ФІНІШУЄ АНАЛОГОВЕ МОВЛЕННЯ: КОМУ TV ТЕПЕР ПО КИШЕНІ?

Суцільна комерціоналізація нашого життя нагадує думки класиків. Отож, маємо радіти: за повітря поки ще можна не платити? А от ера доступного телебачення напередодні 30-ліття української незалежності незабаром відійде в історію цивілізації? Почитавши публікації «Куда движется наша идеология?!» та «Зачем кодируют спутниковое ТВ» В.Волошко, мимоволі замислився, наскільки державна політика в інформаційній діяльності та телеканали сьогодні є соціально зорієнтованими? Що взагалі відбувається у цій сфері?

Якщо в опублікованих публіцистичних роздумах вже згадувалися певні назви телемовників, то продовжу тему новою інформацією. Можна говорити про те, що телебачення сьогодні комерціоналізоване, на прибуток зорієнтоване? А як тоді бути із суспільним? «Нова радість встала», чого досі не бувало: за даними ДетекторМедіа «Громадське телебачення» припиняє супутникове мовлення з 1 лютого 2020-го. Канал буде доступний через провайдерів OTT, IPTV та в кабельних мережах. Перелік провайдерів, які транслюють «Громадське», оприлюднений на сайті каналу. Також ефір каналу доступний на сайті та Youtube-каналі Hromadske. (Подякуємо «суспільникам» за надане нам право вибору у цьому державно-монополізованому ринково-медійному просторі.)

ШТУЧНЕ КОДУВАННЯ: початок «телеапокаліпсису»-2020?

Особисто в мене іноді виникають асоціації із кодуванням від алкогольної залежності. Там є нестерпний азарт, що болісно впливає на організм людини. Можна закодуватися на 5 років. Хоча людина після того стає незалежною від алкоголю, але водночас дуже агресивною, аж занадто розгніваною на увесь світ. Згадав свого колегу по роботі, який після кодування дивився на світ лютим «ворожим поглядом», а потім життя його спіткало… податися до дружини з дітьми жити в РФ… А от кодування (краще сказати технічне блокування) сигналів телебачення негативно вплине на інформаційну безпеку держави та морально-ідеологічний стан суспільства. Чи не так?

Якість роботи так званих «тарілок», розташованих на балконах чи дахах будинків як одноразово встановлені антени, сьогодні юридично майже ніяк не врегульована. Кращі справи із провайдерами кабельного ТБ. Принаймні ви знали, кому, скільки, за що та за яких умов гроші платили? Перечитайте договір із провайдером, про всяк випадок знадобиться. Якщо немає, то попросіть видати дублікат чи копію документа. І обов’язково зверніть увагу на прописані умови оплати та можливого способу розірвання договору.

Якщо людина вдома має смартфон чи ноутбук, то можна знайти різні варіанти дивитися обрані телеканали в інтернеті, ютубі. А якщо ж пенсіонери не мають таких сучасних ресурсів, що робити? Ситуація є тупіковою? Бо тоді залишається дивитися те, що є. До речі, з приводу недалекоглядності і абсурдності такого масового відключення споживачів від телевізійного продукту, ще у 2018-му була розміщена петиція на сайті Президента України. Шкода тільки, що вона так і не була розглянута, бо не набрала необхідної кількості 25 тисяч підписів.

КОМУ ТЕЛЕБАЧЕННЯ ТЕПЕР ПО КИШЕНІ ?

Це ключове питання поки що залишається риторичним. Бо кодування сигналів є наслідком підвищення ціни за ретрансляцію, яку з 2017-го провайдери сплачують телеканалам, і з 2018-го ціна зросла. У відповідь провайдери вимагають від телеканалів кодування на супутнику і в цифровому ефірі та вимкнення аналогового ефірного телебачення. Для глядачів супутникового телебачення кодування означатиме, що вони більше не матимуть безкоштовного доступу на супутнику до контенту таких каналів, як «1+1», СТБ, «Україна» та інших.

Хочете надалі дивитися ці канали? Можете підписатися на одного із супутникових платних провайдерів (Viasat або Xtra TV), або обрати інший спосіб телеперегляду (безкоштовне ефірне телебачення, підписка на платне кабельне ТБ, IPTV або OTT).

Не закодовані на супутнику телеканали RU, або проблема українського «перезавантаження»?

Важливим фактором критичного мислення, що є основою медіаграмотності, є можливість ознайомитися із різними точками зору. Кожен телеканал має зорієнтованість на свою цільову аудиторію, але водночас по-різному віддзеркалює ідеологію свого власника. (Така вже правда життя.) І якщо пересічні глядачі матимуть можливість дивитися різні точки зору на схожу тему із українських, російських, білоруських, молдовських та інших пост-радянських телеканалів, то зможуть сформувати більш об’єктивно і збалансовано власну думку. Це професійною мовою називають балансом думок. Так має бути не лише в теорії. Але в реаліях аж занадто пропагандистський за змістом подачі інформації новин 1-й телеканал РФ можна дивитися без складнощів, ніякого там немає кодування. Ось так наші ідеологічні конкуренти грамотно подбали про можливості інформаційного «охоплення» (чи ідеологічного «захоплення») українського інформаційного простору. А наші «державники», начебто налаштовані «із поглядом у Європу», чомусь забувають про соціальну функцію держави. До запровадження реформ «кодування» телеканали і так непогано заробляли не за рахунок телеглядачів, а завдяки рекламодавцям. А сьогодні на нас зароблятимуть, обрані державою, провайдери із ліцензією? І той факт, що пересічний споживач матиме можливість звернутися до «потрібних» провайдерів теж викликає запитання про приховану монопольну змову, порушення економічної конкуренції, нарешті корупцію.

