Донеччина прощалася з вбитим активістом

Сказати, що про це писати важко – значить нічого не сказати. А бути на його похованні ще важче. Неможливо описати відчуття, коли бачиш цю розбиту, синю голову. Коли розумієш, хто і за що його вбивав. Коли бачиш горе близьких.

Тому даю оцю світлу та радісну фотографію, де ми два роки тому на цвинтарі поміж Бахмутом та Часів Яром на могилі жінки, що воювала в УПА (працювала друкаркою в Львівському обкомі, передавала чернетки документів до лісу,  була заарештована, відсиділа у концтаборах, оселилася та померла на Донбасі). Артем праворуч. Над його труною я згадав цю акцію по прибиранню могили бійчині УПА тому, що тепер він, як і вона, увійшов до небесних лав тих, багатьох рядових українців, які жили та померли за Україну – від княжої доби до кіборгів. З них Україна складена, на таких тримається, завдяки таким вічна.

Вранці 8 грудня на Забахмутку до будинку, де мешкав 36-річний активіст та волонтер Артем Мирошниченко, якого по звірячому вбили молоді відморозки, прийшли родичі, друзі, знайомі та просто не байдужі. Загалом зібрались більше 200 людей. Приїхали зі всієї області. Багато було з державними та чорно-червоними прапорами. Усі, хто знав Артема, згадували його як щирого скромного хлопця, завжди готового прийти на допомогу. Ніхто не міг припустити, що втратять його так рано.

«Він дуже хотів жити, дуже боровся за своє місто, щоб у місті було гарно, а не небезпечно. Щоб тротуари були хороші, щоб світло горіло, щоб не били ліхтарі. Він допомагав військовим. Він весь час був у роботі, але ми недооцінювали це. Він дуже любив тварин, рятував їх. У нас захворіла кішка, і він навіть кредит взяв, щоб її вилікувати. Він навіть мух не вбивав, а відпускав їх у вікно», - говорив про Артема його батько.

“Він був дуже щедрий до всіх, не шкодував нічого. Він не мав багато, та все, що мав, віддавав. Старався на армію віддавати все», - додає брат загиблого Сергій.

«Він був одним з найактивніших членів волонтерського руху в нашому місті. Це була людина, яка любила життя, людина, яка любила Україну, своїх батьків», - згадує полковник українського козацтва Станіслав Єрмолаєнко.

«Він герой, беззаперечно. Він справжній щирий український козак. Я вважаю, що він приклад для наших дітей, для майбутнього. Я бачу його як дуже світлу людину, порядну, чесну. Насправді, ми розуміємо, що це дуже велика біда. Він робив дуже багато: і для нашої Бахмутської громади, і для України в цілому. Завдяки Артему ми повинні єднатись більше, ми повинні розуміти, хто ми є, ми повинні нести пам'ять для нього на майбутнє. Я щиро вірю, що його трагічна смерть не даремна!», - вважає правозахисниця Оксана Болотюк.

Поховали Артема Мирошниченка в Ямполі, де лежить більшість його близьких родичів. На Майдані Незалежності його згадали під час мітингу та поставили його портрет на Алеї Небесної Сотні.

Світла пам'ять.

В.Березін