Хронологія подій Бельгійської Костянтинівки 1895 — 1919 р. Частина 2

Printer Friendly, PDF & Email

35. 1897 – 1898 при початковому капіталі у 4 млн франків АТ «Залізопрокатних заводів в Костянтинівці», прибуток за фінансовий рік складає 149,6 тисяч франків.
 
36. 1899 – Жозеф Сізеле засновує АТ «Кам’яновугільних копалень, рудників і заводів в с. Государів-Байрак» викупає шахти в районі станції Микитівка біля села Государів Байрак і отримує в своє розпорядження 661 десятину землі. Ще 100 десятин орендує у селян терміном на 30 років. Наявність власного вугілля забезпечує стабільність роботи компанії АТ  «Залізопрокатних заводів в Костянтинівці», якою керував Сізеле.
 
37. 1899 – у №30 впливової газети «Россия» надрукований нарис відомого журналіста Володимира Гіляровського «Залізна гарячка». Він побував у нашому губернському місті Катеринославі: «Іноземці лізуть до Росії з величезними капіталами! – Бельгійці вже головні господарі на півдні Росії! - Тільки і розмови, що чутні останнім часом. Особливо напирають на бельгійців, указуючи, що кращі копальні і залізоробні заводи в їхніх руках по всьому Придніпров‘ю. До Харкова не чув ні слова, зате від Харкова у поїзді тільки й чути: руда, кам'яне вугілля, шурфовка, розвідки, бельгійці».

Володимир Олексійович Гіляровський

Якщо обмежитись лише вище приведеною цитатою, то знаменитий «Дядько Гіляй», здається, чи не російським націоналістом виглядатиме. Але не будимо поспішати. Читаємо далі: «У Кривому Розі поставлений пам'ятник: бюст на кварцитній скелі Олександру Миколайовичу Полю. Ессе homo! Він помер, але якщо я пишу ці рядки, заради яких опинився в Катеринославі, так тільки тому, що він жив.

А.Н. Поль, місцевий поміщик, в 1872 році перший відкрив у Дубовій балці і Кривому Розі багаті поклади руди. Сунувся він в урядові сфери, привіз зразки, намалював яскраво і правдиво картину багатств краю-але там відбили у нього можливість навіть говорити. Звернувся Поль до російських капіталістів, лукаво сміються: - не надуриш, брат! Самі травлені, самі, якщо що, надурити в змозі, на цьому стоїмо!

Усі гроші, весь статок розтратив О. М. Поль в цю справу і опинився з мільйоном боргу. Незважаючи на своє прізвище, чисто російська людина, степовий поміщик-українець, із сльозами на очах, поїхав до Франції, показав зразки руд, привіз французьких інженерів... Подивилися французи, ризикнули величезними грошима і зняли у селян Кривого Рогу в оренду на 99 років всі незручні землі! І довго сміялися криворізькі мужики, як вони іноземців обдурили, здавши їм за 300 рублів в оренду незручну, нікуди не придатну землю…

Тепер весело сміються іноземці, відправляючи за кордон величезні мішки з російським золотом, благо його і міняти тепер не треба... А Поль, крім того, розшукав гірський льон, аспід. …незважаючи на велику заслугу, О. М. Поль не витримав …жахів життя, цього вічного кипіння, і помер в один з червневих днів, за чайним столом. Ніхто не чекав раптової смерті Олександра Миколайовича, крім, може бути, його самого... І всі його жаліють, і шкодують, що не послухалися його, втратили мільйони розумним і сміливим іноземцям! Лають діти своїх ощадливих батьків-капіталістів за те, що вони, напевно, відрізаючи купони, не хотіли ризикнути частиною капіталу і не втримали пропоновані ним, Полем, багатства. Гризуть лікті поміщики, що проміняли щастя на дрібницю, що знадобилася зопалу ... а іноземці багатіють, добуваючи багатства з надр колишнього Запоріжжя!.. Але відрадно, що і селяни хоча Кривого Рогу теж розбагатіли».

Поль не знайшов капіталів в Росії. Ні вищі урядові сфери, ні вітчизняні капіталісти свою вигоду не зрозуміли, якщо казати чесно, то інтелектуальний рівень, як російської політичної еліти, так і вітчизняного бізнесу виявився неадекватним потребам часу.

А от розвинутий капіталізм Європи, більш культурний ніж російський, зреагував вірно - Поля врятувало від повного розорення, а згодом зробило ще й мільйонером, акціонування у Франції.

