю гру, щоб розповісти нам, як багато вони знають. Коли вони заслали його до нас, він зразу прийшов до мене і сказав про НКВД. Мене тоді приголомшило, що вони таку людину можуть робити своїм аґентом... мені в голові не поміщалося, як можна таку людину зробити аґентом. Його взяли на спаленій хаті, коли всі, з ким він мав зв'язок, були арештовані. У нас допитував його Микола Арсенич, і робив точний протокол. Потім, коли мельниківці захопили нашу установу, протокол потрапив до них, а від них в ґештапо. Так німці встановили Ярослава, заарештували його, і в ґештапо він загинув. Цей випадок показав нам, як важливо правильно працювати в галузі Служби Безпеки. Власне Арсенич тим і зайнявся. Він потім перейшов на Волинь. Там наші люди захопили архів НКВД, там большевики залишили багато своєї аґентури, і Арсенич, і його люди вчились, вивчаючи архів НКВД з одного боку, і розкриваючи аґентуру їхню - з другого. Вони робили вишколи, підбирали людей, і отака вийшла у нас Служба Безпеки. Так що - ми вчилися на матеріалах НКВД - і тільки там Ви можете навчитися, як добре робити цю роботу. Ми своїх не мали матеріялів - мусіли вчитися на чужих. Але ми дуже скоро зрозуміли правило: тортури - це не спосіб довідатися правду. Арсенич завжди мені говорив: «якщо ти будеш бити чоловіка, то він признається, що він цісар абісинський». Тому, коли Ви читаєте зізнання в НКВД, завжди робіть поправку, що чоловік міг це сказати тому, що його тортурували. Само НКВД для своїх аґентів, на випадок тортур, готувало кілька леґенд, які він по черзі розповідав - і так не знати було, чи це остаточна правда, чи далі бреше. Тому у вишколах СБ багато уваги приділялось перевірці інформації з різних джерел, і взагалі, вчилося людей, що тортури - це дуже непевний спосіб здобуття інформації. 23-02-2007 04:43, Prim Гурби Доброго дня, пане Василе! Нещодавно прочитав книгу про бій у Гурбах... Та інформація у тій книзі подалася занадто сухо і я захотів дізнатися більше. Наскільки мені відомо, Ви особисто брали участь у тому бої. Якщо можна розкажіть детальніше. Ще хотів би дізнатися які події були безпосередньо перед боєм... Яку роль зіграв «Лихо»? А «Еней»? Розкажіть-напишіть, будь-ласка. Це надзвичайно важливо... Якщо є ще якісь книги про цей бій, прошу вказати. Василь Кук: Про бій на Гурбах мушу сам написати книжку, основану на документах, але за станом здоров'я зараз я це зробити не можу. Боями на Гурбах керував я разом зі штабом УПА-Південь, який очолював командир Кропива. Командири УПА «Еней» і «Лихо» в гурбенських боях проявили себе справжніми лицарями, талановитими і рішучими командирами. 27-04-2007 21:22, Юрій Зарицький Як і ким здійснювалась нагородна практика воїнів УПА, які нагороди існували і чи нагороджувалось цивільне населення за здійснені патріотичні поступки? Василь Кук: Були нагороди бойові і нагороди цивільні. Бойові нагороди воїнів УПА надавались на пропозиції командирів відділів УПА. Існували також нагороди для цивільного населення за патріотичні вчинки. 1-01-2007 14:42, igorg Шановний пане Василю, чи не маєте якоїсь інформації про діяльність УПА в районі Берестовець — Іванова Долина (Янова) — Злазне-Корчин — Звіздівка в Костопільському районі на Рівненщині. Із спогадів діда я знаю, що в районі Корчин-Звіздівка через р.Горинь робили перехід Ковпаківці за домовленістю з УПА. Ковпаківці в с.Звіздівка ночували. У с.Іванова-Долина стояв німецький гарнізон й було польське поселення. Там знаходяться базальтові кар'єри в яких працювали військовополонені. Вже зараз з польських джерел довідався про те, що Іванова-Долина була одним із важливих об'єктів військових операцій УПА. Василь Кук: Справді, в Івановій Долині стояв німецький гарнізон і було польське поселення. Цей німецький гарнізон УПА знищило. 23-12-2006 05:19, Сашко Білодід. Донецька область Чи справді були такі слова Лебедя: «Не намагайтеся сьогодні, будь-якою ціною виправдати всі дії УПА. Це була справжня громадянська війна, це було страшне безглуздя, коли брат убивав брата, син — батька, сусід — сусіда...», і який зміст, на Вашу думку, за словосполученням «громадянська війна»? Василь Кук: Такі слова Лебедя мені не відомі. Це - ворожа пропаганда. 02-12-2006 22:24, Євген Шановний пане Василь, мене цікавить наступне питання: як в ОУН, і власне як Ви ставитеся до Інквізіції, в історичному плані. Василь Кук: Інквізиція принесла багато шкоди поширенню християнської віри. Нині вона засуджена Папою Римським. ОУН також осуджує інквізицію. 30-11-2006 11:33, Антон Чи були серед вояків УПА люди, які сповідували так звану Рідну віру або Віру предків. Василь Кук: В УПА не було прихильників сектантства. В УПА були переважно православні і греко-католики, і вони мали своїх капеланів в відділах УПА. 25-11-2006 04:30, Олена Петренко Жінки в УПА Пане Василю, яку роль, на Вашу думку, відігравав жіночий контингент у визвольній боротьбі УПА, особливо в післявоєнний період(1946-1956)? Василь Кук: Жінки в УПА виконували ряд дуже важливих завдань. Працювали переважно у УЧХ (Український Червоний Хрест), а також в санітарних частинах УПА. Окремі жінки були заанґажовані у зв'язку і розвідці. На бійців УПА мали позитивний морально-виховний вплив. 