Мова зараз є питанням не тільки самоідентифікації, але й вашої безпеки

Шановні друзі! Я прожила серед вас два чудових тижня. Було багато зустрічей і спілкувань. Я приїхала до вас, тому що втомилася в тому тилу. Мені хотілося їхати до людей, що мешкають на фронті і все-таки тримають лінію оборони України. І я тут впізнала людей рідних по духу.

Хочу сказати, що в мене немає відчуття перейденого рубікону, в мене є відчуття іншого куточка, але моєї батьківщини. Тут чудові, мужні, відважні люди. Ось пан Євген Шаповалов – це ж глиба! Його будинок, підприємство захопили, розграбували, але зараз він повернувся і з новою енергією відбудовує своє господарство і український Донбас. Або Олександр Статива, який вивів наших хлопців з засідки, ризикуючи життям своїх трьох дітей. Це люди – герої, яким треба низько вклонитися. Він, бідний фермер, поставив на кон все своє життя, і нероздумуючи виводить наших солдат с засідки – куди їх направило військове керівництво, сказав, що там нічого немає, що там все гаразд.

Ви фантастичні. І те, що я побувала з вами – для мене велика честь. Тому що бути у Львові і бути тут – велика різниця. Я дякую кожному з вас, що ви не побоялися це зробити, що ви вірите в нашу Велику Україну.

Ті хлопці, що сиділи в криївках, воювали в УПА, вони як і ви воювали не за Галічину, а Україну. Все життя ми будували з вами одну країну. І в том Холодному Яру, Черкащині, чи Київщині.

Я вам бажаю віри і такого духовного, що нас веде в майбутнє. Я впевнена, що ми будемо на цій землі так, як ми були на цій землі завжди.

Я закінчила російську школу у Львові і глибино розумію мовну проблему. Але й ви повинні зрозуміти, що питання мови – це безперервна заборона української мови в Російської імперії. І це не є питання – як ви розмовляєте на кухні.

Зараз питання мови, то є питання  безпеки, питання маркування території. Тобто кожна людина, яка переступає кордон України має бачити всі вивіски українською мовою. В державних установах

має  бути тільки українська мова і треба, щоб іноземці відчували себе в іншій країні. І питання мови взагалі має не обговорюватися. Це є аксіома – прапор, мова, герб. Все закрили питання.
Ви це відчули на себе. Бо ваші домівки є розпотрошені, ваші люди розкидані.

Я це говорю тому, що нас спасуть тільки російськомовні українці. Бо вони мають закрити в суспільстві це питання. Тому що вами маніпулюють. Тому й треба відноситися до цього не як до питання мови, а як до питання власної персональної безпеки.

Оксана Галицька.