От і вся історія Донбасу. Про вугілля знали давно, навіть щось по копанках видобували, про руду знали, залізницю до моря побудували. Але зложити все до купи, щоб утворився індустріальний капіталізм, індустріальний прорив Росії та Донбасу, не змогли.

Знадобився сучасний акціонерний капіталізм Франції та Бельгії з його менеджментом та культурним рівнем, знадобився Джон Юз та англійські «ноу-хау».. Знадобилася політика Вітте по залученню іноземних капіталів.

До речі, у ті ж роки Японія розпочала вражаючий перехід від самурайського середньовіччя до сучасного модернового капіталізму. Японія спиралася на свої інтелектуальні сили, національні традиції та власні капітали. Вже у 1895 Японія громить Китай, у 1905 році вона наголову розгромила Російську Імперію. У Японії модернізація вдалася, а у Росії  «Братів по розуму» «степовий поміщик-українець» Олександр Миколайович Поль знайшов не у Петербурзі чи Москві, а у Європі.
 
38. 1903 – 1904 Акціонерне товариство «Залізопрокатних заводів в Костянтинівці» з 1897 року отримує щорічний промисловий прибуток, який лише зростає, незважаючи на кризу. Він досяг 1 556 731 франків. АТ увійшло до «Продамета», де його інтереси захищав Ж.Сізеле.
 
39. 1905, 12 січня - в газеті «Екатеринославские губернские вести» надрукований звіт про діяльність АТ  «Залізопрокатних заводів в Костянтинівці». Стан підприємства визнається задовільним. Розпочала роботу третя мартенівська піч. У 1904 році вироблено 37000 тон металу. Дивідент на акцію сплачено у розмірі 15 франків. Голова Правління – барон Ансіон, віце-голова Ж.Тоннеле, звіт прочитав член Правління Фр.Россель.

40. 1907, з 22 листопада до 1 грудня - судовий процес в Санкт - Петербурзі над 16 соціал-демократичними депутатами ІІ Державної Думи. Серед інших підсудних – мешканець пляшкової колонки меншовик Григорій Євсейович Білоусов. Вирок – 4 роки каторги.

41. 1910 – на пляшковому заводі побудовані печі скловаріння №4 і №5 для випуску пляшок помаранчевого та білого кольорів. Піч №4 була механізована. На ній встановили 10 машин Шиллера з ручним живленням. Тут працює 1.200 робітників. Річне виробництво досягає 40 млн. пляшок і ще до 1914 року досягає 50 млн. пляшок для різноманітних напоїв: пива, горілки, вина, шампанського.

42. 1910 – епідемія чуми і холери на півдні Російської Імперії. Про неї нагадав світовий лідер аукціонного бізнесу «Сотбіс» у 2016. На його аукціоні була виставлена робота видатного фрацузського скульптора Огюста Родена «Вічна весна». Оригінал знаходиться в Ермітажі, Росія, Санкт-Петербург. Але з оригіналу було зроблено у 1911 - 1914 кілька авторських бронзових копій, одна з яких носить на собі тавро ливарної F. BARBEDIENNE FONDEUR з написом: K. На ній є мідна пластина з написом: «Товариство Донецьких склянних заводів. Його директору господину Валентину Гомону в пам’ять за послуги і сміливість, які були проявлені під час епідемії 1910 року». До 1917 року шедевр Родена прикрашав «Будинок Гомона». Скульптура невеличка у порівнянні з оригіналом, висота всього 65,5 см. Лот оцінений у 2016 році у 450 – 550 тисяч EUR.