27-04-2007 21:19, Олена Петренко Шановний пане Кук, в підпільних виданнях подеколи можна було знайти публікації жінок. Приміром публіцистом часто виступала Катерина Зарицька, друкувалися Богдана Світлик та Галина Савицька-Голояд. Ім'я Людмили Фої («Оксана») згадується в мемуарах М. Савчин та В. Галаси, її справу аналізує в своєму дослідженні американський історик Джефрі Бурдс. Однак в жодному реєстрі воїнів УПА чи то біографічних довідниках про цю жінку не згадується. Буду дуже вдячна за будь-яку інформацію або ж пораду щодо пошуку. Василь Кук: Про Людмилу Фою детально розказується в мемуарах М. Савчин та В. Галаси. Де є інші інформації про неї я не знаю. 27-04-2007 21:37, Олена Петренко про політичну українську еміграцію «А вже найбільша іронія долі була у факті, що останні борці, яким судилось найдовше вистояти на постах, найбільше лих пережити, уважалися в середовищі політичної еміграції людьми іншої категорії за тих, що загинули давніше. Горе їм, останнім, вони бо залишились живими...» (Марія Савчин «Тисяча доріг») Українські емігранти німецьких часів і сьогодні поділяють воїнів УПА на «наших» та «тих», хто, на їх думку, має недостатньо мученицьку біографію. Пане Кук, як в таких умовах недовіри і невизнання проходять, наприклад, заходи по вшануванню пам'яті жертв політичних репресій, або ж відзначення свят УПА? Чи можна стверджувати, що УПА однозначно і назавжди поділена на «українських» та «закордонних»? Василь Кук: Марії Савчин, яку Ви цитуєте, довелось пережити достатньо багато тяжких випробувань, щоб вона мала право на жалі щодо ставлення до неї, як ветерана нашої боротьби. Але дурість окремих людей, які на собі не мали можливості відчути обставин нашої боротьби, в оцінці поведінки учасників у тому чи іншому епізоді, не може бути еталоном для оцінки суспільної, моральної. Загалом я вважаю нашу еміграцію здоровою, розумною, і те, що незважаючи на політичні протиріччя, особисті неприязні окремих діячів, вони зуміли створити загальноукраїнський світовий репрезентативний орган еміграції - Світовий Конґрес Вільних Українців - це в тому числі заслуга моїх друзів, з якими мене розділила війна - Степана Бандери, Ярослава Отецька, Степана Ленкавського й інших. їхні діти і зараз організовують українські заходи за кордоном, спонсорують книжки про УПА, тому говорити про поділ на на «українських» та «закордонних» я не хочу. Давайте говорити про тих, які готові відставити в бік особисті образи для національної справи, і тих, які не хочуть. 05-03-2007 10:35, ВоКо УПА на Поділлі Хотілося б знати трохи про діяльність ОУН УПА на Хмельниччині. Дякую. Василь Кук: В Хмельницькій області був створений обласний провід ОУН і відділи УПА. Ця область входила у склад Подільського краю. Керівником Крайового проводу ОУН «Поділля» і 1947-51 pp. був Василь Бей-«Улас». З інших керівників підпілля можу назвати Хому Петровича Мартюка-«Алкіда», «Охріма», який був надрайоновим провідником Дунаєвеччини. Багато нових досліджень про діяльність ОУН Центральній та Східній Україні останнім часом опублікував Центр досліджень визвольного руху (директор - Володя В'ятрович), то ж я Вам раджу пошукати їх видання, вони базуються на архівних джерельних даних. 16-11-2006 16:16, Харцизяка УПА на Лівобережжі та Сході Читав, що УПА була представлена не тільки на Волині та Галичині. Підпілля діяло й на Сході. Наскільки широким був український визвольний рух на Лівобережжі та Сході? Чи вдалося втілити залучення Сходу до опору разом з УПА? Які плани східних напрямків взагалі існували і які не справдилися? Думаю, Ваша відповідь буде цікавою для поборювання застарілих міфів. Свобода народам, свобода людині! Дякую. Василь Кук: Учасниками українського визвольного руху були українці зі всіх українських земель. Керівником Осередньо-східних українських земель і Проводу ОУН був Дмитро Мирон, а після його загибелі - киянин Пантелеймон Сак-Могила. Керівником Південно-східних українських земель був я, Василь Кук - Леміш. Повстанську боротьбу на півдні України не можна було організувати із-за відсутності відповідних географічних умов (відкритий степ). Тому учасники визвольного руху з цих територій брали участь у боротьбі на Волині. Там було створено УПА-Південь, відділи якої у квітні місяці звели найбільший бій УПА з московськими окупантами в районі сіл Крем'янеччини (бій під Гурбами, яким керував тоді командир УПА-Південь полковник Леміш). Участь східних українців була настільки велика, що літом 1943 року була скликана спеціальна конференція всіх народів поневолених Москвою. Об'єднуючим гаслом наради була «Свобода народам, свобода людині». 