Чи може не все так погано? Бо вітчизняні та закордонні експерти з різних онлайн-курсів медіаграмотності (які автор пройшов упродовж останніх 2 років) пропонують для широкого загалу застосовувати так званий «інформаційний детокс». Тобто очищати свою психіку від стресових факторів внаслідок перегляду теленовин. І однозначно радять не дивитися їх щодня. Тому в цьому плані у користувачів супутникових тарілок буде можливість для психологічного «перезавантаження». Тобто кодування більшості українських телеканалів призведе до того, що українцям будуть доступні російські, сигнал яких розповсюджується вільно.

Масштаб пропагандиського ризику достатньо великий, якщо уявити що супутникове телебачення дивиться майже третина українських сімей.

Отож, українські глядачі мають купувати тюнери та підписуватися на платних супутникових провайдерів, або підключатися до кабельних мереж (провайдерів програмної послуги, інтернет-провайдерів), якщо такі наявні в їхніх містечках, селах та селищах.

Як розвиватимуться події надалі: скільки пройде часу, поки наші глядачі звикнуть платити провайдерам за телебачення, якщо це їм буде по кишені? Чи не станеться у 2021-му на 30-ліття української незалежності тотальне «перезавантаження» суспільної свідомості? Адже існує велика ймовірність того, що велика частина українських сімей за звичкою продовжать дивитися телебачення через супутник безоплатно, маючи доступ до якісних російських телеканалів?

Хай живе аналогове TV … до 30 червня?

Замість післямови наведу трохи заспокійливої інформації. Аналоговий сигнал продовжили до 30 червня, а знаєте кому? 12 грудня 2019 року Національна рада погодила без зауважень проект постанови Кабміну «Про внесення зміни до Плану використання радіочастотного ресурсу України», розроблений Адміністрацією Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України. Нею передбачено, що термін використання в Україні аналогового сигналу для окремих категорій мовників буде продовжено до 30 червня 2020 року. До цієї дати використовуватимуть аналоговий стандарт ті мовники, які працюють на територіях, що межують з РФ — на півночі України і в Херсонській області, на лінії розмежування і тимчасово окупованих територіях, а також місцеві телерадіокомпанії, які досі не мають ліцензії на мовлення у цифрових мультиплексах. Нацрада як регулятор очікує, що незабаром будуть прораховані ще вільні частоти для того, щоб охочі місцеві телекомпанії до літа мали змогу перейти на мовлення у цифровому стандарті. (https://www.nrada.gov.ua/natsionalna-rada-pogodyla-perenesennya-terminu-vymknennya-analogu-v-ukrayini-na-30-chervnya-2020-roku/)

Хочете тепер почути деякі поради практичні? Гаразд. Сьогодні телетюнери безкоштовно вже не видаються, ця загальнодержавна програма діяла у 2012-му, у цьому автор переконався, передивившись діюче законодавство, додатково зателефонувавши до Держкомтелерадіо, Нацради. Тому для тих, хто отримав телетюнер безкоштовно, варто заздалегідь його вдома відшукати та технічно налаштувати. Не варто впадати у відчай тим, у кого немає телетюнера, ноутбука, смартфона. Адже безвихідних ситуацій не існує. Варто подумати і пошукати альтернативу. Можливо, хтось із потенційних спонсорів, волонтерів, громадських активістів, нарешті депутатів звернуть увагу на окремих пенсіонерів та нададуть їм фінансову допомогу для придбання та встановленя телетюнера чи інших технічних засобів для більш вільного доступу до ТБ.

Письмово звертайтеся до парламентського Омбудсмена та Президента як гаранта Конституції

У ст. 1 Закону «Про телебачення і радіомовлення» визначено право громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань. Відповідно до ст.4 цього Закону держава гарантує реалізацію прав на інформацію, на вільне і відкрите обговорення суспільно важливих проблем із застосуванням телебачення і радіомовлення. «План розвитку національного телерадіоінформаційного простору» є нормативно-правовим документом, який розробляється Національною радою і затверджується її рішенням відповідно до вимог цього Закону (ст.21). Цей План розвитку містить розділ 3 «Принципи та порядок переходу до цифрового ефірного телерадіомовлення». В Україні цифрове наземне ефірне теле- та радіомовлення реалізується у смугах радіочастот, визначених

Планом використання радіочастотного ресурсу України, у стандартах DVB-T, DVB-T2, DVB-H, DRM, Т-DAB. З метою розповсюдження 32 телепрограм для публічного безкоштовного приймання діє загальнонаціональна мережа цифрового телемовлення у стандарті DVB-Т2 (MPEG-4), що складається з чотирьох цифрових багатоканальних телемереж МХ-1, МХ-2, МХ-3, МХ-5.
Ще є цікава правова норма стосовно вимкнення аналогового телебачення. В останню чергу вимикаються визначені Нацрадою телеканали мовлення на територіях населених пунктів, що межують з РФ та тимчасово окупованими територіями України, та телевізійні канали мовлення на територіях, де розповсюджуються програми НСТУ і телерадіоорганізацій місцевого мовлення, які не мають ліцензій на цифрове мовлення.

Ситуація, коли пенсіонери та інші соціально вразливі категорії населення фактично залишаються без можливості дивитися раніше обрані та вподобані телеканали, по суті є дискримінацією за ознаками майнового стану і тому підпадає під сферу дії Закону «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Відтак, варто письмово звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Президента України як гаранта додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, Урядового контактного центру на підставі вже описаних норм законодавства, а також статей 8, 22, 34, 40, 55, 102 Основного Закону України.

Спеціально для «Провінції» Леонід Гапєєв