Промислова зона Костянтинівки 1912 р. Видъ Стекольнаго завода

За період 1894-1917 рр, мабуть найбільше інформації акумульовано в бельгійських приватних архівах. Сотні бельгійців жили і працювали на п‘ятьох найстаріших заводах майбутньої Костянтинівки. Такий вигляд мав скляний завод, якщо дивитись з боку заводу Хімічного. Бачимо, що у 1912 році між ними був великий кар‘єр, де, скоріш за все, добували пісок чи глину, а після закінчення видобутку почали звалювати промислові відходи. Люди йдуть по пішохідній доріжці на північні прохідні заводу. Здається, навіть чути гудок — чи то заводський, чи то цього маневрового заводського паропотягу (типа «зозуля») — на фото зліва, який тільки що з‘їхав на заводське залізничне відгалуження скляного заводу. Ближче до нас бригада електриків приставила драбину до стовпа и щось там ремонтує (тодішній РЭС). Труба скляного димить на повну потужність. Зліва від неї — труби залізопрокатного заводу, який прилягав тоді майже впритул до станції Костянтинівка, бо теперішня територія КЗВА тоді була у складі металопрокатного. До речі, ці бельгійські будівлі, що розташовані зліва від труби, збереглися. Їх добре видно з вулиці Леніна.

Промислова зона Костянтинівки 1912 р. Видъ Стекольнаго завода

Під час другої світової на місці цього кар‘єру буде розташований німецький пересильний табір для радянських військовополонених, де тисячі наших полонених і взимку, і під палючим сонцем повільно повмирають на відходах хімічного виробництва. Десь тут, під заводськими парканами, окупанти розстрілювати тих, хто чинив їм опір і непокору. Тут же будуть знайдені після визволення Костянтинівки масові поховання закатованих нацистами радянських людей, місцевих жителів і військовополонених.

А ще через 100 років майже на цьому місці директор хімзаводу, що звільняв свою посаду, винайме бригаду київських вуличних малярів, які створять на стіні однієї з будівель промислово-апокаліптичну  картину в стилі стріт-арт.

Знак з цифрою «три» майже у об‘єктива, можливо показує відстань до станції Костянтинівка від платформи Дмитрівка.

Ось що було написано позаду поштової картки (на штампі надпис — «Дмитрівське селище»): «Дорогі друзі,  спасибі за вашу красиву картку і фото, які нам надали велике задоволення, мені здається, що фотоапарат функціонує краще, ніж  у (нрзб.). Мої поздоровлення фотографу. Я думаю, що ви знаєте всі новини з дому. Ти просиш, Марі, кілька краєвидів з моєї нової країни, але їх так мало. Коли погода покращає, Жорж знову візьме свій фотоапарат, тоді ми зможемо прислати тобі кілька краєвидів. Дружній привіт і поцілунки від нас усіх трьох сім‘ї.»

Поштова картка адресована пану і пані Іверно в Шарлеруа (Бельгія).

Пропонуємо комусь з меценатів викупити її на Інтернет-аукціоні для міського краєзнавчого музею.

В.Березін та І.Брєдіхін, виклач історії КВПУ.