16-12-2006 20:19, М-І: Василь Степанович, як Ви потрапили на Східну Україну, в Дніпропетровськ, під німецькою окупацією? Василь Кук: Цілком просто! Розумієте, ми спочатку посилали Похідні ґрупи. Вони дійшли до Дніпра. Ми проголосили Акт Відновлення Української Держави 30-го червня у Львові і хотіли те саме зробити у Києві. До Києва ми не дійшли, німці нас арештували. Похідні групи були призначені для створення адміністрації, а тут війна з німцями, Бандера і Стецько в тюрмі, треба підпілля влаштовувати. І тоді на засіданні Проводу Дмитро Мирон згодився піти в Київ і там зорганізувати підпілля, а я згодився йти в Дніпропетровськ. 16-12-2006 20:19, М.І: Що Ви робили в Дніпропетровську? Що входило у ваш Дніпропетровський терен? Василь Кук: Що робив? (сміється) - Шукав студенток! Основне було добути інформацію - хто є хто, на підставі якої робити висновок, хто придатний для роботи. Через тих студенток ми вже з професорами позв'язувалися, ну і виховна робота. Треба було рятувати тих наших людей, яких заарештувало ґестапо - то моя (майбутня) дружина носила їм убрання, щоб непомітно втекти, і ми так знали, з ким можна працювати. Саме важне - це що нас тримали місцеві люди. Знали - хто ми, і що ми, - але тримали. Терен дніпропетровського підпілля - Донбас, південно-східні землі й Одеса. На півночі входив Кіровоград. Вінничина відходила до Києва. Після смерти Орлика і його заступника я перебрав і Київ, і переїхав до Києва, організовував заново підпілля. Але це не значить, що я сам це робив - для цього є провід, і в цьому проводі було багато місцевих людей, без яких нічого б не було. Коли створилося УПА, ми створили штаб УПА-Південь, але воювати партизанами там на півдні не можна, бо лісу нема, і ми виділили Крем'янеччину і Остріжчину як базу для вишколу УПА-Південь, і там цей штаб був і керував цією роботою. Організував цю роботу член ОУН Еней (Петро Олійник). Основне - у нас була структура в області, районі, і так аж до села. І в УПА теж так було - а основне - це вишколи, і як пішов чоловік в УПА, то цілий час піднімав свою кваліфікацію на вишколах. Я Вам скажу, що одні з кращих інструкторів - це були ті, які прийшли з совєтської армії. Вони були багато кращі від тих, які прийшли з польської армії. Німці, в свою чергу, мали дуже добре вироблену тактику аґресивности. Ну, а ми вивчали і німецьку, і совєцьку тактику, а застосовували те, що було добре для конкретного випадку. Щоб добре щось робити - треба дуже багато вчитися. І ці люди в нас, які працювали над створенням УПА - дуже багато вчились, весь час. Ну, і мусиш те, що робиш - любити... А тепер, дорогі друзі, я перейду до того, що хочу Вам сказати на майбутнє. Якщо ти любиш свою роботу - то ще мусиш навчитися з людьми співпрацювати. Не командувати - співпрацювати! В цьому відношенні - Шухевич вмів співпрацювати з багатьма людьми. Тепер прийду до сьогоднішнього дня - подивіться на наших політиків - мали владу і не могли договоритися, хто має бути прем'єром, хто спікером. І все програли. Ми при Шухевичі вчили командирів, що мистецтво керувати є дуже важне, і то так, щоб підлеглий не з-під палки виконував наказ. Ви маєте до діла з людьми, і мусите знати психіку людей. Люди - це той матеріял, з яких будується націю, і ви їм мусите помогти стати елітою - а для цього треба їх вишколювати, вчити. І - співпрацювати. 0603-2007 18:34, myrko-max Шановний пане Кук! Можливо моє запитання десь загубилось. Тому звертаюсь ще раз. Чи не відомо Вам щось про члена ОУН Козак Михайла Дмитровича, 1903 р.н., який був заарештований німцями 1941 р. у Львові і згодом загинув у концтаборі Майданек? Василь Кук: На жаль, про члена ОУН Козака Михайла Дмитровича мені нічого не відомо. У 1941 році я йшов до Києва у складі похідної групи, потім переховувався від ґестапо, потім керував підпільною мережею ОУН Південної України (з осідком в Дніпропетровську). В середині 1941 року, завдяки роботі Івана Климова - «Леґенди» та очолюваного ним Краєвого Проводу, чисельність членства ОУН досягала 20 тисяч людей. Навіть за прізвищами такого числа людей не запам'ятаєте, а ми знались переважно за псевдами. Спробуйте знайти про нього згадки в спогадах Миколи Климишина і Степана Мудрика, які перейшли через найстрашніші німецькі концтабори. Микола Малуха. 16-11-2006 12:23 Мене цікавить питання, щодо взаємодії УПА з росіянами. Чи були якись зв'язки з РОА Власова? Яке було ставлення до росіян, чи брали вони участь у боротьбі в УПА (якщо так, то в якому вигляді)? Василь Кук: Зв'язків з РОА генерала Власова не було і не могло бути, тому що вони разом з німцями хотіли відновити Російську імперію. До росіян, як і до інших національностей, не було ворожого відношення, якщо вони не були проти Української державності. Окремі росіяни брали участь у боротьбі УПА. 16-11 2006 14:58, Scotch Чи співпрацювала УПА з білоруським рухом опору? Василь Кук: Білоруський рух опору був опанований більшовицькою партизанкою і тому співпраці з ним не могло бути. 16 11-2006 03:55, Пані Прокоментуйте, будь ласка, цю статтю Виталий Портников: Плевок в Гирша Келлера http://maidan.ua.org/static/ mai/ 1163641620. html на предмет відповідності історичним реаліям, і особливо ролі так званого «жидівського батальону УПА» і євреїв в УПА в цілому. Дякую. Наталка Василь Кук: Про євреїв в УПА. В УПА ніколи не було «жидівського батальону», але окремі євреї в УПА були, переважно в санітарній службі. В програмі ОУН і УПА не було расизму. 