Як корейці у Костянтинівці шпигунили

Відомий харківський історик, співробітник Українського інституту національної пам'яті, дослідник архівів КДБ, Едуард Зуб надіслав нам копію цього листка та написав:

"Це не маячня конспіролога - фрагмент реальної доповіді голови КДБ УРСР Віталія Федорчука ЦК КПУ від 1 березня 1972 року. Завдання для допитливих: що шукала у Констасі північно-корейська розвідка (на першому листі написано, що мова йдеться про КНДР)? Секрет виробництва пляшок для шампанського?".

Цікаве - може із старожилів міста хтось знайдеться, що згадає про цю історію? Наприклад, ветерани правоохоронці... А поки нам дав пояснення важливий експерт по Кореї Микола Полищук, який декілька років був головою Товариства Українсько-Північнокорейської дружби:

"У 70-х громадяни КНДР масово займалися в СРСР промисловим шпигунством. КДБ це прекрасно знала та їх “пасла”. Була ціла купа процесів, хоча й закритих, (бо ж друзі !) над північнокорейськими шпигунами та тими, кого вони завербували в радянській Україні.

Нещодавно була така публікація "Шпион на женьшеневой водке. Как инженер советского завода продавал секреты Северной Корее". Там сказано, як київського інженера, який мав доступ до військової таємниці, по п'яній лавочці, було завербовано північнокорейськими спецслужбами. У тексті говориться, що в 70-ті роки корейці активно цікавилися ракетними комплексами та чорною металургією. А справа в тому, що дружба-дружбою, але комуністам-корейцям комуністі СРСР для війни зі штатами та ООН перестали давати нову зброю. Тоді хитрі КНДрівці стали шукати те, що їм потрібне самі.

До речі, всі книги про Кім Ір Сена та журнали "Корея" в 70-х роках та до 1984-го, коли почалось потеплішання після візиту Кім Ір Сена до Черненка потягом, конфісковувались, бо країна вважалася "маоїстською". Тому було звернуте увагу на пропагандистську літературу...".

Ну а те, що промисловість Костянтинівки тоді (як не сумно це зараз звучить) була причетна до новітніх розробок у сфері ракетабудівництва та чорної металургії ні в кого не викликає сумніву.

В.Березін, член Національної спілки краєзнавців України.