Юрій Доценко наш поет | Костянтинівка бізнесова

Із вікон поїздів, ілюмінаторів

Знайомі види бачаться щораз,

Немов кліше, одноманітні кадри

Зі стрічки чорно-білої «Донбас»:

Відвал породи - на змарнілім полі,

Як горб калічний – на плечах землі;

Осліплі вікна кинутої школи

В глухонімім, конаючим селі;

Уздовж дороги – заводські руїни;

Чорнозем – ув облозі бур’янів;

На віях – іній радіаційний;

На переїздах аварійних –сніг…

Раптово на вікні з’явились краплі,

Сріблясті і рухливі, наче ртуть,

Й зійшла веселка в чорно-білім кадрі,

Й озвучив грім гнітючу німоту!

В кулак зібравши нікудишні нерви,

Дивились, як зникала світлотінь,

Й природно зеленіли бані церкви

Біля ставка, як крони яворин.

Гнав відьму півень із червоним пір’ям,

Дівча плело з рай-дерева вінок,

Сушилась вишиванка на подвір’ї –

Це вже із кольорового кіно.

Друзі - це з нової, щойно вийшовшої з друку збірки поезії "Переступний вік" - відомого українського поета, нашого земляка-краматорчанина, лауреата премії Василя Стуса, члена Спілки письменників України - Юрія Тимофійовича Доценка.

Юрій всіх костянтинівців вітав зі святами, та зі вдячностю відгукнувся на пропозицію відвідати наше місто з презентацією збірки. Чи є у вас потреба в такої зустрічи?

Comments

"Гнав відьму півень із

N пн, 07/01/2013 - 21:31

"Гнав відьму півень із червоним пір’ям,

Дівча плело з рай-дерева вінок,

Сушилась вишиванка на подвір’ї –

Це вже із кольорового кіно".

Под впечетлением альтернативное продолжение :

"Парубки гуляли в шароварах:

Лузгали насіння під первак,

Грали блюз на бандурі,

Танцювали гопака у клюбі".

И "Проскрипел чумацкий воз -

Это пива новый завоз" ...

Дух времени.

Для того, что б любить Родину архаичная атрибутика не обязательна.

Абсолютно верное замечание:

cherva пт, 11/01/2013 - 13:31

Абсолютно верное замечание: "Для того, что б любить Родину архаичная атрибутика не обязательна." Но она обязательна для того, чтобы любить свою молодость, прошедшие годы и т.д. Ностальгия нуждается в старых декорациях)).

"Вот я вновь посетил

эту местность любви, полуостров заводов,
парадиз мастерских и аркадию фабрик,
рай речный пароходов,
я опять прошептал:
вот я снова в младенческих ларах.
Вот я вновь пробежал Малой Охтой сквозь тысячу арок.

Предо мною река
распласталась под каменно-угольным дымом,
за спиною трамвай
прогремел на мосту невредимом,
и кирпичных оград
просветлела внезапно угрюмость.
Добрый день, вот мы встретились, бедная юность.

Джаз предместий приветствует нас,
слышишь трубы предместий,
золотой диксиленд
в черных кепках прекрасный, прелестный,
не душа и не плоть --
чья-то тень над родным патефоном,
словно платье твое вдруг подброшено вверх саксофоном.

В ярко-красном кашне
и в плаще в подворотнях, в парадных
ты стоишь на виду
на мосту возле лет безвозвратных,
прижимая к лицу недопитый стакан лимонада,
и ревет позади дорогая труба комбината.

Добрый день. Ну и встреча у нас.
До чего ты бесплотна:
рядом новый закат
гонит вдаль огневые полотна.
До чего ты бедна. Столько лет,
а промчались напрасно.
Добрый день, моя юность. Боже мой, до чего ты прекрасна."

И.Бродский

От окраины к центру (1962)

Всі на здибанку!

kornienko пн, 07/01/2013 - 17:55

«Чи є у вас потреба в такої зустрічі?» - певно є.

Добре було б узгодити поетичний вечір з міською Просвітою та іншими громадськими організаціями і політичними партіями. Шанувальникам творчості міського поета В. Зуя повідомляю, що на при кінці грудня минулого року здано в набір черговий блок його віршів під редакцією В. Жука.

Пропоную один із віршів котрий ще довго не втратить своєї актуальності судячи з реакції пятиколонників.

Чом так злиденно в нашій хаті,

Чом живемо ми, як кроти,

Духовних маючи кастратів.

В майбутнє важко нам іти.

Майстри комуноклонування,

Ідей зазнавши повний крах,

Важке виконують завдання -

Вдихнуть життя у тлінний прах.

Назад нас кличуть до Союзу,

На всі співають голоси,

Що тільки в ньому ми від пуза,