13-02-2007 17:37, Dilik Вітаю Вас! Мені б хотілося дізнатись думку Шановного пана Василя, стосовно ситуації в АР Крим, а також як УПА відноситься до Меджлісу та Козацьких формувань на території Криму. Дякую! Василь Кук: Шановний Dilik! Сьогоднішня ситуація в Криму - це плоди імперської національної політики Кремля протягом 70 років існування СРСР. До якого конфлікту не зверніться - корені його закладені саме в цьому минулому. Стосовно УПА - я не зовсім зрозумів питання. В роки війни у нас практично не було співдії з кримськими татарами. Якщо Ви говорите про сьогоднішній час, то, мабуть, маєте на увазі Братство ветеранів УПА. Наше ставлення до Меджлісу - позитивне, як до репрезентанта кримськотатарського народу. Наше ставлення до формувань, які називають себе козацькими, таке, як їхнє ставлення до Незалежності України. Сподіваюсь, цим я сказав досить. 17-11-2006 20:29, S.D. Шановний пане, інколи в історичних хроніках та спогадах можна знайти інформацію про те, що УПА мала певні стосунки з червоними партизанами. Немов інколи складалися «угоди про ненапад» і навіть здійснювалися координовані акції. Чи відповідає це дійсності? Дякую. Сергій Дибров. Василь Кук: Ніякої співпраці УПА з червоними партизанами не було. 07-12-2006 16:34, Боррачо Про перемовини з радянським командуванням Будь ласка, прокоментуйте відомі свідчення про мирні перемовини між представниками командування ОУН-УПА та радянським командуванням. Василь Кук: Таких переговорів не було, але були звернення до червоноармійців спільно воювати проти німецьких окупантів, а після закінчення війни - проти московсько -совєтських окупантів. 17-02-2007 19:39, перелесник Чому УПА воювала не разом з РСРС проти Німеччини? З приводу першого питання можна просто почитати підручник з історії України, по загонам НКВС: Літопис УПА, нова серія (інформаційні документи ЦК КП (б) У, обкомів партії, НКВС-МВС, МДБ-КДБ), дослідження Анатолія Кентія, Анатолі Русначенка, Володимира Сергійчука. Василь Кук: чому УПА воювала не разом з РСРС проти Німеччини? Спільної боротьби УПА з Червоною Армією проти німців бути не могло, бо Червона Армія воювала за відновлення СССР, а УПА - за створення незалежної Української держави. До червоноармійців ми завжди звертались як до братів і закликали до спільної боротьби проти німців і проти совєтської влади. І через те, що Радянський Союз був проти створення незалежної Української Держави, для боротьби проти УПА були створені провокативні відділи і каральні загони. Вони під видом УПА вчиняли різні злочини. Спільна боротьба двох армій проти третьої, ворожої їм сили, можлива тільки тоді, коли обоє з цих двох союзних сил визнають право на існування другої після переможної війни зі спільним ворогом. Мабуть і так ясно, що коли СРСР був проти Незалежної України, то й спільної боротьби бути не могло. 16-12 2006 Вячеслав Хаврусь Василь Степанович, чи можна порівнювати між собою фашистів і комуністів? Василь Кук: І одні, і другі, хотіли чужих територій. І одні, і другі, мали расистський підхід. Просто, одні відкрито говорили, а другі відкрито не говорили, але все одно виселяли цілі народи. Все совєтське означало - все російське. Те саме в німців - все арійське означало німецьке. Так що багато що в їхніх імперіалізмах було тотожне. 04-12-2006 00:07, S.D. Волинь — 43 Пане Командире, найбільша кількість закидів до УПА стосуються подій на Волині у 1943 року. Я був би Вам дуже вдячний, якщо Ви розповіли би докладніше про ті події — те, що Ви вважаєте за необхідне розповісти. Дякую. Василь Кук: Спеціальних закликів вбивати поляків не було. Ми не визнавали політики расизму. Кожний народ має право на свою державу на своїй етнографічній території. Поляки силою зайняли наші землі і вважали їх своїми. Після вигнання з польських сіл відділів польських і советських партизанів українські селяни автоматично кинулися знищувати польські села. 27-12-2006 19:26, Василь Кук (додатково) Розшифрування звукозапису бесіди кореспондента «Майдан-Інформу» з Василем Куком (Київ, 16.12.2006) М.