Коли на вмираючому кінотеатрі вмираючого міста з'являється паросток нового життя, коли молодий сучасний швейцарський режисер Марк Вілкінс надихає молодь Костянтинівки історією свого успіху, коли він приїхав довести нам, що немає нічого неможливого — скажіть, чому ви не прийшли, чому не позвали своїх дітей та онуків?
Але нічого — “ДРУЗІ” не рахують, скільки приходить, вони просто роблять свою справу.
Багатьох наших городян, під впливом російської пропаганди, вже саме слово "Європа" дратує. Якщо зі старшим поколінням все зрозуміло, то молоді шкода. У минулу суботу ввечері на "Кіносхідцях" руїн кінотеатру Леніна молоді хлопці та дівчата з вільного простору "ДРУЗІ" змогли організувати реальний острівець Європи в Костянтинівці. Це було продовження попередніх зустрічей, бо Марка запросила Юля Марушевська ( та, що одна з перших вийшла на Євромайдан та ще й очолювала Одеську митницю), що вже була у нас зі своєю одеською командою.
“Я вперше приїхав на Схід України, але відчуваю себе тут безпечніше, ніж в Берліні. Мені розповіли про чудесних людей, які хочуть відродити кінематограф в вашому місті, — ділиться Марк, — Я приїхав розповісти про себе.
Адже колись я дуже хотів працювати в сфері кінематографа, але все що міг робити в той час — водити машину з акторами і робити каву для знімальної групи. Але все змінилось. Все під силу, якщо прагнути до мети”.
Спочатку він розказав про себе та показав стрічку, як робився фільм "Bon Voyage". А потім всі подивилися цій короткометражний, але дуже глибокий фільм (який, до речі, Марк планує подати на "Оскар", до речі "Золотого лева" він вже має!). Це історія того, як літня пара швейцарців подорожує морем на яхті та що з ними коїться, коли вони стикаються з біженцями з Африки. Далі режисера завалили питаннями.
З’ясувалося, що він сам моряк і написав практично про себе, свої думки — як можуть забезпечені мешканці Європи відсторонитися та не бачити поряд проблеми переселенців.
“Це сьогодення, — говорить Марк, — І я своїм кіно хочу допомогти створити діалог між людьми, який повинен вплинути на ситуацію”.
“Чому європейці переймаються долею африканців, а через тих, хто проливає зараз кров, щоб Європу не бомбили, українців, не переймаються?”, — запитав громадський діяч А.Меланченко.
“На це питання я сам не можу відповісти, — відповів швейцарець, — бо сам у себе весь час це питаю. Чому люди центральної Європи цього не розуміють? Але в той же час багато і хвилюються через цю війну, намагаються щось зробити. Я працюю зараз над історією, яка відбувається зараз в Україні. І хочу вплинути на ситуацію. Але цій фільм — метафора і на вашу ситуацію. Чому багаті українці не допомагають переселенцям? Ви не Африка і не Сирія. Де розбомбили всі аеропорти в країні. Ви за допомогою Майдану змогли скинути антинародний режим з меншою кров'ю...”.
Звичайно, для нашого міста зустріч з такою людиною — це подія. І, на жаль, ті, хто бажав на ній побувати, просто не знали про цей захід. І справа не тільки в слабкій рекламі. Ті, хто цікавиться громадським і культурним життям здебільшого продовжують "заходити" на заборонений ВК в "Тіпічку". А там тільки кішечки... Тому Костянтинівці бракує свого ресурсу, який би гарантував людям, що вони не пропустять цікаве і будуть в курсі всього, що відбувається.
Також треба відзначити і успішний дебют в якості перекладача юної Любові Ширкіної. Все було зроблено так майстерно, такою гарною українською, що серед присутніх можна було почути: "Тепер за якісним перекладом можна звертатися не тільки до Шередеки або Шулькіної, але і до Ширкіної!".
Завдяки “ДРУЗЯМ” 8-10 вересня в Костянтинівці буде проходити кінематографічний "Фестиваль86: ПІслямова", де найкращі молоді українські режисери будуть демонструвати свої документальні фільми.
Засновник ДРУЗІВ, професійний кінознавець Наталя Сосницька бажає зробити наше місто кінематографічним. Чому б і ні?
В.Березін
