100 Років боротьби: Українська революція і сучасність

У Костянтинівці відкриття чергової виставки. Наш краєзнавчий музей та Палац Культури приймають банерну виставку (йде зараз), яку репрезентує Український інститут національної пам’яті — “100 років боротьби: Українська революція 1917-1921”. Експозиція з 20 банерів приурочена 100-річчю проголошення Української Народної Республіки. В дизайні надзвичайно цікавої експозиції задіяно більш ніж 250 унікальних документів та фотографій. Увагу загалу привертають до непересічного значення подій, чиє значення в сучасній історії України применшити неможливо.

З власного досвіду викладання «Всесвітньої Історії» з роками у мене підібралась низка пар країн, які корисно вивчати постійно порівнюючи між собою. Наприклад: КНДР – Південна Корея, Західна Німеччина та НДР (навіть після падіння берлінської стіни у 1990 році та об‘єднання двох Німеччин різняться ці дві складові частини разюче).

Серед іншого порівнюю Україну з Фінляндією. Чому Україна в наш час живе так погано у порівнянні з Фінляндією? Підказую — у 1917 році рівень розвитку був приблизно однаковий. Україна була багатшою, тут на землях Запорозьких Вольностей поруч з Хортицею відкрили потужні родовища залізних руд, а вже на окраїнних землях козачої держави потужні вугільні копалини. А ще знамениті українські чорноземи. Українських багатств фіни не мали. Вбога земля – хлібом себе Фінляндія не забезпечує, відсутність потужної важкої промисловості. Чому якість та рівень життя у Фінляндії в десятки разів вище за українські?

Відповідь буде проста.

У 1917 – 1921 роках фіни виграли свою війну за щастя і добробут свого народу, а от ми – програли. Фіни не мали щастя будувати соціалізм «в окремо взятій країні». У них не було індустріалізації, а тим більше колективізації. І репресій, і голодоморів не було, і багато чого, що ви краще за мене згадаєте. Військово-політичних провідників нації рівня барона Манергейма українське суспільство не висунуло.

Пророчі слова великого Кобзаря – Тараса Григоровича Шевченко, написані у 1847 році збулися у 1917 – 1921 роках:

«Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені».

Революція розпочалася у 1917 році в Петрограді — в столиці Російської імперії. Але характер її в імперському центрі та на національних окраїнах був неоднаковий. В центрі революція мала виразно соціальний характер, а на окраїнах революція вже носила характер національно-визвольний з сильною соціальною складовою. То ж у Фінляндії вирувала революція фінська, в Грузії – грузинська, а в Україні була революція своя – українська. Значна частина міського населення була з росіян-переселенців, або з зросійщених місцевих мешканців, на них мали вплив російські політичні партії, це впливало на процеси української революції. Але революція була українська. «Пробудження нації», — так окреслив її головну складову частину Володимир Вінниченко.

"...А ми тую червону калину піднімемо". Демонстрація у Києві в березні 1918 року
на підтримку української державності та Берестейського миру. Фото, зроблене німецьким кореспондентом, із колекції Імперського воєнного музею Лондона (Великобританія) / Фото www.dw.com

По відношенню до національних окраїн Росії переможний більшовизм Леніна та Троцького нічим принципово не відрізнявся від свого ворога білого руху Дєнікіна, Калєдіна, Колчака, Юденіча та Врангеля. З національно-визвольним рухом Фінляндії чи України однаково боролися і червоні, і білі. Хоча різниця є у лукавстві. Червоні у рамках своєї гібридної війни брехали раді досягнення своїх цілей, а от білі до таких методів не вдавалися. Фіни на чолі з бароном Манергеймом неодноразово пропонували Дєнікіну знищити червону владу в Петрограді і Росії загалом в обмін на признання незалежного статусу Фінляндії. Білі провідники від своєї ідеї «єдиної неділимої Росії не відмовлялися».

А от червоні на словах про «право націй на самовизначення», наприклад, у своїй пропаганді чорнил не шкодували. Але ця брехня не заважала їм вести колоніальні за змістом гібрідні війни на окраїнах по збиранню нової, вже червоної, а не царської імперії.

Саме з цими процесами стикаємося ми в наш час на просторах знищеної у Перебудові червоної імперії – СРСР. Росія не має людського, фінансового та економічного ресурсу, але з запрограмованістю крокодила кидатися на здобич, Росія кидається на пострадянські країни – Молдову (одбирає в неї Наддністрянщину), Грузію (одбирає Абхазію та Південну Осетію). Тепер Росія полізла з війною в Україну. Боєздатність російської армії у порівнянні з ізраїльською, фінською чи американською зникаюче мала. Та крокодил лізе вперед.

Цю боєздатність російської армії нещодавно перевірили американці в Сирії.

8 лютого ЗМІ повідомили про авіаудар коаліції в Сирії, жертвами якого стали близько 200 бійців армії союзників президента Сирії Башара Асада. Джерела CBS в Пентагоні повідомили, що в Сирії були вбиті російські найманці групи “Вагнер”. У тому районі є поклади нафти. Вони росіянам потрібні, бо грошей на продовження гібридної війни, а тим більше на відбудову Сирії у Асада та Путіна нема. Росіяни спочатку проголосили про перемогу в Сирії та вивід звідтіля російських військ. Потім приватна військова компанія Вагнера, одягнена у військову форму армії Асада розпочала рух з Дейр-ез-Зорі. На гібридній війні, як на війні.