І.: Чи існують якісь документи постанов Проводів ОУН, постанов УГВР чи наказів по УПА про ліквідацію поляків на Волині? Як це відбувалося, те, в чому звинувачують українців, як Ви це бачили? Василь Кук: Як все відбувалося... Все в житті є набагато простіше, ніж оті політики потім розказують. Те, що поляки виробляли з нами на Волині -відомо. Жениться наш хлопець з дівчиною. Поляки приходять, за стіл засідають, все випивають і з'їдають, бо вони є влада на селі. Бувало й таке, що вони знасилують ту дівчину, що виходить заміж, бо вони що хочуть, то з ними виробляють. Такі от річі були, але основне не в тому. Основне є - землі. На Волині не було поляків-колоністів. На Волині були поміщики, а коли розпарцельовували поміщицькі землі, то на ці землі привозили колоністів з Польщі. Ясно, що це був ворожий елемент або ті, що служили в Корпусі Охорони Поґраніча, і їм давали цю землю на дуже дешевих і вигідних умовах. В результаті в кожному селі власниками половини земель стали приїжджі колоністи - чужі люди, яких там на Волині не було. І тому та ненависть за землю - а боротьба за землю завжди є дуже гостра - тому це було. Доки в цих селах були польські відділи - а вони співпрацювали з совєцькою партизанкою, - ті селяни нічого їм не могли зробити. Якщо (коли) ті відділи ми розбили, вигнали відділи, то тоді селяни з лопатами, з вилами, з сокирами кинулися на тих поляків. І тоді то вже тяжко було спинити - була така реакція: «чого ви до нас приїхали? Хто вас тут просив? Ви забрали нашу землю.» Земля була причиною, а ще пам'ятаючи, що з ними виробляли, селяни самі кинулися на колоністів. Ніякого наказу вбивати поляків не було. І я вам щось скажу: через ото, що сталося на Волині спеціально викликали Клячківського і хотіли судити - як він міг на такі річи піти? Коли він їм то розповів (я їм також розповів, в чому тут справа, бо я тоді також був на Волині) - тоді зняли з Клячківського всякі звинувачення. Але кажу -хотіли навіть судити, бо ми є проти ворожнечі національної, але тут ворожнеча не в расовості, а в тих соціальних відносинах, які створили поляки перед тими подіями. І ото були наслідки їхньої колонізаційної політики. Те, що я кажу - може Вам подобатися, може не подобатися, але я кажу, як було і яка є моя думка. М.І.: Ми прийшли не оцінювати вашу думку а її зафіксувати, і саме це зараз для нас важливо. Василь Кук: Ще раз кажу: ніякого наказу різати поляків не було, це було обурення селян на ту політику, яку виробляли поляки в попередні роки, боротьба за землю. І все-таки не забувайте, що була ота Береза Картузька (концтабір біля Бреста - ред.) оцей лагер, де забирали людей всіх по підозрінню, а не тому, що вони зробили якийсь злочин. І все це викликало відповідну ненависть. І тепер далі - все те, що було на західних землях: все це наше, тут є Польща, Львів - польське місто, землі наші, а ви тут, українці, є ніщо. А це, відповідно, як міняється співвідношення в силах - повертається на другий бік, наша сила - тоді ви ніщо. Такий закон людських стосунків: якщо ти принижуєш людину, бо в тебе сила - можеш чекати, що він тебе принизить, коли сила буде в нього. 12-03-2007 15:25, Dadits Чи вбивали УПА своїх? «В аллее старых деревьев они "украсили" ствол каждого дерева трупом убитого перед этим ребенка. Как утверждает западный исследователь Александр Корман, трупы прибивались к деревьям таким образом, чтобы создалась видимость "венка". Эту аллею бандеровцы назвали «дорогой к самостийной Украине». (Боевой путь УПА, с. Лозовая Тернопольского уезда) наскільки це відповідає дійсності? сподіваюсь ви не видалите запитання, видалення сприйму як відповідь... дякую. Василь Кук: УПА своїх людей не вбивало і не вбивало дітей. Все це - ворожа пропаганда. Вже після того, як Василь Кук дав відповідь (ми її помістили 5-го травня 2007 p.), в газеті Rzeczpospolita 19 травня з'явилась стаття, яка є дуже виразним доказом правдивості його короткої відповіді. Мова йде про те, що відома світлина із зображенням вбитих дітей, що зазвичай наводилася у якості доказу злочинів УПА проти поляків на т.зв. Східних Кресах, ба більше, послугувала прототипом проекту зі встановлення відповідного пам'ятника у Варшаві, виявилася доказом фальшивим. Ми помістили у статтях Майдану переклад під назвою «Ада Рутковська, Даріуш Столя: Фальшивий опис, реальний злочин», а тут подаємо суть дослідження польських вчених. Фальшивий опис, реальний злочин Ада Рутковська, Даріуш Столя Кілька тижнів тому у ЗМІ з'явилася інформація щодо планів зі встановлення у центрі Варшави нового пам'ятника. Всепольський Комітет з Побудови Пам'ятника Жертвам Масових Убивств, Скоєних ОУН-УПА над Польським Населенням Східних Кресів (Og?lnopolski Komitet Budowy Pomnika Ofiar Ludobojstwa Dokonanego przez OUN — UPA na Ludno?ci Polskiej Kres?w Wschodnich) з цієї нагоди презентував проект авторства відомого митця-скульптора Мар'яна Конечного (Marian Konieczny). Він має вигляд стилізованого дерева, до якого прибито чи прив'язано колючим дротом тіла чотирьох дітей. Прототипом цього вжахаючого образу стала вміщена у значній кількості публікацій світлина, присутня, поміж иншим, на обкладинці альбому «Масові вбивства УПА польського населення: фотодокументація» (подаємо за №1). У тих публікаціях подається також місце і час вказаного злочину - кінець 1943 р. Плани побудови пам'ятника, ба