43. 1910, з 1 липня по 10 жовтня – «Товариство Донецьких Скляних Заводів» приймає участь у «Південно-Руській обласній сільськогосподарській, промисловій і кустарній виставці» у місті Катеринославі, влаштованій губернським земством. Виставка була дуже вдалою, а бельгійські майстри з Сантуринівських заводів зробили скляний павільйон дивовижної краси. Ось який опис можна прочитати на почтовій картці «Павільйон Товариства Донецьких Скляних Заводів на катеринославській виставці у 1910 році»: «Павільйон побудований в арабсько-мавританському стилі. Майже все, що є найбільш характерним і привабливим в арабському стилі, знайшло свій правильний вираз у цьому павільйоні. Восьмигранний в плані, він оточений стрункими колонами, зробленими зі скла і разставленими парами біля дверей. Колони закінчуються стрільчастими арками, в кутах яких блищать і грають приємними кольорами скляні арабески. Кубічні капітелі колон покриті тонкою ажурною орнаментикою й розмальовані фарбами сходу, золотом і сріблом. Далеко виступають легкі карнизи даху, кидаючи м’яку, прозору тінь на верхні фризи і частково на бічні вертикальні смуги з кольорового скла, що зображують плоский орнамент з химерних арабських письмен. Незважаючи на деяку яскравість східних фарб, у всьому переважає гармонія тонів і благородство поєднань, що свідчить про блискуче виконання художником-будівельником свого завдання. Цьому, звичайно, сприяло те, що саме по собі скло являє вдячний художній матеріал,: то матове, то шорсткувате, то візерункове, то золотисте – воно дає своєрідну красу й життєвість павільйону, який в довершення увінчаний розкішним куполом з эмальгованого скла, що закінчується шпіцем з півмісяцем. Павільйон справляє художнє враження». Опис взятий з газети «Приазовський край» №4056 від 3.09.1910.

Всі меблі, все всередині павільйону було зроблене зі скла. Відвідувачів вражало гігантське за розміром  дзеркало. Такі дзеркала вміли робити тільки на двух заводах в Європі. Один знаходився в Шарлеруа, Бельгія, а інший, дзеркальний у Новоселівці у сантуринівській промисловій агломерації.  

44. 1911 – перші згадки в пресі про футбольні матчі Костянтинівки на виїзді в Юзівці. За Костянтинівку грають переважно бельгійці, а за Юзівку переважно англійці.
 
45. 1911 - Перше фото костянтинівських футболістів – об’єднаної команди скло-хімічних заводів.
 
46. 1912 – річне виробництво на металургійному заводі в Костянтинівці становить 5,5 млн рублів.
 
47. 1912 – У довіднику «По Екатерининской железной дороге» за 1912 рік повідомляється про шахти, які працювали на АТ  «Залізопрокатних заводів в Костянтинівці»: «Вуглепідйомних шахт три: шахта Святого Андрія № 1 і вентиляційна № 20 глибиною 150 саженів з продуктивністю до 75.000 пудів на добу, «Похила шахта» глибиною 50 саженів з продуктивністю до 5000 пудів на добу і нова шахта глибиною до 50 саженів. На руднику зайнято службовців: інженерів – 2, штейгерів – 5 та інших – 43 людини, робітників у середньому близько 1200 чоловік».
 
48. 1912 – на дзеркальному заводі працює 500 робітників, річне виробництво становить 660.000 рублів.

49. 1912 - Товариство донецьких скляних и хімічних заводів в Костянтинівці рекламує  себе так:

1. Скляний завод має дві великі печі-басейни для варіння і фабрикації скла. Робітників до 1500. Виробляє віконне бемське скло. По товщині одинарне, полуторне, подвійне і потрійне. Також матові, матово-візерункові, візерункові і лагерні дзеркала.
Якість скла вважається найкращою, так як працюється бельгійським способом і бельгійськими майстрами. Відрізняється білизною, чистотою, прозорістю і найвищою рівномірною товщиною, що особливо цінується в бемському склі. Воно також надзвичайно м'яке і податливе в різанні.

Кількість виробленого скла 3.000.000 квадратних метрів.

Упаковка ретельна і не залишає бажати кращого.

2. Хімічний завод складається з 7 камер для вироблення сірчаної та соляної кислоти, 10-ти апаратів для вироблення хлорного вапна, 13-ти печей для вироблення сульфату , 8 концентраційних і безлічі інших апаратів.
Робітників на химічному заводі до 600.

Всі продукти завдяки вдосконаленим апаратам і способу їх вироблення, відрізняються високою якістю і разом з тим вельми доступні за ціною.

3) Пляшковий завод

Має п'ять великих ванн виготовляє пляшки 4-х кольорів: напівбілого, темно – зеленого, світло – зеленого і жовтого. Завод цей за величиною вважається першим в Росії і виробництво його доходить до 50.000.000 пляшок у рік.
Робітників до 1500.

Виробляє: пляшки всіх фасонів, комерційні та монопольні;  пивні та мінеральні; банки для варення; балони  білі і кольорові для хімічних продуктів, матеріальний аптечний посуд, банки для елементів.

І.Бредіхін

Перша частина. Далі буде.