За повідомленням курдів, які контролюють район нафтовидобутку, під наглядом американців, після отримання інформації розвідки про підготовку наступу урядових військ Башара Ассада за участю російських найманців, вони зателефонували російським офіцерам в Дейр-ез-Зорі і спробував відмовити їх від атаки.

«Вони (росіяни) не прийняли наші пропозиції, все заперечували і говорили, що нічого не відбувається», – сказав курдський польовий командир. До курдських бойових позицій висувається російська батальйонна група, ще одна в резерві, вони насичені бронетехнікою, розгорнута артилерія підтримки, є в наявності тилові підрозділи. Класичне розгортання військового угрупування часів афганської війни. А от зіткнулись вони з військовими технологіями ХХІ сторіччя.

Курди піднімають американські прапори і починає працювати американська артилерія з надточною наводкою. Зв’язок між російськими підрозділами «забивається». Одразу знищується російська артилерія та броньова техніка. Американці працюють не по площині, а цілі вражають попаданнями після індивідуальної наводки. Потім гвинтокрили «Апач» розпочинають смертельну карусель, тепловізори використовуються для показу і визначення живих цілей. З’являються «ганшипи» Lockheed AC-130 — це американський транспортний літак C-130 «Геркулес». На цьому літаку вперше була застосована концепція «літаючої артилерійської батареї». Надпотужні важкі літаки полюють на партизан та на вже подавлені (без засобів ППО) позиції ворога. Це вже охота на ще живих російських найманців.

Під час цього розгрому з курдським генералом зв’язався російський офіцер з проханням припинити обстріл, щоб забрати вбитих і поранених, на що той відповів: «Більше ми росіянам не довіряємо». Добавлю, що до бою американці теж зверталися до росіян із закликом не йти у наступ. Треба сказати про військові хитрощі гібридної війни – росіяни спочатку заперечують плани по наступ, а після цього просять припинити вогонь. На своїх хитрощах росіяни і погоріли.

«Забавно, що наддержава не знає, що роблять її сили на землі», – підкреслив курдський генерал Хасан.
Американські війська продемонстрували подавляючу військову перевагу над російськими гібридними формуваннями. Міністр оборони США Джеймс Меттіс зазначив, що росіяни стверджували, що їхніх сил там немає. Після цього американським військовим дозволили показовий виступ, по знищенню російських найманців.

Вперше з часів корейської війни американська армія зійшлась в бою з російською. Технологічна перевага Америки звела двобій до технологічного знищення папуасів. Російський авіаційний експерт Вадим Лукашевич зазначив, що американці знищили в Сирії, за різними оцінками, від 215 до 644 російських найманців.

Заява прес-секретаря президента Російської Федерації Володимира Путіна Дмитра Пєскова про загиблих у Сирії росіян зразково-цинічна. Пєсков заявив, що Кремль має інформацію тільки про російських військовослужбовців у Сирії і нічого не знає про інших росіян, які можуть перебувати в цій країні. Російська влада відмовилася від своїх: «Давайте усвідомлювати, що в багатьох країнах світу перебуває значна кількість наших співвітчизників», — сказав Пєсков, коментуючи повідомлення ЗМІ про те, що при авіаударі міжнародної коаліції на чолі з США загинули російські громадяни.

Що таке ПВК «Вагнер»? Це російська нелегальна приватна військова структура. Її військові брали і беруть участь у бойових діях на Донбасі і в Сирії на боці Росії. При цьому бійці компанії — це фактично штурмовий спецназ Росії, інструмент її гібридних війн. Яке ставлення у російського керівництва до свого спецназу побачив весь світ.

Що далі? Американці продемонстрували свої можливості по усуненню гібридних загроз російського походження. Трамп потрошку привчає Росію отримувати конкретні військові ляпаси. На черзі Донбас? Про це патріоти України мріють з 2014 року. Можливості воєнної машини США та НАТО незрівняно вищі за російські. США та НАТО — наші союзники, вони багато вкладають у підвищення бойової якості української армії.

У 1918 році відбувся ряд знакових історичний подій: у 1918 році вперше була проголошена українська незалежність, а Українська народна республіка (УНР), створена за кілька місяців до того, 9 лютого 1918 року була офіційно визнана низкою держав. В цей день УНР уклала у Брест-Литовську першу міжнародну угоду, так званий Берестейський мир, з Четверним союзом, куди входили Німецька, Австро-угорська, Османська імперії та Болгарія. А ще у 1918 вводиться в УНР власна грошова одиниця, здійснюється перехід на григоріанський календар, проголошується українська мова державною.

 У 1918 році Україна програє Росії першу гібридну війну. Росія створює маріонеткове Тимчасовий робітничо-селянський уряд України для політичного прикриття російської інтервенції. Лише введення в Україну німецьких військ по Берестейській мирній угоді тимчасово спасає УНР. Але у 2018 році ми маємо куди більші шанси на перемогу. І союзник у нас не слабенька Німеччина, яка у 1918 році вже конає, а США. Переможні і в 1918, переможні у 1945, і переможні у 2018. А у Вас який прогноз? 100 років боротьби завершаться перемогою?

І.Бредіхін