більше, вжахаючий проект Конечного, викликали неоднозначну реакцію, серед иншого до Ради Варшави надійшов лист протесту, підписаний більш ніж 100 митцями, науковцями та політиками, у якому стверджується, що приголомшлива форма монументу не слугуватиме доброму увічненню жертов, ані добрим польсько-українським стосункам. Проект пам'ятника, що показує тіла жертов жорстокого злочину, є насправді вжахаючим, і як такий, може викликати контроверсії. Проте, надзвичайне у своїй відвертості пов'язування зі сценою зі світлини є фальшивим. Оскільки світлина, що надихнула скульптора, не має нічого спільного із «жертвами масових убивств, скоєних ОУН-УПА над польським населенням Східних Кресів». Представлені на ній діти не були поляками, їхній вбивця не мав нічого спільного з ОУН і УПА і взагалі не був українцем, а злочин не було скоєно під час антипольської акції УПА у 1943 р. То не є польські діти Стверджуємо так, оскільки маємо незаперечні докази, що вказана світлина - прототип проекту пам'ятника - представляє зовсім иншу подію. Вона мала місце вночі з 11 на 12 грудня 1923 p., чотири жертви - то циганські діти, а вбивцею була їхня божевільна мати, 32-річна М.Д. Злочин є докладно описаним у праці, надрукованій у 1928 р. (і, напевно, у тодішній пресі також)... [та] публікації, яка посилалася на статтю 1928 року. Обидва тексти є публікаціями зі сфери судової медицини. Перша - це стаття «Маніакально-депресивний психоз у судово-психіатричній казуїстиці» («Psychoza szalowo-posepnicza w kazuistyce s?dowo-psychiatrycznej»), опублікована у «Психіатричному річнику» («Rocznik Psychiatryczny») у 1928 p. Її автором був Вітольд Лунєвський (Witold Luniewski), багаторічний директор установи у Творках. Друга публікація - це «Підручник із судової медицини для студентів та лікарів» («Podr?cznik medycyny s?dowej dla student?w i lekarzy»), виданий у 1948 p. професором Варшавського Університету Віктором Ґживо-Домбровським (Wiktor Grzywo-D?browski), членом редакційного комітету «Психіатричного Річника». Той доконаний факт, що вбивцею дітей була їхня мати, привернув увагу вчених. Нещасна жінка вбила чотирьох дітей у стані розпачу після арешту чоловіка і розпаду циганського табору, у якому вона жила до цього, переконана, що їм загрожує неминуча голодна смерть. Наступного дня вона зізналася у поліції. За дорученням суду її було запроваджено до психіатричного закладу, де в неї було підтверджено «маніакально-депресивний психоз», сьогодні, напевно, сказали би про важкий припадок депресії. Як пише Лунєвський, її вчинок «був психопатологічною спробою скоєння розширеного самогубства, якого хвора не довела до кінця». Обидві вказані публікації містять фото з місця злочину. В «Підручнику судової медицини» вміщено світлину, яку ми позначили №2. Вона не є такою самою, як світлина №1. Читач може помітити, що світлина №1 є її дзеркальним відображенням. Фото, вміщене у праці Лунєвського, позначене нами за №3, є иншою світлиною - представляє, без сумніву, ту саму сцену, але зняте дещо з иншого боку. «Переймаючу жахом картину цього злочину сфотографовано слідчим закладом» - пише Лунєвський, і, напевно, зроблено декілька світлин з різних напрямків. Можливо, що у судових або поліційних архівах збереглися ще инші світлини тієї сцени. Крім того, світлина №1 відрізняється від инших косими чіткими лініями, що їх деякі коментатори помилково сприйняли за колючий дріт. То напевно є сліди згину первинного фото, або ж риски на негативі. Ориґінал статті розміщений за адресою http://www. rzeczpospolita.pl/news.rol?newsId = 1680 Переклад на Майдані - http://maidanua.org/static/ mai/ 1180878103.html 28-02-2007 23:16, Skapirus Операція «Вісла» Операція Вісла і відчленування частини етнічних українських земель на користь Польщі. Чи можна сказати, що ця операція якимось чином послабила національний рух, розчленувала його? Василь Кук: Між іншим, була в Радянському Союзі тенденція, і були статті, що всі ці етнічні українські землі повинні належати до УРСР. І Холмщина, і Перемищина, і Лемківщина. Такі статті були, газети повинні були б зберегтись в архівах. Це статті, які відображали позицію партії, керівництва УРСР після 1939 року. Але Сталін вирішив інакше, віддати ці землі полякам по т.зв. «лінії Керзона». Так само з акцією «Вісла» - вона б не відбулася, якби Сталін не дав на це згоди. Сталін хотів всюди, де тільки міг, знищити національно-визвольний рух, йому потрібно було ще й поляків, щоб вони помогли знищити наш визвольний рух. Так само, Гітлер у догоду Сталіну віддав Карпатську Україну мадярам - він хотів задобрити Сталіна, щоб підписати договір Молотова-Ріббентропа, і так знищили наш визвольний рух на Закарпатті руками мадярів. Гітлеру Карпатська Україна не дуже й заважала - а Сталіну - заважала дуже, бо могла стати зародком української незалежності. На тих землях, які відійшли до Польщі, визвольний рух був дуже розвинений, і рішення про «добровільне переселення» сприяло піднесенню цього руху, бо люди не хотіли виїжджати з споконвічних земель, багато людей пішли в ліс, боротись. Тоді Сталін дозволив все це знищити примусовим переселенням. Людей вивезли, а частини УПА перейшли на територію, яка відійшла до СРСР. Деякі перейшли походом в Західну Німеччину, щоб донести до світу правду про боротьбу УПА. Так що УПА не розчленувалась. А на землях, з яких виселили людей під час акції «Вісла» українське життя практично було знищене. Так що тут шкода навіть не для визвольного руху, а для всього національного життя. 