Україна – «країна пільг»?

Printer Friendly, PDF & Email
6 квітня у Львові відбувся круглий стіл на тему «Реформування української системи пільг та привілеїв в Україні — наближення до європейських стандартів», який реалізується Центром Громадської адвокатури, на який запрошений був і я (представляв наше місто та Донецьку область). Спонсорами моєї участі були наші перевізники, які зацікавлені в урегулюванні надання пільг. В круглому столі взяли участь представники органів соціального захисту Львівської області та міста, громадських організацій соціального спрямування, науковці Львівщини. Брав участь у заході також керівник програми «Верховенство права» Міжнародного фонду «Відродження» Роман Романов.

Під час заходу обговорювались проблеми існуючих пільг, іноземний досвід, який можна було б запровадити в Україні, доцільність заміни пільг на адресну грошову допомогу та ставлення громадян до такої заміни. Юристи центру громадської адвокатури підготували та презентували «Каталог пільг», у якому нарахували 611 різноманітних пільг для різних категорій. Як вказала одна з юристів Ірина Мазур, — І цей каталог не є повним. Україну ще називають «країною пільг».

Право на отримання пільг регламентують близько 50 нормативно-правових актів. За даними Єдиного Державного Автоматизованого Реєстру осіб, які мають право на пільги (ЄДАРП), в Україні налічується близько 13 млн осіб, які мають це право. Права на пільги мають майже 43 % населення, загальний обсяг пільг потребує щороку понад 29 млрд гривень, що дорівнює річним видаткам усіх місцевих бюджетів України.

Учасники круглого столу погодились з тим, що система пільг має бути реформована і пільги повинні надаватися в адресній грошовій допомозі. Багато пільг, які передбачені різними законодавчими актами, не підкріплені фінансовим забезпеченням, існує проблема контролю за механізмами покриття видатків на такі пільги. Наприклад, це стосується найбільш «проблемної» та поширеної пільги — на користування транспортом, щодо якої існує чимало невдоволених сторін та назріла потреба заміни на адресну допомогу.

В своїй промові я звернув увагу на те, що влада загнала себе в глухий юридичний кут. А саме, згідно зі ст. 22 Конституції України заборонено звужувати соціальні гарантії держави, а в прикінцевих положеннях Конституції забороняється вносити зміни до Конституції в розділи, в яких гарантуються соціальні стандарти. І що адресна компенсація може надаватися тільки по особистій заяві пільговика, яка повинна індексуватися.
На даний час в Україні окрім створення ЄДАРП та міжвідомчій комісії з упорядкування системи надання пільг при Кабміні, планується провести всеукраїнське обговорення цієї проблеми. Цій захід відбудеться у Києві за участю широкого кола зацікавлених учасників з тим, щоб до кінця року втілити реформу пільг у законодавче поле. Сподіваюсь, що ми також приймемо в ньому участь.

П. Руденко, голова ГО «Комітет захисту транспортних прав громадян».