З Днем народження! А мені вже 70!

З Днем народження!
А мені вже 70!

Дні народження проходять
Кожен рік по-різному.
Але друзі всі приходять
Як часи — без запізнення.

Всі зберемось, вип`єм кави,
Та й затягнем пісню.
Всі красиві, мов ті пави,
І випити не грішно.

Як це добре, що є друзі -
Вірні, щирі й милі.
Добре сидіть в такім крузі,
Трішки й потужили.

За померлих бітьків, братів
Загиблую пару,
Не вернуться з тих світів,
Нам нести їх кару.
Веселімся, доки живі,
Збираймося разом.
Доки біжить кров у жилах,
Вітаємо зі святом.

Моїм онукам

Я дуже щаслива бабуся,
Бо маю онучок аж три.
У них я усьому учуся,
І душею мені 33.

Аня вже зовсім доросла
І має диплом у руці.
І пара у неї — красивий і рослий,
Каблучки на правій руці.

Тая і Ніка ще зовсім малі,
Дзвінкі ростуть гороб`ята.
Кожна звички має свої,
Але радують маму і тата.

Господи Боже, благаю тебе,
Дай їм здоров`я й любові.
Для їхньої долі не жалію себе,
Спаси їх від усякої болі.

* * *
Жовте листя вкрадається в крону,
Мов сивина у жіночу косу.
Дерева одягли вже корону.
А жовте так підкрилює красу.
Осінь така золота,
Шепоче у квітах і місті.
Душею я ще молода,
І ще одягаю намисто.
А що сивина у косах,
То це не завадить мені,
Мов листя на вільних вітрах,
Проносяться роки мої.

* * *
А в Україну прийде мир,
Коли правителі сядуть напроти,
Подивляться щиро у очі
І підпишуть угоди хороші.

Вони відкинуть, що у них нині -
Свій гонор, заздрість і гординю.
Усе, що гне людину до землі,
Бо суд Господній найде і вімлі.

Нічого із собою не візьмуть -
Хоромів, срібла, злата.
А за гріхи наступить судний час
І прийде тяжкая розплата.

Вони правителі, але не вічні, як усі,
А війни всі закінчуються миром!
Бо в вічність полетить душа,
А в щемлю ляже відпрацьованеє тіло.

І пам`ятати треба їм одне,
Що всі загиблі в обох у звіті.
І не замінить матері дітей
Ніхто, у цім тривожнім світі.

Прийде довгочеканний мир,
Запалять по загиблим свічки.
А на окопах пам`ятні дошки
По тим, хто не дожив до цієї звістки.

Україна — сім`я єдина

Україна, моя ти країна,
Від сходу до заходу йдеш.
Мов велика і мудра родина,
В світі кращої ті не найдеш.

Яка ти красива й велична
Степами і горами ти.
І мовами різними зична,
І Києвом і різні віки.

Роки і століття проходили,
Та мужньо стоїш ти на тім,
Що волю завжди ти находиш
Із різним народом своїм.

Бо серцем ти можеш любити,
Всепрощення більше за те,
Щоб ворогів засудити,
Хай Бог їх карає за все.

Лідія Потапенко