27-04-2007 21:27, Олена Петренко Пане Василю, чи існували конкретні інструкції щодо дій вояків УПА при викритті бункера? Наскільки мені відомо зафіксовані лише поодинокі випадки здачі в полон. Як розцінювало керівництво УПА такий вчинок? Дякую Василь Кук: Окремих інструкцій не існувало. Були різні причини того, як гинули або попадали живими підпільники при викритті ворогом криївок. Наказу гинути, а не здаватись не було, кожен вирішував це питання особисто. 25-11-2006 15:35, Олена Петренко Спомини повстанців Багато хто з активістів ОУН-УПА залишив по собі мемуари. Які з них Ви вважаєте найбільш вдалими? Що Ви думаєте з приводу спогадів Марії Савчин? Василь Кук: Багато спогадів є дуже суб'єктивні і не завжди правдиво передають інформацію про діяльність УПА. В деяких спогадах багато самохвальби, як, наприклад, у спогадах Євгена Стахова. Дуже цінні є спогади Миколи Климишина, Миколи Лебедя та інших видатних керівників ОУН-УПА, опертих на правдиві факти. Спогади Марії Савчин і Василя Галаси правдиво передають обставини визвольної боротьбі у післявоєнний час. 20-12-2006 21:59, Олег «Історія УПА висвітлюється в сотнях книжок та монографій.» Де можна знайти список книжок про УПА (хоча б 5 - 10). Особливо хотів би знайти книжку (нажаль не запам'ятав назви — уривок колись читали на УР-1) про бій з НКВД у Космачі. Василь Кук: їх є дуже багато: є біля 50 томів «Літопису УПА», є спеціальні праці істориків про УПА (Лев Шанковський «Історія УПА», «Заключне слово про діяльність УПА Інституту історії» Владислава Кульчицького). Там прошу шукати про бій з НКВД у м. Космачі. 27-11 2006 03:26, Юрій Зарицький Чи були спроби впроваджувати своїх розвідників в совєтску армію та репресивні органи? Чи можете Ви, пане Кук, навести приклади? Василь Кук: Спеціальних розвідників УПА не було ні в совєтській армії, ні в репресивних органах СССР. 25-11-2006 20:05, Keymaster Про Матвієйка Зараз ми знаємо, що група Матвієйка, завдяки аґентурній інформації Кіма Філбі була під ковпаком КГБ практично від часу переходу границі. Він намагався сконтактувати з Вами. Чи були ці контакти, а якщо були — яким чином Ви контактували, якщо КГБ Вас не засікло? Василь Кук: Уся англійська розвідка контролювалась московськими агентами під керівництвом Кіма Філбі. Матвієйка і його групу скинули з англійського літака прямо до рук більшовицьких провокаторів. Контакт Матвієйка зі мною КГБ організувало через осіб, яких воно підозрювало в приналежності до ОУН. 25-11-2006 20:01, Keymaster Про Ваш останній перехід Вас взяли, якщо не помиляюсь, під час переходу з Тернопільщини на Волинь в день вбивства Коновальця, в 1954 році. Мабуть, це вже не є підпільною таємницею — до кого Ви йшли на Волині? Василь Кук: Я йшов на Волинь, щоб зустрінутись з провідником Галасою Василем, але 18 серпня 1953 року В. Галаса і Марічка були захоплені провокаторами КГБ. Ці ж провокатори захопили і мене 23 травня 1954 року. 04-12-2006 16:21, Леонід Плющ Пане Кук! Від бійців УПА й близьких до ген. Шухевича людей я часто чув запит про Вас: як Вам вдалося вижити в тих умовах, після арешту? Не лише вижити, але й працювати в архівах тощо? Яку ціну Ви за це заплатили? Це питання людей, що нажаль вже не живуть або не користуються Інтернетом, ставлю Вам уже від себе. Василь Кук: Життя після арешту. Після звільнення з тюрми я весь час був під контролем КГБ. В любий час вони могли мене зліквідувати. Підчас праці в Інституті історії у мене було завдання написати історію політичних партій, які діяли до 1939 року. По цій темі дозволяли мені користуватися архівними документами. До цієї праці я написав вступ «Марксизм-ленінізм про національне питання». Інститут історії цю працю схвалив, а КГБ віднеслось до неї вороже. За це мене звільнили з праці в інституті, і я до виходу на пенсію працював рядовим працівником у відділі постачання «Українська побутова реклама». 09-12-2006 19:01, УКР Re: Життя після арешту. Цікаво, а чому Вас просто не зліквідували? Який сенс було залишити в живих. Вибачте за таке дивне питання, але все-таки які Ваші думки чому КГБ залишило Вам життя? Спочатку вони сподівались виманити Бандеру, посилаючи нібито від мого імені фальшиві радіограми, маючи коди, захоплені в Матвієйка. Але Служба Безпеки встановила, що ці радіограми фальшиві (читайте спогади Степана Мудрика), і тоді КГБ вбило Бандеру в Мюнхені. Після смерти Бандери була вже інша політична ситуація, керівники СССР хотіли в очах світової громадської думки виглядати демократами, вони випустили багатьох політичних в'язнів, і тоді вбивати мене їм було просто невигідно. 