24 лютого в Центральному Домі Юнацької Творчості міста відбулася прощальна похоронна церемонія з Віталієм Владиславовичем Цимідановим, кандидатом історичних наук, завідувачем сектором охорони пам‘яток археології, історії та культури Донецького обласного краєзнавчого музею.
Російсько-українська війна на Донеччині заповнила вулиці нашого міста новими людьми. Приблизно 20 тисяч вимушених переселенців прийняла Костянтинівка. Серед наших нових сусідів багато талановитих, творчих особистостей. З лютого 2016 р. був таким і Віталій, але 22 лютого його життя передчасно обірвалося. Вночі прихопило серце…
В.Циміданов та його знахідка 2018 року
У 59 років історик-науковець був у розквіті своїх творчих звершень. У 2018 році він виступає як головний редактор археологічного альманаху Донецької області та каталогу-довіднику «ГЕРОЯМ СЛАВА! Пам'ятки російсько-української війни на Донеччині», присвяченому місцям пам'яті загиблих українських воїнів. Буквально за два дні до смерті Віталій Циміданов виступав на презентації каталогу краматорських науковців «Героям слава!», був, як завжди, сповнений планів та енергії. В першому числі альманаху СТЕП/STEP — «Нескорений український Донбас», що видає ГО «Товариство Олекси Тихого», також стаття Віталія.
Він планував облаштування археологічної експозиції Донецького обласного краєзнавчого музею. Планував чергове число краєзнавчого альманаху музею, а з вимогливим та професійним редагуванням Циміданова зіткнувся і автор цього некрологу, бо був запрошений Віталієм Владиславовичем до участі в альманасі. Але головне, Віталій планував нові археологічні дослідження.
Для тих, хто ллє сльози, часто крокодилячі, як в Україні все погано, наведу слова Віталія:
«Думаю, на непідконтрольній території археології зараз немає, не проводяться ніякі розкопки. Там, по-перше, величезні території заміновані, і ніхто навіть не намагається розмінувати. По-друге, там немає ніякого фінансування. А у нас, як не дивно, археологію дуже добре фінансують. Звичайно, зарплати у нас мізерні, але нам для роботи надають все, що потрібно. Різні прилади, GPS, планшети, нівеліри, все що завгодно. Машина у нас є, ми можемо в будь-який день їхати в будь-яку точку області. Коротше, є все, що потрібно для роботи, і все нам фінансують. Це добре, таких умов ніколи не було. І до війни ніколи не було в Донецькому музеї, щоб так добре фінансували».
Вчений знає, про що він говорить. До початку 2016 р. він працював в окупованому Донецьку. Зарплата в музеї була, як у «ополченця» в окопах, матеріальних проблем тому не було, але українському патріоту було нестерпно гидко в задушливій атмосфері «рускава міра». «З десяти археологів, — казав Віталій Владиславович, — п’ятеро на українській території. Половина. Друга половина, п’ятеро, залишилися в Донецьку». Хтось сепаратист, хтось байдужий.
Краплею, яка переповнила чашу терпіння археолога Циміданова в Донецьку став донос колеги, який доповів директору музею про портрет Степана Бандери, який, як висів на робочому місці Віталія, так і продовжує висіти на другому році окупації. «Ти фашист!» — волав директор. «В тридцять сьомому розстріляли мого діда, а у тебе портрет Сталіна в кабінеті. То хто з нас фашист?» — відповідав Циміданов. Директор не наполягав на звільненні, але Віталій написав заяву «по власному бажанню».
Коли США вибороли свою незалежність від британської корони, то 200 тисяч незгодних колоністів, які не зрадили Британську імперію просто переселилися в Канаду. І ніяких проблем. Можливо, саме таким буде вирішення російсько-українського конфлікту в Донбасі. Віталій Валерійович свято вірив в нашу перемогу. Себе вважав кримським татарином, хоча в паспорті стояло «росіянин».
Так в Костянтинівці опинився ще один вимушений переселенець. Віталія гостинно зустріли. Допомогли з роботою, житлом. Поки не знайшов роботу по спеціальності в Краматорську, півроку пропрацював в ЦДЮТ. Залишив по собі добру пам'ять.
Під час ознайомчих прогулянок по Костянтинівці проводив археологічну розвідку. У 2016 році археологи Віталій Циміданов та Олександр Філіппов зробили важливу для нашого міста знахідку. Так склалося історично, але територія Костянтинівки не досліджена археологічно. Тому Костянтинівка відсутня в археологічних дослідженнях. Віталій та Олександр в районі сільськогосподарського технікуму виявили та розкопали могильний комплекс епохи бронзи зрубної культури, приблизно трьох з половиною тисяч років давнини. Під ним були виявлені культурні шари неолітичної епохи та пізнього палеоліту. І як вишенька на торті працю науковців вінчала остання знахідка — монета в 5 копійок 1764 року в найвищому шарі. Все задокументовано, знахідки здані в обласний музей.
Коли церемонія прощання закінчилася, то над проспектом Ломоносова полилася сумна і велична «Мелодія» Мирослава Скорика. «Когось з начальства хоронять?» — запитали на вулиці. «Хоронять АРХЕОЛОГА», — відповів я.
І. Бредіхін
