Ось і середина літа і багато серед наших читачів міркують про відпустки. Отож, детальніше поговоримо у цій рубриці про те, що варто знати про надання щорічної відпустки.
Хто має право отримати щорічну відпустку?
Як визначено у ст.78 Кодексу законів про працю України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Відповідно до ст. 2 Закону «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Іноземці та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України.
Як обчислюється стаж роботи для надання працівнику щорічної відпустки?
Стаття 9 Закону містить докладний перелік підстав для обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку. Тут є 7 складових, які можемо розглянути детально. До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку зараховуються: час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка; час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу). Також до цього стажу роботи для отримання щорічної відпустки зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. А ще беруть до уваги час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 цього Закону (йдеться про відпустку без збереження заробітної плати), за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, ― до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги —до досягнення дитиною 18-річного віку. Окрім цього, зараховується до стажу роботи для отримання щорічної відпустки час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів; час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників та інші періоди роботи, передбачені законодавством.
Скільки днів відпустки передбачено Законом як загальна норма?
Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Особам з інвалідністю I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а особам з інвалідністю III групи — 26 календарних днів. Молоді віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.
Чи варто брати відпустку більшої тривалості, аніж фактично відпрацьовано за цей робочий рік?
Бувають ситуації, коли відпустки надаються більшості працівників у літній період (театрально-концертні організації, заклади освіти і культури тощо), тоді людина отримає відпустку по факту. Але у випадках, коли є вибір, то варто брати відпустку, не використовуючи зайвих днів. Інакше у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості роботодавець проведе відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року. (ч.1 ст.22 Закону)
У яких випадках працівнику не варто очікувати відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року?
Відповідно до ч.2 ст.22 Закону передбачено 10 таких випадків. Відрахування, передбачене частиною першою цієї статті, не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв’язку з: призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу; переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України; відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв’язку з істотною зміною умов праці; змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників; виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню даної роботи. Інші випадки стосуються нез’явлення на роботу понад чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні; поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; направлення на навчання; виходу на пенсію. Окремо визначена й така норма: відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника не провадиться.
Якщо жінка перебувала у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, то як вона може отримати ще 10 днів додаткової відпустки на 2-х дітей у віці до 15 років?
Практично алгоритм дій є таким. Після закінчення терміну дії соціальної відпусти по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (або по догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку за медичним висновком) мати дитини може знову приступити до роботи і відпрацювати 1-2 чи кілька днів. Чітких арифметичних критеріїв тут немає. І після цього можна отримати 10 днів соціальної оплачуваної відпустки на роботі. Дослівно ст.19 Закону передбачає наступне. Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Що відбувається під час звільнення працівника із невикористаною щорічною відпусткою?
За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки. (ст. 3 Закону)
Куди людина може подати скаргу, якщо їй не надано перед звільненням щорічної відпустки або грошової компенсації за неї?
Кожен працівник може подати позов до суду про стягнення усіх належних йому сум від роботодавця при звільненні. Також є можливість подати скаргу до ГУ Держпраці у Донецькій області для проведення перевірки роботодавця. Але перед цим варто проконсультуватися із юристом, в т.ч. це можна зробити у бюро та центрах безоплатної правової допомоги.
Чи впливає зниження робочого навантаження, коли раніше людина працювала на ставку, а потім було змінено зайнятість на роботі на 0,5 ставки на отримання довгоочікуваної щорічної відпустки?
Це стереотипне уявлення «спрацьовує» доволі часто. Отож, не варто поширювати подібні фейки. Людина, яка стала менше часу працювати і відповідно менше заробляти, вже може відчувати певний стрес. А ще й додаються подібні занепокоєння. Варто чітко розуміти, що у подібних випадках працівник нічого не втрачає для отримання щорічної відпустки. Бо тут береться до уваги період відпрацьованих календарних днів протягом робочого року. Інший важливий момент. У разі зменшення робочого навантаження й зниження доходу варто подумати про оформлення податкової соціальної пільги. Адже таке право не обмежено у часі.
Що роботи, коли працівник несподівано захворів під час перебування у щорічній відпустці?
На підставі ст.78 КЗпП дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, до щорічних відпусток не включаються. Треба оформити листок непрацездатності і надати його роботодавцю. Далі має вирішуватися питання про продовження відпустки, або шляхом перенесення залишку відпустки на інший період, але тільки в межах 12 місяців після закінчення робочого року, за який надана така відпустка. У разі виникнення складнощів чи непорозумінь варто задіяти профспілку до вирішення цього питання.
Леонид Гапеев, юрист