28-04-2007 12:14, Олег (студент КНУ). Щодо Шухевича та ОУН (м). Шановний пане командире! В мене до Вас три питання : 1. Як відомо Роман Шухевич був командиром у складі УПА та входив у ОУН(б). Як так сталося, що його син тепер очолює організацію (УНА-УНСО), що оголосила себе наступницею ОУН(м)?? 2. Чому останнім часом українські ЗМІ утотожнюють ОУН з ОУН (м) і говорять, що ОУН зараз очолює М.Плав'юк, який насправді очолює ОУН(м)? 3. Яка організація є правонаступницею ОУН(б): КУН, Тризуб або може якась інша? Наперед дякую за відповідь. Василь Кук: Юрій Шухевич має право належати до будь якої організації по своїй вподобі і симпатії. Правонаступницею ОУН (м) ніяка організація, в тому числі УНА-УНСО, бути не може, оскільки існує сама ОУН (м), зараз - під проводом Миколи Плав'юка, і вона до того ж зареєстрована як громадська організація. На прикладі Вашого запитання я бачу, як багато треба пояснювати людям, що таке ОУН. ОУН (м) і ОУН (б) - це дві політичні організації і поки що ніякого об'єднання не відбулося. Степан Бандера після звільнення з німецької тюрми зразу ж створив за кордоном з українців, які опинились на Заході, свою мережу під назвою Закордонні частини ОУН. Ототожнюють тому, що деяким журналістам, мабуть, неохота розібратись в питанні перед тим, як подавати матеріял. Спадкоємцем ОУН (б) є вона ж сама (але в своїх офіційних документах використовує назву ОУН (р), революційна). Провід ОУН (б) зараз, після 11-го Збору, очолює Андрій Гайдамаха. Виходять офіційні видання Проводу ОУН, - тижневик «Шлях Перемоги» та журнал «Визвольний Шлях» хоч ОУН (б), як цілість, на відміну від мельниківців, не реєструвалася. В Україні офіційні видання цієї організації видає «Українська Видавнича Спілка», створена ОУН з цією метою. У більшості громадсько-політичних ініціятив ОУН (б) її представляє в Україні Центр національного відродження ім. Степана Бандери - як от в питанні спорудження пам'ятника Степанові Бандері у Львові чи організації Всеукраїнської акції-виставки про УПА до 100-річчя Романа Шухевича. Поряд існує ряд націоналістичних громадсько-політичних і молодіжних організацій: від КУНу, Товариства ім. Міхновського, Ліги українських жінок до самочинних націоналістичних організацій, серед яких є і провокаторські. 31-01-2007 15:32, bogdanko Пане генерале перш за все хочу вклонитися перед Вами і щиро подякувати Вам за героїчну боротьбу проти окупантів нашої України. У мене є до Вас такі питання : — Чому наш нарід який сягав чисельністю до 32 млн. не зміг згрупувати більшої армії, яка змогла б протистояти російським окупантам? — Чого бракує нам, як українцям, щоб бути шанованим іншими, сильним, і щасливим народом. Василь Кук: Наш народ понад три сотні літ не мав своєї державності. Його національна еліта постійно знищувалась окупантами. Це тяжкий спадок минулого, який виправиться тоді, коли в політику увійде покоління, народжене під час Незалежності. Під час Другої Світової війни наш народ створив Армію УПА в такій кількості, щоб міг її озброїти, одягнути, нагодувати. А бракує нам поширеного розуміння в народі, що політикам, які вирішують особисті справи коштом державних інтересів, не можна давати до рук владу. Зауважте, я говорю не про політиків, а про народ. У нас в УПА за командиром, який ставив би власну кишеню вище від боротьби за Україну, народ просто не пішов би в бій. І зараз так само має бути, тільки тепер вибори, а не війна. 16-12-2006, М.-І Що, на Вашу думку, з досвіду вашої боротьби може бути корисне Україні зараз? Василь Кук: Я Вам скажу: в кожного будуть свої можливості, і ніколи історія не повторюється тотожно. Що було - те було, а тепер - інакше, і в цих умовинах треба навчитися працювати. Треба вишколювати національну еліту і підштовхувати тих людей, які зараз є при владі, приймати рішення на користь усієї нації. Основне - це стан нації, є нація - є держава, а в нас зараз, на жаль, державне мислення є на дуже низькому рівні, ми, як нація, часто не по-державному мислимо. Еґоїстичне мислення часто перекреслює національний підхід. Звичайно, потрібні і ті мільйони, щоб працювала економіка, але якась частина з них повинна працювати на духовне оздоровлення нації. Візьміть, для прикладу, Борця - він вже помер, мав ті мільйони, але все намагався, щоб якась частина його грошей змінювала націю на краще. Це одне. Друге - держава має працювати для відновлення і збереження національної пам'яті. Візьміть поляків -там держава дає на це гроші, - а у нас треба просити Борця. А вони зробили інститут національної пам'яті і фінансують його від держави. А в нас на папері є, а помацати результат - не можна. Оце, в теперішніх умовинах, Ви повинні зробити це самі, не я, бо я вже старий... Василь Кук