Друг редакції Петро Антип: Світом правлять 3 речі: зброя, культура та гроші...

Закони іноді сплять, але ніколи не помирають. Маю, що сказати щодо ПАРЕ та того, що сталося в Страсбурзі. Такий хід подій можна було передбачити. Адже, оскільки ми будуємо власну молоду державу, то наші можновладці самі не розуміються на тому, що таке держава; не знають, що й як побудовано в цьому світі; ким є країни-сусіди; якими бувають союзи. Вони не знають базових речей: що таке Європа. Страждають на інфантилізм, очікуючи якогось чуда, що хтось приїде на білому коні, і всі заживуть мов у казці.

Пам’ятаю, як у 1990-ті роки, коли Союз ще цілковито не розвалився, у нас із Сергієм Новиковим і ще одним художником проходила виставка в Парижі. Прилетіли ми до Франції із 40 доларами у кишені, у Києві та Москві на той момент вже активно відбувалися виставки, а ми ще не знали, де та як заробити. Тоді ми почали домовлятися із організаторами поїздки про те, щоб знайти якусь роботу та хоч щось привезти до Союзу, який, за словами багатьох, колись процвітав. Нам запропонували викапати якусь яму, прокласти кабель. Ми залюбки взялися до роботи утрьох. Нам принесли Coca-Cola, величезні бутерброди, але ставитися до нас почали, як до робітників. Ввечері я сказав хлопцям: “Ми ж художники, давайте покажемо свої роботи, скажемо, що хочемо зробити виставку”. Нас відразу запросили до кафе, бо ми ж художники. Після того я зробив висновок: “Як би не сталося, чи є в тебе гроші, чи ні, важливо - як ти себе поводитимеш. Від того залежатиме ставлення до тебе інших людей в цьому світі, особливо, - в Європі. Європа - проста, цинічна конфедерація націоналістичних, ба більше - шовіністичних держав, яка думає насамперед про себе, а не про сусідів. Свободу та рівність вони проголошували лише для себе, а не для мешканців Азії, Африки чи країн колишнього Радянського Союзу. Оскільки я довгий час жив і працював у Франції, я став поводити себе так, як вважав за потрібне. До мене ставилися з повагою. На жаль, якщо ходити з простягнутою рукою та чогось в когось просити, немає різниці, де саме, закон природи - один для всіх: “Як ти себе поставиш, так до тебе й будуть ставитися!” І ось наші можновладці приймають закон про нейтралітет, забувши про те, що нейтралітет не беруть - його дають, якщо вважатимуть це за потрібне. Розказують казки про те, що підписали якийсь договір без будь-яких гарантій, а він чи-то чинний, чи-то ні.

Світом правлять 3 речі: зброя, культура та гроші. Якщо ти не володієш цими трьома речами, ніхто з тобою не буде рахуватися. І не слід лити крокодилячі сльози. Це ні до чого. Якщо ми вирішили вийти із зони впливу російської імперії, маємо володіти цими 3 речами. Маємо створити найкращу в світі зброю або повернути ту, що в нас була до цього. Якби у нас залишилась ця зброя, то Трамп і всі президенти Америки не виїзджали б з Києва, вони б тут постійно знаходились, байдуже, яку б політику ми не вели. Вони не їдуть до багатої Голандії чи Норвегії. Він поїхав домовлятися до Північної Кореї.

З нами почнуть рахуватися, якщо ми повернемо свою велику культуру. Так само, як ми втратили зброю, так ми втратили й культуру. Треба казати про те, що Малевич, Прокофьєв, Чайковський, винахідники та розробники космічних програм - усі були українцями. Маємо про це говорити та доводити це світові. І з нами будуть рахуватися. І лише після цього у нас з’явиться багато грошей. Але спочатку треба йти на вибори та не обирати тих, хто розповідає казки, що ми йдемо в Європу. Нас там приймуть і усе нам подарують, припинять війну, знищать корупцію... А ми тут будемо сидіти з кумою, вишні рвати та чекати, коли знову прийде весна або літо, і в нас буде все гаразд. На жаль, у нас не цінують власних героїв. Ми готові боротися за будь-яку імперію. Навіть серіал “Чорнобиль” зняли іноземці... Скільки нам потрібно голодоморів і чорнобилів, щоб люди хоч трохи відкрили очі, тому що в цьому світі поважають лише сильних, культурних і багатих? Те, що сталося в Страсбурзі, нам на користь. Може, ми отямимося та почнемо робити сильну Україну, незалежно від Росії та Європи? І. повірте мені, нам не треба нікуди поспішати: ані в НАТО, ані в Євросоюз, ані до руського міру. НАТО - це колективна безпека, але в тому разі, якщо всі члени НАТО голосуватимуть “за”. Немає жодної гарантії, що за нас проголосують мадяри, або, що іспанці схочуть воювати за нашу країну. Лише ми самі зможемо себе захистити. А, про те, що в НАТО між собою воюють Греція з Туреччиною; наскількими складними є зараз взаємовідносини між США та Туреччиною під час закупівлі зброї, - не слід забувати. Маючи потужну армію, зброю, відродивши національні традиції прав людини, починаючи від Сарматії, Скіфії та “Руської Правди”, володіючи 5% світового обсягу корисних копалин, ми станемо привабливим партнером для усіх країн. Для цього нам потрібні державотворці-стратеги, а не тактики, яким достатньо прийти, накрасти та піти з посади. Права людини тісно пов’язані із культурою. Те, що іспанцю добре, то поляку - не дуже. Росія краще знає, яке значення має Україна, тому й воює за неї.