Ми підкорили гори, а гори підкорили нас

Цей навчальний рік як ніколи став для нас мандрівним по рідній Донеччині. Ми відвідали лемківську Званівку, козацьке подвір’я та заповідник Кравецька балка в Іванопіллі. А в останній день весни наш гурток знову відправився на зустріч диву.

Де у світі можна побачити скам’янілі дерева? В нашому рідному краї, поряд з Костянтинівкою, у селищі Олексіїво-Дружківка, рік заснування якої, — як запорізький козацький пікет, — аж 1711! Дружківські скам’янілі дерева — геологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення (РЛП "Клебан-Бик").

Разом з нашим екскурсоводом, народним учителем, патріархом географії та краєзнавства Донеччини Миколою Швецом ми йшли гуськом один за одним, щоб нічого не розтоптати, не зламати, потім слухали цікаві розповіді про геологічну історію землі і розвиток рослинного і тваринного світу.

Розглядали скам'янілий стовбур араукарії (якій 300 млн років!) i дивувалися, що у світі такі великі (заввишки більше 40 метрів!) дерева є лише в Америці, а в Євразії більш таких старих та високих ніде немає. Тож зробили світлини на пам’ять і рушили далі, вдихаючи терпкий аромат степу і розглядаючи степові рослини — чебрець, шавлію, маки і море ковили. Визначили, що це Ковила Лессінга.

Зачаровані степом і його п’янким ароматом ми відкрили для себе неймовірні Білокузьминівські скелі (РЛП "Краматорський"). Деякі з них за формою нагадують пальці, деякі - химерні вітрила. Біля їх підніжжя знаходяться чисельні ніші та печери. Оголення скель сягає у висоту 25 метрів. Крейдяна гора Меч зі сходу обривається вертикальними біло-сірими скелями, що нагадують руїни грандіозного замку. Ця мовчазна гора, заввишки з дев’ятиповерховий будинок, — свідок багатьох історичних і, навіть, доісторичних подій.

Ми прослухали інструктаж — як правильно підніматися на скелі, та рушили вперед до печери, яку бачили знизу. Виявилося, що підніматися в гору не так вже й просто. Доклавши зусилля і допомагаючи один одному, ми всі піднялися на майданчик і зайшли у печеру. Далі піднялися по проходу вище до вершини. На висоту 60 метрів!

Наша присутність потурбувала головних господарів цього крейдяно-скалистого царства. У повітря піднялася пара круків, вони планували у небі та спостерігали за нами, а інша пара граціозно возсідала на вершині скелі.

Дивитися вниз було моторошно - все таке маленьке, а ще треба якось спускатися вниз. Але дорога назад була пологою. Ми спускалися, повільно розглядаючи чарівний рослинний світ, червонокнижні рослини.
Ми підкорили гори, а гори підкорили нас!

Гурток «Юні екологи», ОШ № 9, Костянтинівка.