Конституцію, наче повію...

В Україні Конституцію тлумачить кожний, кому не ліньки. І кожний тлумач вишукує в ній те, що йому вигідно. І кожний бачить в ній своє.

О. Мустафін у «Дзеркалі тижня» № 22 від 9—15 червня 2007 р. зауважує: “У країні, де закони суперечать один одному, де Конституцію не виконують, а «нюхають», непокорою пишаються, де суди здатні приймати протилежні рішення з інтервалом у десять хвилин, прокуратурою керують одночасно три генеральні прокурори, а пересування військ може зупинити будь-який даїшник, злочинці рано чи пізно починають почуватися безкарними, а законослухняні громадяни — беззахисними. Україна занадто близько підійшла до небезпечної межі. Якщо вже не переступила через неї”.




У нас така судова система, що можна чекати чого завгодно. Отже, поки суд з якоїсь Хацапетівки не скасував Конституцію, можна вважати, що вона діє. Почитаємо деякі її статті.

Стаття 2. Україна є унiтарною державою. Територiя України в межах iснуючого кордону є цiлiсною i недоторканною.

Наявність цієї статті не перешкодило шабашу у Сєверодонецьку у 2004 році.

Стаття 4. В Українi iснує єдине громадянство.

Проте, це не завадило багатьом злодіям від влади сховатись в Росії маючи, крім українського ще й російське громадянство.

Стаття 10. Державною мовою в Українi є українська мова. Держава забезпечує всебiчний розвиток i функцiонування української мови в усiх сферах суспiльного життя на всiй територiї України.

Наявність цієї статті не перешкодила незаконному прийняттю обласними і місцевими Радами постанов про регіональний статус російської мови, і не перешкоджає виданню місцевих нормативних актів російською мовою.

Стаття 16. Забезпечення екологiчної безпеки i пiдтримання екологiчної рiвноваги на територiї України, подолання наслiдкiв Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави.

Цю статтю взагалі ігнорують, особливо у нашому місті.

Стаття 19. Правовий порядок в Українi ґрунтується на засадах, вiдповiдно до яких нiхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування, їх посадовi особи зобов’язанi дiяти лише на пiдставi, в межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України.


Про порушення цієї статті можна написати цілу книгу.

Стаття 21. Усi люди є вiльнi i рiвнi у своїй гiдностi та правах. Права i свободи людини є невiдчужуваними та непорушними.

Стаття 24. Громадяни мають рiвнi конституцiйнi права i свободи та є рiвними перед законом.


Всі рівні, проте, депутати, урядовці, та й взагалі державні службовці, рівніші за інших.

Стаття 30. Кожному гарантується недоторканнiсть житла. Не допускається проникнення до житла чи до iншого володiння особи, проведення в них огляду чи обшуку iнакше як за вмотивованим рiшенням суду. У невiдкладних випадках, пов’язаних iз врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднiм переслiдуванням осiб, якi пiдозрюються у вчиненнi злочину, можливий iнший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до iншого володiння особи, проведення в них огляду i обшуку.

Розкажіть про це недолугим авторам договору про обслуговування житла, де вони цілий розділ присвятили, як без дозволу господаря ламати двері.

Стаття 37. Не допускається створення i дiяльнiсть органiзацiйних структур полiтичних партiй в органах виконавчої та судової влади i виконавчих органах мiсцевого самоврядування, вiйськових формуваннях, а також на державних пiдприємствах, у навчальних закладах та iнших державних установах i органiзацiях.

Партія Регіонів не зважає на цю заборону.

Стаття 40. Усi мають право направляти iндивiдуальнi чи колективнi письмовi звернення або особисто звертатися до органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування та посадових i службових осiб цих органiв, що зобов’язанi розглянути звернення i дати обґрунтовану вiдповiдь у встановлений законом строк.

Той, хто звертався до органів державної влади, знає, як вони порушують терміни відповіді, відповідають, аби спекатись прохача, або взагалі не відповідають.

Стаття 42. Пiдприємницька дiяльнiсть депутатiв, посадових i службових осiб органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування обмежується законом.

І депутати, і посадовці, як центральної державної влади, так і місцевого самоврядування, мають у власності підприємства, займаються підприємницькою діяльністю, і, звісно, через владу лобіюють власні інтереси.

Стаття 43. Кожен має право на належнi, безпечнi i здоровi умови працi, на заробiтну плату, не нижчу вiд визначеної законом.

