Вірування народів світу

З Різдвом Христовим по стародавньому звичаю вітаємо вас, наші читачі, щастя вам, здоров‘я та всякого достатку!

Вже більш ніж тисячу років тому сталася знаменна зустріч вічно дівочої душі народу українського та універсальної християнської ідеї. Зустріч принесла надзвичайної чарівності та краси духовні і матеріальні скарби, прикраси та плоди нашому народові, піднесла його самоусвідомлення, його віру у слова святого Євангелія. А один із скарбів небесного чину, що виробила душа народу українського, це різдвяний чин з Свят-вечором. В долі Богородиці та її Бога-Сина, земного і небесного, сотворителя і володаря світу, а разом з тим безпритульного скитальця, що не має де голови схилити, переживає український народ і свою долю комірника у власному домі і прибульця на власній землі.   

Крізь всю красу і святковість вертепного сценічного дійства відчутно  глибоке народне страждання, народна біль. Біль та страждання породжені соціальними і класовими несправедливостями. Вони народжені страшними історичними переживаннями; народжені з тих сліз і тієї крові, що їх століттями проливав народ в обороні свого степу широкого та привольного, краю веселого та співучого, як було колись, так і в наш час, на Сході. Йде Богородиця з божественним немовлям на руках в степу донецькому, та від пуль ухиляється.

Різдвяні святкові часи ще не минули, ще чути співи ангелів у вишах…

Кожен народ має своє Різдво…Якого він гідний.

1941 – 1945: друга світова війна на Тихому океані. Відстані сягають тисячі, іноді десятків тисяч кілометрів. Для американців логістика надважлива. Вони все будують і будують аеродроми. При будівництві та при обслуговуванні своїх авіабаз американці використовують працю місцевих мешканців. Загалом, янкі налаштовані на дружбу і співпрацю з тубільцями.

Для налагодження добрих взаємин американці, крім всього іншого скидають з літаків тубільцям їжу. Роблять це регулярно. Злітають на бойове, а над папуаським селищем скидають свинячу тушонку.

Війна давно скінчилася а на ці острови, розташовані посеред океану і нікому після 1945 року вже не потрібні, приїхав європейський мандрівник. І що він бачить?

Аеродром, повністю побудований місцевими з дерева та сіна. На вишці чергує наблюдач за повітрям - папуас, виглядає літаки. Поруч стоїть літак з хворосту та з сіна.

Мандрівник запитує у папуасів: «Що це все означає?» Вони відповідають, що старі боги у них виявилися слабими. Вони більше не приносять всіляке благополуччя. Тепер вони моляться новому богу. Новий бог гримить з неба. У нього чотири мотори, металевий корпус, а своїм людям він з неба скидає смачну свинячу тушонку.

Кожен народ має своє Різдво… Якого він гідний.

У святкові різдвяні дні президент Путін виступив з черговою порцією  роздумів. У нього невздовзі вибори, треба з електоратом  спілкуватися:

«Ось дивіться, Леніна поклали в мавзолей. Чим це відрізняється від мощей святих для православних, чи просто для християн? Коли мені кажуть, що ні, в християнстві немає такої традиції, ну як же немає, на Афон поїдьте, подивіться там, святі мощі є, та й у нас ось тут теж святі мощі», — сказав він.

Путін заявив, що ідеологія комунізму, яку будували в СРСР, "дуже схожа на християнство". «Свобода, рівність, братерство, справедливість — це все закладено в священному писанні, це все там є. А кодекс будівника комунізму? Це сублімація, це просто такий примітивний витяг з Біблії, нічого нового не придумали», — сказав Путін.

В Радянському Союзі релігію Христа відмінили. Замінили її релігією Комунізму. Всюди стояли ідоли Леніна та менших богів: Калініна, Дзержинського, Фрунзе.  Ідоли приносили всіляке благополуччя. Потім почалася Перебудова і старі боги комунізму втратили силу.

Але в Росії старих богів не забувають. Моляться і Леніну, і Сталіну, і Путіну потихеньку.

Кожен народ має своє Різдво… Якого він гідний.  

І.Бредіхін