В тісних стінах моїх казармів

В тісних стінах моїх казармів
Воїн світла – скелет для армій,
Добровольці – раби статутів,
Задихаються духи Крутів.
Як вам є, добровільно скорені?
Точить жук самоволки корені?
Парять берци, стирають ноги -
Ми обрали не ті дороги,
Ми купили за волю зброю.
Не ідея, а однострої.
Храм кривавий, погонні жорна;
«У світлиці завжди просторно!»
Підкоряйся, бажай здоровлячка,
Від тушонки і до значка,
Честь солдатська до офіцерської,
Крок від ворога до своїх.
Бруднуваті вогкі палати -
Від людини і до…солдата.
Від людини і до собаки!
На руках і на шкірі знаки
Про Вальхаллу, богів, козаччину -
Від початку і аж до зачину,
Від затвора до мушки й цілика -
Ми навчилися добре цілитись,
Але вибір продали наживо.
От кому ми про це розкажемо?
Як і ким будем вчасно стримані?
Форма, служба, звання без імені,
Ностальгія за першим обстрілом,
За атаками напролом,
За війною з її повадками,
За гранатами, за розтяжками,
Побратимів міцними спинами.
За свободою. За – людиною.

Влад Сорд