Стаття 48. Кожен має право на достатнiй життєвий рiвень для себе i своєї сiм’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. У державних i комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; iснуюча мережа таких закладiв не може бути скорочена.


Смішно навіть коментувати ці статті.

Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя i здоров’я довкiлля та на вiдшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вiльного доступу до iнформацiї про стан довкiлля, про якiсть харчових продуктiв i предметiв побуту, а також право на її поширення. Така iнформацiя нiким не може бути засекречена.

В нашому місті ніде не оприлюднюється інформація про якість води і повітря, хіба крім харчових продуктів на кшталт “Самая лучшая колбаса у Бащинского”.

Стаття 56. Кожен має право на вiдшкодування за рахунок держави чи органiв мiсцевого самоврядування матерiальної та моральної шкоди, завданої незаконними рiшеннями, дiями чи бездiяльнiстю органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, їх посадових i службових осiб при здiйсненнi ними своїх повноважень.

Звісно, має право, а також має досить розуму, щоб цим правом користуватись.

Стаття 57. Закони та iншi нормативно-правовi акти, що визначають права i обов’язки громадян, не доведенi до вiдома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Розкажіть про це Голові нашого міста, виконкому місцевої Ради та депутатам самої Ради.

Стаття 76. Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимiсть за вчинення умисного злочину, якщо ця судимiсть не погашена i не знята у встановленому законом порядку.

Всім відомо, як легко гаситься судимість тим, хто має гроші і владу. І вони, натягнувши кольчугу, сплетену з недоторканості, безкарні, не бояться ні суду Божого ні земного, бо земний можна купити.

Стаття 81. Повноваження народного депутата України припиняються достроково в разi:

5) якщо протягом двадцяти днiв з дня виникнення обставин, якi призводять до порушення вимог щодо несумiсностi депутатського мандата з iншими видами дiяльностi, цi обставини ним не усунуто;

6) невходження народного депутата України, обраного вiд полiтичної партiї (виборчого блоку полiтичних партiй), до складу депутатської фракцiї цiєї полiтичної партiї (виборчого блоку полiтичних партiй) або виходу народного депутата України iз складу такої фракцiї; У разi невходження народного депутата України, обраного вiд полiтичної партiї (виборчого блоку полiтичних партiй), до складу депутатської фракцiї цiєї полiтичної партiї (виборчого блоку полiтичних партiй) або виходу народного депутата України iз складу такої фракцiї його повноваження припиняються достроково на пiдставi закону за рiшенням вищого керiвного органу вiдповiдної полiтичної партiї (виборчого блоку полiтичних партiй) з дня прийняття такого рiшення.


Можна повторити, що кожний з Конституції добуває те, що він вважає вигідним. Одні недоторкані спокійно суміщають своє депутатство з бізнесом і роботою в уряді, а зрадники перебігли до іншої фракції без жодних наслідків для свого статусу і совісті.

Стаття 84. Голосування на засiданнях Верховної Ради України здiйснюється народним депутатом України особисто.

Про сумлінне виконання цієї статті ми вже й писали і читали, і бачили по телебаченню, а в “Провинции” назавжди, для історії зафіксоване фото нашого депутата Комара, як він виконує цей припис Конституції.

Впродовж тривалого часу О. Мороз переконував усіх про необхідність прийняття змін до Конституції. Він, мабуть, керувався думками “ліберала-інтелігента” Салтикова-Щедріна: «Я сидел дома и, по обыкновению, не знал что делать. Чего-то хотелось: не то конституции, не то севрюжины с хреном, не то кого-нибудь ободрать. Ободрать бы, да и в сторону».

Кінець-кінцем, внесення змін до Конституції, яке відбулося Законом №2222-IV вiд 08.12.2004 р., зруйнувало цілісність і логіку Конституції, зруйнувало баланс влади і викликало затяжну кризу, яка практично зупинила демократичний розвиток України.

Ще до прийняття змін до Конституції я писав у Провинции» № 25 від 18.06.2003 р.: “А стосовно внесень змін до Конституції, то створюється враження, що влада вирішила надурити людей, відверто посміятись з них, створити уявність і спостерігати, як прихильники реформи серйозно намагаються вкласти зміст у цю мильну бульбашку і не бажають чути тих, хто кричить: “А король голий”.

Так і сталось.

ЯРОСЛАВ. [email protected]