Восьмикласники Костянтинівки знають що таке Майдан та шанують Небесну сотню

Ясна річ, що цей заголовок - більше бажане. Але зустріч у міському краєзнавчому музеї з учнями 8-го класу 5-й школи мене особисто в цьому переконала. 

Співробітники музею, як і всіх закладів освіти та культури проводять патріотичні заходи. Але чи доходять вони дійсно до дітей та молоді? Чи більше наші підлітки, порівняне з тим, що було 5 років тому, стали українцями?
Чи, як і до війни та, навіть у 2014 році, педагоги ображаються на таке запитання? Бо, начебто у нас всі за Україну.
На мою думку вони не випадково уникають таких питань, бо це, насправді, перевірка їх роботи. А перевіряти є що. Бо той парафін, та скукота, що вони проводять під назвою "патріотичні заходи" скоріше вбивають в дітях Україну, ніж навпаки.
Але сьогодні мені здалося, що є світло в кінці тоннеля.
Після того, як мене запросили до музею на зустріч з школярами, присвячену пам’яті Небесної сотні, як учасника Київського та Донецьких Майданів, я підготувався, вивчив методматеріали:

https://naurok.com.ua/post/vihovna-godina-do-dnya-gero-v-nebesno-sotni-yak-provesti-urok-z-koristyu

http://ippo.edu.te.ua/metodichni-rekomendaci%D1%97-shhodo-vshanuvannya-podvigu-uchasnikiv-revolyuci%D1%97-gidnosti-j-uvichnennya-pamyati-gero%D1%97v-nebesno%D1%97-sotni-v-zagalnoosvitnix-navchalnix-zakladax-obl/

Але коли з’ясувалося, що мені дали всього 15-20 хвилин з уроку (перші півгодини місцевий поет М.Мілян читав свої вірші та ведуча давала інформаційну довідку про Майдан, Небесну сотню, загиблих від Донеччини, демонстрували відеоролики) вирішив імпровізувати.

Спочатку я запитав — Чому люди вийшли на Майдан? Та запропонував відповісти коротенько кожному з 15 присутніх. Здивувало що молодь вела себе абсолютно розкуто (може тому що викладачка молода?) та відповідала щиро. З них тільки 3 сказали нейтрально, щось на кшталт: “То все політика” та “То політики між собою “поцупалися”. Всі інші говорили (українською!) про те, що люди піднялися проти поганої влади, проти того, що відмовилися йти у Європу, проти насилля, свавілля тощо.

Я їм розповів та продемонстрвав відео свого виступу “з пакетом на голові”.

https://www.youtube.com/watch?v=e1xwwLAYZd0

https://www.youtube.com/watch?v=RE8ASs0I8xM&t=14s

Їх словниковий запас поповнився словом “БЕСПРЕДЕЛ”.

На жаль підлітки не змогли згадати — чи є у Костянтинівці пам’ятний знак, куди можна покласти квіти героям Небесної сотні. Викладачі може й самі не знають, що ветерани АТО встановили такий (“Героям, які поклали своє життя за Незалежність України”) у сквері афганців.

Ми разом погодилися, що до героїв Небесної сотні від Донеччини (Сергій Бондарів, Володимир Наумов, Іван Пантєлеїв, Дмитро Чернявський, Володимир Рибак), як продовження самопожертвування заради Вітчизни треба додати наших загиблих бійців війни з Росією: Сергія Ісаєва (його школярі знають, бо діти Сергія навчаються у цій школі), Олександра Пономарьова та Андрія Костина.

Ми говорили про те, що люди вийшли на Майдан, щоб захистити свої права. Але чи захищають школярі самі свої права? Діти розповіли випадки з свого життя, та те, що вони чули про знущання над людьми на "тій стороні".

Вони взяли мій телефон, щоб сігналізувати у випадку порушень. 

Працюємо, шукаємо нові форми та методи, як дійти до молоді, вирвати їх з сепаратистських обійм, далі.